- •Кримінальне право
- •Поняття та система кримінального права. Принципи
- •2.Військові злочини,їхня характеристика та види
- •3. Дія кримінального закону у просторі та за колом осіб. Місце скоєння злочину.
- •4.Кримінальна відповідальність за хабарництво
- •5. Дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотня дія кримінального закону та її межі.
- •6. Поняття і система злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку та їхня загальна характеристика
- •7. Злочин та його ознаки, відмінність від інших правопорушень. Види одиничного злочину.
- •8.Загальна характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності
- •9. Суб’єкт злочину і його ознаки
- •10. Злочини пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів,їхня загальна характеристика
- •11.Підстави та межі відповідальності за незакінчений злочин. Добровільна відмова.
- •12.Злочини проти громадської безпеки,пов’язані з незаконними діями зі зброєю
- •2) Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
- •13.Поняття,ознаки та значення для кваліфікації об’єктивної сторони злочину.
- •1) Безпосередній причинний
- •2) Опосередкований причинний зв'язок
- •14. Аналіз складу злочину контрабанди. Види контрабанди
- •15.Поняття співучасті. Її суб’єктивні та об’єктивні ознаки
- •16.Злочини проти довкілля,їхні види та загальна характеристика
- •17. Форми співучасті. Їх значення для кваліфікації.
- •18.Кримінальна відповідальність за диверсію,її відмінність від інших злочинів
- •19.Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною.
- •20. Державна зрада та її відмінність від шпигунства
- •21. Поняття,мета,підстави застосування примусових заходів медичного характеру
- •22.Хуліганство,його види,а також відмінність від інших злочинів
- •23. Поняття і значення складу злочину. Види складів злочину.
- •24.Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці
- •25.Вина у кримінальному праві України, її форми та види.
- •26.Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини проти життя та здоров`я особи
- •27. Види та межі покарань,які застосовуються до неповнолітніх
- •28.Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту(види,загальна характеристика)
- •29. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •30.Злочини проти здоров`я,їхні види та загальна характеристика
- •31. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності
- •32.Некорисливі злочини проти власності, їхні види та загальна характеристика
- •33. Звільнення від покарання з випробуванням
- •34.Загальна характеристика злочинів проти власності,їхні види.
- •35 Система та види покарань
- •36.Кримінальна відповідальність за навмисне вбивство при обтяжуючих обставинах
- •37 Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України
- •38.Поняття крадіжки та її відмінність від грабежу і шахрайства
- •39. Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та види.
- •40. Характеристика злочинів проти виборчих прав і свобод людини та громадянина
- •41.Примусові заходи виховного характеру,види та підстави застосування
- •42.Вимагання та його ознаки,відмінність від розбою
- •43. Об’єкт та предмет злочину. Відмінність та взаємозв`язок
- •44.Кримінальна відповідальність за злочини проти трудових прав громадянина
- •45.Повторність злочинів,що передбачена Загальною та Особливою часинами кримінального законодавства
- •46.Кримінальна відповідальність за бандитизм
- •47.Основні (обов`язкові) та додаткові (факультативні) ознаки складу злочину та їх значення для кваліфікації
- •48.Види тілесних ушкоджень. Кваліфікація тяжкого тілесного ушкодження
- •49. Суб’єктивна сторона злочину,її ознаки і значення для кваліфікації.
- •5О. Злочини у сфері господарської діяльності,їхні види та загальна характеристика
- •51.Призначення покарання за вчинення декількох злочинів
- •52.Загальна характеристика і види злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи
- •53.Кримінальна відповідальність та кримінальні правовідносини
- •54.Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність
- •55 Класифікація злочинів та її значення.
- •56.Загальна характеристика насильницьких злочинів проти представників правоохоронних органів,їх види.
- •57. Фізичний або психічний примус,як обставина,що виключає злочинність діяння
- •58.Злочини проти авторитету державної влади,органів місцевого самоврядування.
- •59. Амністія та помилування, їх кримінально-правове значення
- •60.Злочини проти безпеки виробництва
- •61 Поняття та мета покарання
- •62.Злочини проти правосуддя,їх загальна характеристика
- •63. Судимість та її правові наслідки
- •64.Кримінальна відповідальність за вбивства,які скоєні при пом’якшуючих обставинах
- •65.Давність у кримінальному праві України
- •66. Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки
27. Види та межі покарань,які застосовуються до неповнолітніх
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф; громадські роботи; виправні роботи; арешт; позбавлення волі на певний строк.
До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.
Позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: 1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше одного року шести місяців; 2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років; 3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; 4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років; 5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.
При призначенні покарання неповнолітньому суд, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
28.Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту(види,загальна характеристика)
Види. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту; Здійснення професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом(диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин; Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів; Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна; Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства; Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків; Порушення правил повітряних польотів; Порушення правил використання повітряного простору; Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда; Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха; Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами; Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації; Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху; Незаконне заволодіння транспортним засобом; Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу та ін
Безпосередні об'єкти окремих транспортних злочинів залежать, насамперед, від видів транспорту, якими можуть вчинятися ці злочини, а також від характеру об'єктивної сторони та кваліфікуючих обставин. Так, деякі злочини можуть бути вчинені із застосуванням насильства або погроз, у зв'язку з чим виникає питання про додатковий безпосередній об'єкт — життя і здоров'я особи. Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв'язку, сигналізації, автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів. З об'єктивної сторони ці злочини побудовані по-різному. Більша частина цих посягань описана в законі, як злочини з матеріальним складом, менша частина — з формальним. У злочинах з матеріальним складом об'єктивна сторона містить у собі діяння, наслідки і причинний зв'язок між ними. Діяння в цих злочинах виражається в дії або бездіяльності особи. Суб'єктивна сторона транспортних злочинів характеризується залежно від складності її об'єктивної сторони. Злочини з формальним складом вчинюються з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що має важливе значення для кваліфікації та призначення покарання. Суб'єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-річного віку. Лише за пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів (ст. 277 КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК), а також за незаконне заволодіння транспортним засобом (частини 2 і З ст. 289 КК) відповідальність настає з 14-річного віку. Деякі транспортні злочини може вчиняти лише працівник транспорту, тобто спеціальний суб'єкт. відповідальність за більшість транспортних злочинів диференційована залежно від тяжкості наслідків, що наступили. Враховуються при цьому тяжкість тілесного ушкодження, загибель однієї чи кількох осіб, а також розмір матеріальної шкоди. Крім того, у статтях цього розділу законодавець передбачає інші кваліфікуючі обставини, такі як:вчинення злочину: за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК); організованою групою (ч. З ст. 278, ч. З ст. 280, ч. З ст. 289, ч. З ст. 292 КК); поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 289 КК); поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (ч. З ст. 278, ч. З ст. 280, ч. З ст. 289 КК); вчинення злочину повторно (ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК).