19. Вимагання (ст. 189 кк України). Розмежування вимагання з насильницьким грабежем і розбоєм.

1. Стаття складається з чотирьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Додатковими необхідними безпосередніми об'єктами злочину виступають здоров'я, психічна або фізична недоторканність людини, її особиста свобода. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину виступають життя, честь, гідність людини тощо. Предметом злочину є: 1) приватне, колективне або державне майно; 2) право на майно - документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо); 3) будь-які дії майнового характеру (наприклад, ремонт квартири, будівництво гаража, примушування відвезти на транспортному засобі у певне місце без матеріальної винагороди тощо).

2. Об'єктивна сторона вимагання (ч. 1 ст. 189) виражається у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Злочин є закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети (формальний склад).

3. Суб'єкт злочину - фізична, осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. При цьому винний має на меті незаконно одержати чуже майно, право на нього чи домогтися вчинення потерпілим дій майнового характеру.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 189) є вчинення вимагання: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) службовою особою з використанням свого службового становища; 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 5) з пошкодженням чи знищенням майна; б) що завдало значної шкоди потерпілому.

6. Особливо кваліфікуючі ознаки злочину мають місце тоді, коли вимагання: 1) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров 'я особи; 2) завдало майнової шкоди у великих розмірах (ч. 3 ст. 189); 3) завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах; 4) вчинене організованою групою; 5) поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ч. 4 ст. 189).

7. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 189 - обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 189 - позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; за ч. З ст. 189 - позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 189 - позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

21. Шахрайство (ст. 190 кк України).

1. Стаття складається з чотирьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Предметом злочину є: 1) приватне, колективне або державне майно; 2) право на майно - документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо).

2. Об'єктивна сторона шахрайства (ч. 1 ст. 190) полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий (власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої перебуває майно) добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.

Злочин є закінченим з моменту фактичного одержання винним чужого майна чи права на нього (матеріальний склад).

3. Суб'єкт злочину загальний, тобто фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 190) є вчинення шахрайства: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) що завдало значної шкоди потерпілому.

6. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення шахрайства: 1) у великих розмірах; 2) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. З ст. 190); 3) в особливо великих розмірах; 4) організованою групою (ч. 4 ст. 190).

Коли шахрай бере від іншої особи на її прохання гроші чи цінності начебто для передачі їх як хабара службовій особі, при цьому маючи твердий намір не передавати їх, а привласнити, вчинене слід кваліфі­кувати як шахрайство. Важливо зазначити, що якщо при цьому вин­ний схилив довірливого хабародавця до дачі хабара, то його дії нале­жить кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 369 та відповід­ною частиною ст. 190 за сукупністю.

Якщо шахрайство вчиняється службовою особою, яка з метою одержання майна шляхом обману чи зловживання довірою викорис­тала при цьому надану їй владу або своє службове становище, то дії цієї особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених від­повідними частинами статей 190 та 364.

7. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 190 - штраф до 50 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або обмеження волі на строк до 3 років; за ч. 2 ст. 190 - штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від 1 до 2 років, або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на строк до 3 років; за ч. З ст. 190 - позбавлення волі на строк від 3 до 8 років; за ч. 4 ст. 190 - позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.