- •2/ Альтернативні підходи до визначення сутності грошей
- •3/ Концепції походження грошей.
- •4/ Роль держави у творенні грошей
- •5/ Гроші як гроші та гроші як капітал.
- •6 / Розвиток форм вартості
- •7/ Еволюція форм грошей та їх характеристика.
- •8/ Специфічний характер вартості грошей.
- •9/ Функції та роль грошей.
- •10/ Якісні властивості грошей.
- •11/ Історичні аспекти походження гривні.
- •12/ Сутність і структура грошового обороту
- •13/ Модель грошового обороту
- •14/ Грошові потоки та механізм їх балансування
- •15/ Поняття грошової маси, агрегатів та бази
- •16/ Швидкість обігу грошей
- •17/ Сутність закону грошового обігу
- •18/ Сутність та специфіка функціонування грошового ринку
- •19/ Інституційна модель грошового ринку
- •20/ Структура грошового ринку.
- •21/ Об’єкти грошового ринку (платіжні інструменти).
- •Первичные
- •Вторичные
- •22/ Поняття, цілі та мотиви попиту на гроші
- •23/ Чинники впливу на попит на гроші
- •24/ Графічне зображення попиту на гроші
- •25. Поняття пропозиції грошей
- •26.Формування пропозиції грошей і її чинники.
- •27.Графічне зображення пропозиції грошей.
- •28.Суть та призначення грошової системи.
- •29.Елементи грошової системи.
- •30.Структура грошової системи.
- •31.Види грошових систем та їх еволюція.
- •32.Створення і розвиток грошової системи в Україні.
- •33.Платіжні системи.
- •34.Сутність, причини та закономірності розвитку інфляції.
- •35.Види та чинники інфляції .
- •37.Вимірювання інфляції.
- •38.Методи регулювання інфляції.
- •40.Сутність та класифікація грошових реформ.
- •41/.Моделі грошових реформ.
- •42.Грошова реформа в Україні ( 2-16 вересня 1996 р.).
- •43.Створення грошей центральним банком.
- •44.Cтворення грошей комерційними банками.
- •45.Загальна схема створення грошей.
- •46.Об’єкти регулювання та їх взаємозв’язок із реальним сектором
- •47.Розробка концепції здійснення грошово-кредитної політики.
- •48. Системна монетарна політика.
- •49. Параметрична монетарна політика
- •50. Процес формування грошово-кредитного мультиплікатора
- •51. Етапи становлення монетарної політики в Україні
- •52. Переваги монетарної політики над бартерною
- •53. Передавальний механізм впливу грошей на економіку
- •54. Особливості передавального механізму в трансформаційній економіці України
- •55. Загальні основи теорії грошей.
- •56. Товарна теорія грошей
- •57. Номіналістична теорія грошей
- •58. Металістична теорія грошей
- •59. Марксистська теорія грошей
- •60. Класична кількісна теорія грошей
- •62. Внесок Дж. Кейнса у розвиток теорії грошей
- •63. Сучасний монетаризм та внесок м. Фрідмана у його формування
- •64. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез
- •65. Грошово-кредитна політика України у світлі грошових теорій
- •66. Позичковий капітал
- •67. Теоретичні концепції кредиту
- •68. Походження та сутність кредиту
- •70. Економічні межі кредиту
- •71. Принципи кредитування
- •72. Форми та класифікація кредиту
- •Характеристика основних видів кредиту
- •74.Система банківського кредитування.
- •Характеристика стадій кредитного процесу.
- •Форми забезпечення кредитів.
- •Економічний зміст та форми страхування кредитів.
- •Методи банківського кредитування.
- •Роль кредитних відносин у сучасній економіці.*
- •Сутність та вимірники процента.
- •Теорія вибору портфеля активів.
- •Функції та роль процента.
- •Поведінка та роль процентних ставок.
- •Ризикова та строкова структура процентних ставок.
- •Способи нарахування процентних ставок.*
- •Сутність, призначення та види фінансового посередництва.
- •Економічні вигоди фінансового посередництва.
- •Банки як провідні інституції фінансового посередництва.
- •Загальні поняття парабанківської системи.
- •Становлення та законодавча база основних пара банківських установ.
- •Походження та розвиток комерційних банків.
- •Сутність та функції комерційних банків.
- •95. Пасивні операції комерційних банків
- •Активні операції комерційних банків.
- •Обов’язкові нормативи діяльності комерційних банків.
- •Основні показники оцінювання прибутковості комерційних банків.
- •Тенденції розвитку кредитно-інвестиційного портфеля комерційних банків України.
- •Аналіз кількості банківських установ та ефективності їх діяльності за останній період.
- •Призначення, роль та основи організації центрального банку.
- •Походження та розвиток центральних банків.
- •Незалежний статус центральних банків.
- •Функції центрального банку.
- •Грошово-кредитна політика центральних банків.
- •Сутність валюти та валютних відносин.
- •Валютний ринок.
- •Види операцій на валютному ринку.
- •110. Валютне регулювання. Особливості формування валютної системи України.
- •Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання.
- •Світові та міжнародні валютні системи.
- •Становлення та розвиток національної валютної системи.
- •Міжнародні ринки грошей та капіталів.
- •Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні.
- •Світовий банк і його діяльність в Україні.
- •Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції.
- •Європейський банк реконструкції та розвитку.
- •Банк міжнародних розрахунків.
Європейський банк реконструкції та розвитку.
Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира — в Лондоні).
Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.
Функціями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:
- сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання;
- підтримка приватної підприємницької ініціативи;
- заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори;
- мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу;
- допомога в діяльності інших інституцій.
Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у вигляді дрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників.
Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із Групою Світового банку (СБ).
ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.
Пряме - це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).
Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.
До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:
1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом.
2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтро-льні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. При прямому вкладанні в акціонерний капітал Банк дуже часто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпечення прозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.
3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії на експортні кредити і роздрібні банківські послуги він не надає.
Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:
1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР.
2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції, або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило, капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватні середні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвитку фінансового сектора.
3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації, яка б допомогла їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програму різноманітної технічної допомоги банкам.
4. Співфінансування. Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектора, як правило, обмежується 35%. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших інвесторів. Основними партнерами ЄБРР у співфінансуванні виступають:
* комерційні банки - шляхом участі у кредитах ЄБРР, перевідступлення прав, боргових зобов'язань, паралельних кредитів і кредитних ліній;
* офіційні партнерські установи - державні організації і фінансові установи, спеціально створювані на основі міжурядових угод;
* експортно-кредитні агенції - на основі прямого фінансування експортно-кредитних та інвестиційно-страхових гарантій;
* міжнародні фінансові установи - кредитування економічної і соціальної інфраструктур у приватному секторі й кредити під державну гарантію на здійснення великих проектів.
Акціонерами Банку є 61 держава, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 30 млрд. євро. Фінансує 29 країн. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу, США — 10%, Японії — 8,52%, країнам операцій — 11,78% (в тому числі Україні — 0,8%), іншим акціонерам — 14,58%. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора. Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.
До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.
19 квітня 2008 за рішенням Ради керівників ЄБРР був обраний п'ятий за рахунком президент Томас Міров. Він замінить Жана Лємьєра, який був президентом протягом восьми років. На даний час Томас Міров є державним секретарем міністерства фінансів Німеччини. Він обійме цю посаду, коли Банк переорієнтує свою діяльність на схід та південний схід. Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.
ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% — у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій.
