2.3. Облікова політика бюджетних установ.

Національні положення (стандарти) бухобліку в БУ, на відміну від чинного нормативного забезпечення, мають ураховувати вимоги міжнародних стандартів обліку для урядових організацій (діє 17 стандартів) і передбачати варіантність, альтернативність вирішення певних облікових процесів. Кожна БУ, виходячи з конкретних умов своєї роботи, може вибирати найбільш прийнятний для себе варіант, який забезпечуватиме надійний контроль за ефективним використанням бюджетних коштів. Цей вибір і становить сутність облікової політики (рис.1.2).

З метою адаптації бухобліку в БУ до міжнародних стандартів ДКУ провело значну роботу:

1. Розроблено новий План рахунків, в якому уніфіковано понятійний апарат (активи, необоротні активи, запаси, доходи, витрати, власний капітал, фінансові результати); рахунки згруповано у класи, вилучено активно-пасивні розрахункові рахунки;

2. Бухгалтерський баланс побудовано за принципом „баланс-нетто”: оцінювання необоротних активів здійснюється за залишковою вартістю. План рахунків тісно пов”язаний з розділами балансу;

3. Внесено зміни до типової кореспонденції рахунків:

- курсова різниця за операціями з іноземною валютою списується на фінансові результати;

- прострочена дебіторсько-кредиторська заборгованість списується на фінансові результати;

- наприкінці року визначається фінансовий результат виконання кошторису з відображенням його в пасиві балансу.

2.4. Система розпорядників коштів (рк).

БУ в особі їх керівників, яких уповноважено на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов”язань та здійснення видатків з бюджету називаються розпорядниками бюджетних коштів.

За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів (ГРК) бюджету, розпорядників коштів І ступеня та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Самостійна робота до лекції

1. Реферати

1. Розпорядники бюджетних коштів та бюджетні призначення.

2. Контроль за виконанням бюджетного законодавства.

Лекція 3. Облік доходів

3.1. Класифікація доходів

Згідно з Бюджетним кодексом України доходи бюджету й БУ поділяються на доходи загального фонду та спеціального фонду.

Загальний фонд бюджету охоплює всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду. На рівні БУ до доходів загального фонду належать кошти, які надходять із загального фонду бюджету для виконання БУ своїх основних функцій.

До доходів спеціального фонду бюджету належать власні надходження БУ. Спеціальний фонд БУ – це кошти, які надходять із конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Доходи спеціального фонду БУ складаються із власних надходжень БУ і доходів за іншими надходженнями спеціального фонду. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 затверджено Перелік власних надходжень БУ, вимоги щодо їх утворення та напрямки використання.

Схему класифікації доходів БУ наведено на рис.2.1.

Власні надходження БУ – це кошти, одержані БУ від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої діяльності, з виконання окремих доручень, а також як гранти та дарунки (благодійні внески).

Власні надходження БУ поділяються на дві групи, кожна з яких формується за підгрупами.

1 група – Плата за послуги, що надаються БУ.

2 група – Інші джерела власних надходжень БУ.