Кримінальне право

1. Поняття і підстава кримінальної відповідальності. Склад злочину: поняття, елементи, ознаки та види.

Кримінальна відповідальність — це один із видів юридичної відповідальності. Вона є відповідальністю ретроспективною, тобто відповідною реакцією держави на вчинене в минулому порушення права. Її можна визначити як право держави обмежувати права і свободи людини.

Поняття кримінальної відповідальності є юридичним поняттям, яке характеризується тим, що:

1) органи правосуддя мають визнати особу винною у вчиненні злочину, як наслідок — ця особа вимушена виконувати негативну правову роль у суспільстві та державі;

2) державна оцінка вчиненого злочину має вираження в осуді злочинця та його діяння в обвинувальному вироку суду;

3) вид і міра обмежень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, стягнення штрафу) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади) обирається з урахуванням меж відповідальності за вчинений злочин;

4) реальне вчинення злочину, за який встановлена відповідальність у кримінальному законі.

Кримінальна відповідальність — це особлива правова роль особи, яка вчинила злочин, пов'язана з державним осудом, а також обмеженнями особистого, майнового чи іншого характеру, що визначається обвинувальним вироком суду.

У межах єдиної підстави кримінальної відповідальності можна виділити її фактичну та юридичну сторони. Фактична сторона — це вчинення в реальній дійсності суспільно небезпечного діяння, а юридична — це передбаченість такого діяння в КК. Кримінальна відповідальність настає тільки після встановлення судом повної відповідності фактичної та юридичної сторін вчинку. Відсутність останньої свідчить про відсутність підстави кримінальної відповідальності, тобто про відсутність у діях особи складу злочину.

Поняття складу злочину

Важливо зазначити, що склад злочину — це реальна система ознак, що склалася за часи застосування кримінального законодавства.

Склад злочину необхідно відмежовувати від реального злочину, від вчинку.

Склад злочину є ширшим за кожний конкретний злочин, оскільки він відбиває ознаки не одного конкретного злочину, а ознаки всіх злочинів даного виду (типу).

Отже, враховуючи викладене, можна сформулювати:

1) склад злочину являє собою певну сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне;

2) сукупність зазначених ознак наводиться тільки в кримінальному законі;

3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;

4) склад злочину трансформується у відповідальність за вчинений злочин.

Об'єкт злочину відображає те, на що завжди посягає злочин, чому або кому він заподіює певної шкоди. Об'єкт злочину визначається тими суспільними відносинами, що охороняються кримінальним законом.

Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння. Вона виражається у дії чи бездіяльності, якою заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Суб'єкт злочину — це фізична особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст. 18, суб'єктом злочину є фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Суб'єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, свідомість, волю особи в момент вчинення злочину. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета злочину. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи. Вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом України, та наслідків вчинку, виражене у формі умислу чи необережності (ст. 23). У разі відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті дії (бездіяльності) настають суспільно небезпечні наслідки.

Склади злочинів поділяються за ступенем суспільної небезпеч­ності на: основний; кваліфікований склад злочину; особливо квалі­фікований склад злочину; склад злочину з пом'якшуючими обстави­нами.

За характером структури вони можуть бути поділені на прості та складні.

За особливостями конструкції виділяють злочини з формальним складом, злочини з матеріальним складом, злочини з формально-ма­теріальним складом і злочини з усіченим складом.

Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встанов­лення їх суттєвих ознак, а в підсумку - для точної кваліфікації зло­чину. Склади злочину можна класифікувати за ступенем суспільної небезпечності, за характером їх структури, тобто за способом опи­сування ознак складу в законі, і за особливостями законодавчого кон­струювання.

За ступенем суспільної небезпечності вирізняють: 1) основний склад злочину - він містить основні ознаки злочину і не містить ні обтяжуючих, ні пом'якшуючих обставин. Так, у ч. 1 ст. 185 КК даєть­ся визначення крадіжки і передбачено покарання за крадіжку без пом'якшуючих і без обтяжуючих обставин; 2) кваліфікований склад злочину, або склад злочину з кваліфікуючими ознаками, тобто з та­кими, що обтяжують відповідальність і впливають на кваліфікацію. До них слід віднести, наприклад, вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК); 3) особливо кваліфікований склад злочину, тобто склад злочину з ознаками, що додають злочинові особливої небезпеч­ності (розбій, поєднаний зі спричиненням тяжких тілесних ушкоджень,- ч. 4 ст. 187 КК); 4) склад злочину з пом'якшуючими об­ставинами, що характеризується обставинами, які значною мірою знижують суспільну небезпечність і караність цього виду злочину (умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання -ст. 116 КК).

За характером структури складів злочину, тобто за способом описування їх ознак безпосередньо у кримінальному законі, усі вони можуть бути поділені на: 1) прості, які містять ознаки одного суспі­льно небезпечного діяння, що посягає на один об'єкт (ч. 1 ст. 115 КК); 2) складні, в яких законодавча конструкція ускладнена якими-небудь обставинами. Тому складними слід визнати склади з двома об'єктами (бандитизм - ст. 257 КК, розбій - ст. 187-КК), з двома формами вини (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого,- ч. 2 ст. 121 КК) тощо. До числа складних відносять також альтернативні склади злочину, об'єктивна сторона яких може вира­жатися в кількох діях (державна зрада - ст. 111 КК) чи способах дії або в різних наслідках (порушення вимог законодавства про охоро­ну праці - ч. 2 ст. 271 КК).

За особливостями конструкції вирізняють злочини з формальним складом, злочини з матеріальним складом і злочини з усіченим скла­дом. Таке конструювання ґрунтується на тому, що будь-який злочин у своєму розвитку може пройти низку стадій: готування, замах і закін­чений злочин.

Злочином з формальним складом прийнято називати такий зло­чин, що не має суспільно небезпечних наслідків, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у законі дій (ст. 201 КК).

Злочином з матеріальним складом прийнято вважати злочин, за­кінчення якого пов'язується з настанням суспільно небезпечних на­слідків (ст. 185 КК).

Злочином з усіченим складом звичайно визнають злочин, в якому момент закінчення злочину самим законом переноситься на стадію готування або на стадію замаху (ст. 187 КК).