97. Види операцій на валютному ринку.

Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель).

Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:

• Операції «спот» передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.

• Операції «форвард» — це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.

• Операція «аутрайт» означає, що продавець зобов'язаний продати, а покупець — купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом.

• Операція «опціон», коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.

Ф'ючерсні операції — це теж різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма і умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс).

Крім цих операцій, на практиці застосовується цілий ряд похідних від них валютних операцій. До таких операцій можна віднести валютні свопи, арбітражні операції та ін.

Валютний своп — це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну і ту ж саму валюту. Валютний своп забезпечує зворотний рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовувати його для спекуляцій, хеджування валютними ризиками та управління валютною позицією банку.

Валютний арбітраж — це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж самому ринку, але в різні строки (часовий арбітраж) або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж).

110. Валютне регулювання. Особливості формування валютної системи України.

Валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, установлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну та за її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.

Отже, валютне регулювання являє собою систему регламентаційних заходів держави у сфері міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Метою валютного регулювання є є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на ваплютний курс і на валютно-обмінні операції.

Валютне регулювання спрямоване, насамперед, на організацію міжнародних розрахунків, вихначення порядку здійснення операційи з іноземною валютою та іншими валютними цінностями і є, отже, формою державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни. Наявність валютного регулювання і контролю з боку держави – об”єктивна економічна необхідність і практика всіх розвинених країн.

Валютне регулювання - це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних, суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. Така регламентація тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на:

- процес курсоутворення;

- виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни;

- діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку;

- здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу;

- здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни;

- ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон;

- кредитні відносини резидентів з нерезидентами;

- формування та використання золотовалютних резервів.

Ефективність регламентації валютних відносин за вказаними напрямками значною мірою залежить від кількості і ступеня певних обмежень щодо кожного з них. Через введення чи посилення, скасування чи послаблення таких обмежень органи валютного регулювання мають можливість скеровувати валютні потоки в найвигідніших для національної економіки напрямах та обсягах.

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову. Збіг меж окремих валютних ринків і валютних систем забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну основу для системи, а система є механізмом забезпечення функціонування і регулювання ринку.

Особенности формирования валютной системы Украины

Результатом усиления административных ограничений стало сокращение поступлений конвертируемой иностранной валюты на рынок, усиление ее оттока за границу, появление множественности валютных курсов и валютных отношений, ускорения разрыва между фиксированным и рыночным валютным курсам, снижение эффективности использования валютных резервов государства. Все это свидетельствовало о том, что административные ограничения валютного рынка не оправдали себя. Однако вместо того, чтобы вернуться к его либерализации и развития на основе конкуренции, правительство еще усилил административное регулирование валютных отношений. Указом Президента Украины от 2 ноября 1993 г. было приостановлено валютные торги на УМВБ и других биржах, а принятым в том же месяце законом установления валютных курсов было возложено на НБУ по согласованию с Кабинетом Министров Украины. Оно стало осуществляться преимущественно волевыми методами.

Такой чисто административный, порядок валютного регулирования просуществовал до октября 1994 г. Он был характерен для периода высокой инфляции. Это был первый этап формирования валютной системы Украины. Для него характерно обвальное падение курса украинской валюты - в 163,3 раза. Это свидетельствует, что в условиях глубокого экономического и финансового кризиса, макроэкономической разбалансированности, задержки с проведением экономических реформ не было предпосылок для нормального развития валютного рынка и адекватной ему валютной системы, а исключительно административное регулирование валютных отношений не дало желаемых результатов.

Заметные успехи в антиинфляционные политике 1994 г. создали предпосылки для перехода ко второму этапу развития валютной системы, который продолжался до сентября 1996 г. Главным признаком этого этапа было возвращение к рыночным методам организации валютных отношений: ускорение либерализации валютного рынка, возобновления работы УМВБ и определения официального валютного курса рубля на основании результатов торгов на УМВБ, ликвидация множественности валютных курсов, существенное расширение перечня потребностей резидентов в валюте, которые разрешалось удовлетворять через куплю-продажу на бирже и на межбанковском валютном рынке. В мае 1995 г. уменьшилась до 40% долю валютной выручки экспортеров, которая подлежала обязательной продаже. Был также расформирована Тендерный комитет. Все это способствовало консолидации валютного рынка, росту предложения и спроса на инвалюту, усилению их роли в формировании единого валютного курса, в повышении его реальности. Валютный рынок был заметно децентрализованным. Возросло доверие к национальным денег, чему способствовала официальная запрет в 1995 обращения иностранной валюты на внутреннем рынке Украины.

Переориентация валютного регулирования на рыночные основы сопровождалась существенным стабилизацией национальной валюты - ее курс к доллару США за 1995-1996 гг снизился примерно на 5%.

С сентября 1996 г., после выпуска в обращение постоянной национальной валюты гривни, начался третий этап формирования валютной системы Украины, на котором рыночные принципы получили дальнейшего развития. Основными мероприятиями и результатами этого этапа были:

- Окончательный переход на режим плавающего валютного курса гривны: сначала плавания ограничивалось валютным коридором, а с 2000 г. - введен свободное плавание;

- Введение свободного распоряжения резидентами всей суммой валютных поступлений;

- Определенная децентрализация валютного рынка, прекращение операций на УМВБ и других валютных биржах;

- Дальнейшая либерализация доступа к валютному рынку юридических и физических лиц-резидентов до уровня, адекватного свободной конвертируемости национальной валюты по текущим операциям;

- Присоединение Украины (в мае 1997 г.) до Статьи VIII Устава МВФ, что означало официальное признание свободной конвертируемости гривны по текущим операциям.

Успехи в рыночной трансформации валютной системы на третьем этапе ее развития проявились в заметный стабилизации национальной валюты: в течение 1997 г. курс гривни к доллару США оставался почти неизменным. Однако под давлением кризисных явлений на мировом финансовом рынке со второй половины 1998 г. существенно ухудшилась ситуация и на валютном рынке Украины, что повлекло за собой ускоренное падение курса гривны - приблизило на 45% в целом за 1998 г. Чтобы не допустить обвального падения гривны, как это произошло с рублем РФ, правительство и НБУ вынуждены были с сентября 1998 г. усилить ограничительные меры на валютном рынке:

- Восстановлена обязательная продажа 50% валютных поступлений резидентов;

- Расширен валютный коридор;

- Усилен контроль за обоснованностью операций по покупке валюты на межбанковском рынке;

- Усилены ограничения на операции коммерческих банков на валютном рынке и т.п.

Чрезвычайные меры в валютной сфере конца 1998 г. заметно затормозили дальнейшую рыночную трансформацию валютной системы Украины. Вместе с тем их высокая эффективность (за 1999 г. гривна девальвировала по отношению к доллару США лишь на 35%) подтвердила значительные успехи в формировании действующим механизма валютного регулирования, который позволил удержать гривну даже в чрезвычайно сложных условиях, которые сложились на валютном и фондовом рынках в конце 1998-начале 2000 гг.