25. Загальна характеристика злочинів проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кк України).

1. Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми, та примітки. Родовим об'єктом злочину є безпека дорожнього руху або експлуатації транспорту. Безпосереднім об'єктом злочину є безпека дорожнього руху або експлуатації автотранспорту і міського електротранспорту. Додатковим необхідним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я і життя людини. Предметом злочину, згідно з прим, до ст. 286, є транспортні засоби: всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (дорожні, будівельні, сільськогосподарські, спеціальні самохідні машини тощо). Транспортними визнаються засоби: 1) які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об'ємом понад 50 см3 або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо), що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год; 2) для керування якими потрібне посвідчення, що видається органами ДАІ і надає право пересування шляхами загального користування; 3) підлягають періодичному державному технічному оглядові; 4) підлягають обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності.

2. Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 286) містить: 1) діяння (дія чи бездіяльність) у формі порушення правил безпеки дорожньо­го руху або експлуатації транспорту; 2) наслідки у вигляді спричи­нення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками; 4) обстановку вчи­нення злочину.

Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов'язане з недотри­манням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлено в за­конах та інших нормативно-правових актах, насамперед у Правилах дорожнього руху. Порушення правил безпеки дорожнього руху може полягати в перевищенні швидкості, порушенні правил обгону, об'їзду перешкод, проїзду перехресть, користування зовнішніми світловими приладами, буксирування, їзди з причепом тощо. Порушення правил експлуатації транспорту може полягати в недотриманні водієм тех­нічних умов експлуатації, порушенні порядку перевезення пасажирів, неправильному завантаженні, укладанні та закріпленні вантажів то­що. Причинний зв'язок між діянням і наслідками (спричиненням по­терпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження) має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транс­порту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286. Обстановка вчинення злочину харак­теризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обста­новці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів. Тому не охоплюється ст. 286 заподіяння шкоди під час ремон­ту транспортних засобів чи виконання ними певних спеціальних (не транспортних) операцій (наприклад, під час переміщення ґрунту бульдозером, збирання врожаю самохідним комбайном).

Злочин є закінченим з моменту настання зазначених у ст. 286 на­слідків (матеріальний склад).

3. Суб'єкт злочину спеціальний, тобто осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом (водій; інструктор, який керує навчальним водінням; службова особа, яка дає водієві обов'язкові для виконання вказівки тощо). При цьому не мають значення наявність чи відсутність в особи права володіння чи користування цим транспортним засобом, посвідчення на право управління транспортним засобом.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення винного до наслідків. Сама ж дія чи бездіяльність під час порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту може бути як умисною, так і необережною.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 286) є спричинення в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

6. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 286) є спричинення в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту загибелі кількох осіб.

7. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 286 - штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого; за ч. 2 ст. 286 – позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого; ч. 3 ст. 286 - позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.

1. Стаття складається з чотирьох частин (перші три є заборонювальними нормами, а четверта - заохочувальною) та примітки. Родовим об'єктом злочину є безпека дорожнього руху або експлуатації транспорту. Безпосереднім об'єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у прим, до ст. 286. Додатковим необхідним або факультативним безпосереднім об'єктом – залежно від конкретного способу вчинення цього злочину - можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага. Предметом злочину, згідно з прим, до ст. 286, є транспортні засоби: всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (дорожні, будівельні, сільськогосподарські, спеціальні самохідні машини тощо).

2. Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 289) полягає в незаконному заволодінні транспортним засобом.

Відповідно до п. 1 прим, до ст. 289 під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного за­собу у власника чи користувача всупереч їхній волі. Заволодіння може здійснюватися таємно або відкрито, через обман чи зловживання дові­рою, угоном або захопленням транспортного засобу тощо.

Цей злочин відмежовується від злочинів проти власності, що вчи­няються з корисливих мотивів, насамперед, родовим об'єктом пося­гання, предметом злочину, специфікою об'єктивної та суб'єктивної сторін, зокрема особливостями мотивації злочину.

Злочин є закінченим з моменту, коли винний дістав можливість ке­рувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому (формальний або матеріальний склад залежно від способу вчинення злочину).

3. Суб'єкт злочину - це фізична, осудна особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння, і на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку (ч. 1 ст. 289) чи 14-річного віку (ч. 2 і 3 ст. 289). Суб'єктами цього злочину не можуть виступати: а) водії транспортних засобів, закріплених за ними адміністрацією підприємств, установ, організацій, в яких працюють такі водії; б) особи, відповідальні за технічний стан та експлуатацію транспортних засобів, закріплених за ними (начальник колони, інженер з експлуатації тощо); в) особи, яким власник видав доручення на управління транспортним засобом; г) співвласники транспортного засобу; ґ) особи, які користуються транспортним засобом за згодою власника чи законного користувача, хоча б ця згода і не була належно оформлена.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою: для викрадення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися, тощо.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 289) є вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) завдання значної матеріальної шкоди потерпілому (див. п. 2 прим, до ст. 185 КК).

6. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 289) є вчинення його: 1) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства; 2) організованою групою; 3) щодо транспортного засобу, вартість якого на момент заволодіння ним у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

7. Частина 4 ст. 289 передбачає заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування та­кого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшко­дувала завдані збитки.

Відповідно до п. 2 прим, до ст. 289 під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодін­ня транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262 КК.

8. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 289 - штраф від 1000 до 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років; за ч. 2 ст. 289 - позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; ч. З ст. 289 - позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна.