4. Аспекти поширення кліщового вірусного енцефаліту (кве).

Вірус КЕ циркулює в природі серед хребетних тварин, розмножуючись в них. Основні переносники і довготривалі охоронці вірусу – іксодові кліщі. На більшій частині площі поширення КЕ це так званий тайговий кліщ, а на заході нашої країни і в інших європейських країнах – лісовий кліщ.

Людина заражується КЕ від кліщів ( трансмісивний шлях) або при вживанні в їжу сирого молока, частіше всього від кози, а також приготовлених із нього продуктів (аліментарний шлях), 30-35 років назад аліментарними зараженнями була обумовлена дуже значна частина всіх випадків КЕ, особливо на Європейській території. Особливо часто вони реєструвались там, де велику кількість кіз регулярно випасали в лісах із великою кількістю кліщів. В Білорусії, наприклад, велике поголів’я кіз було причиною до 76% захворювань. В останні роки, у зв’язку з різким скороченням чисельності кіз, аліментарні зараження КЕ повсюдно майже зникли.

Там, де поширений тайговий кліщ, зараження проходить головним чином, весною і в першій половині літа, коли активні дорослі членистоногі, які нападають на людину. Лісовий кліщ має звичайно два сезонних шпилі активності: весною і в кінці літа – початку осені. Відповідно до значної території Європейської частини (наприклад, в Білорусії, Латвії, і Литві) і західніше ці періоди найбільш небезпечні, причому в багатьох районах восени навіть більше захворювань, чим на початку літа.

Довгий час рахувалось, що КЕ заражаються головним чином, ті, що приїжджають: лісоруби, геологи, топографи, представники інших професій, праця яких пов’язана з лісом. Місцевим жителям, як думали, КЕ не страшний тому, що вони зазнаючи багаторазових укусів кліщів і, отримуючи від них на протязі багатьох років невеликі дози віруса, поступово здобувають імунітет. Цей, здавалось, цілком очевидний процес, у науковій літературі навіть отримав спеціальну назву – „проепідемічування”. Про нього ще часто можна почути або прочитати в публікаціях наших днів. Але дійсність скасувала такі уявлення і це важливо знати кожному, хто ризикує підпасти нападу кліщів.

Вияснилось, що 65-70% сільських жителів, які перехворіли КЕ, складають люди, які проживали до моменту захворювання в своєму або сусідньому населеному пункті не менше 7-10 років. Це пояснюється їх надзвичайно інтенсивним контактом з природними вогнищам: в межах ареалу віруса в нашій країні 70-90% сільських мешканців щорічно в літній час бувають у лісі, причому не один раз, а часто. За літні місяці кожен четвертий – восьмий із них помічає укус кліщів ( у багатьох випадках укуси кліщів залишаються непоміченими).

Зараження КЕ, як правило, проходить в давно і добре обжитій місцевості, в радіусі 3-8 км. від населеного пункту, при відвідуванні лісу по господарсько-побутових потребах або під час відпочинку. Професійно-виробничий контакт з лісом обумовлює зараз не більше 15-20% всіх випадків КЕ. Люди, які підлягають багаторазовому укусу кліщів, не володіють резистентністю (стійкістю) до вірусу кліщового енцефаліту, а антитіла, навіть коли вони і є, далеко не завжди перешкоджають захворюванню, тому що їх рівень, як правило, недостатньо високий.

У міських мешканців КЕ був раніш великою рідкістю, а зараз він став серйозною проблемою для багатьох міст лісової зони.

В цілому в останні роки міські жителі в абсолютних показниках дають навіть більше захворювань, ніж сільські, та і захворюваність в перерахунку на 100 тис. городян рівна або навіть перевищує аналогічну цифру для сільських мешканців. Це пояснюється масовим відпочинком в лісі у вихідні дні, чому сприяє число особистих машин і мотоциклів, що збільшуються, широким розвитком всіх форм туризму, освоєнням садово - городніх участків, розміщених в лісовій місцевості, і іншими причинами, які сприяють контакту місцевих мешканців з природними вогнищами. На щастя; далеко не кожен укус кліща приводить до захворювання, так як звично не більше трьох відсотків цих членистоногих мають вірус КЕ. Але відрізнити зараженого зовнішньо неможливо. [4]

Вірус КЕ, що проникає в організм людини, розмножується в нервовій тканині, ушкоджує її і приводить до порушення функції нервової системи. Скритий період хвороби, на протязі якого відбувається розмноження віруса, може продовжуватися від одного дня до місяця і більше, але частіше захворювання починається раптово. З’являється жар, іноді хворого морозить, слабкість, головний біль, який посилюється, біль м’язів, нерідко нудота і блювання. В типових випадках швидко з’являються різноманітні ознаки ураження нервової системи аж до самих парезів і паралічів. Через декілька днів після пониження температури лихоманкових стан може виникнути знову. Це так звана „друга хвиля” спостерігається в різних областях у 6-75% хворих і нерідко буває більш тяжкою, ніж перша. Летальність (смертельний наслідок) при КЕ в різних областях складає від 1 до 20-25%. Особливо тяжко це захворювання протікає на Далекому Сході .У тих, хто переніс КЕ надовго, часто на все життя, в тій чи іншій мірі втрачається працездатність, а іноді розвивається хронічна форма захворювання.

За даними карт епідобстеження та державної статистичної звітності, що надійшли до Центральної санітарно – епідеміологічної станції МОЗ України в 2007р. було зареєстровано 4 випадки КВЕ, в т.ч. на Волині – 3 випадки місцевого характеру та 1 випадок завізного характеру з Криму у м. Києві, що складає 0,009 на 100тис. населення (проти 0,015 у 2006 та 0,017 у 2005 році). (додаток 3).

У Волинській області випадки КВЕ реєструвались у Ратнівському районі (с. Жиричі, с. Язовні, с. Горенічі) та АР Крим у районі Великої Ялти. Хворі були виявлені у травні – 1, липні – 3. Всі особи, які захворіли, не щеплювались проти КВЕ, гамма-глобулін після присмоктування вводився лише одному хворому, який був виявлений у м.Києві, аж на 19-й день від моменту присмоктування кліща.

Діагностичні серологічні дослідження були проведені всім хворим, але з порушенням термінів відбуло парних сироваток. Захворювання людей відбувалось на 4-й, 6-й, 9-й, 10-й день від моменту присмоктування кліща. Діагноз КВЕ був встановлений від моменту захворювання на: 4-й, 8-й, 11-й, 18-й день; від моменту звернення за медичною допомогою – на 1-й, 2-й, 3-й та 4-й день.

За клінічним перебігом у 2 хворих була зареєстрована гарячкова форма, а у 2 – хвильовий перебіг. За тяжкістю перебігу у всіх 4- х хворих зареєстрована середня ступінь тяжкості хвороби.

Серед хворих було: 2-є чоловіків, 1 жінка та 1 школяр.

За період 1955 – 2007рр. в Україні було зареєстровано 552 випадок КВЕ, з них 73 завізного характеру (12,87%). В останні 7 р. було зареєстровано 158 випадків КВЕ, з них 3- завізних. (додаток 3).

Співробітниками Українського науково – методичного центру з КЕ та природно – вогнищевих арбовірусної етіології у Рівненської області при досліджені кліщів антиген вірусу Укуніємі (Африканської лихоманки) виявлено у Сарненському районі (с. Грушівка, с. Вербче), у Зарічненському районі (с. Вовчиці, с. Річиця, с. Локниця, с. Дібрівськ), у Дубровицькому районі (с. Озерськ, с. Лісове), у Березнівському районі (с. Микалин). При дослідженні кліщів антиген віруса КЕ виявлено в Зарічненському районі (с. Локниця, с. Перекалля, с. Дібрівськ, с. Комарове).

З метою оцінки акарологічної ситуації фахівцями держсанепідслужби України 2007р. була проведена відповідна робота, що дозволило встановити наступне.

Вихід статевозрілих іксодових кліщів із зимової діапаузи в усіх ладшафтно – географічних зонах в 2007р. прийшовся на більш пізні строки в порівнянні з минулими роками. активність кліщів на Поліссі відмічена у другій – третій декаді квітня. У Лісостепу поодинокі активні кліщі реєструвались з кінця березня. Весняний пік чисельності кліщів майже на всій території країни відмічався у другій – третій декадах травня.

На більшості території зростання чисельності іксодових кліщів восени зареєстроване в другій – третій декадах вересня. Кліщі зберігали активність до другої – третьої декади листопада.

В зоні широколистяних лісів найбільш висока чисельність кліщів була в Західному та Центральному Поліссі. У Західному Поліссі питома вага кліщів коливалась у межах 72.6%.

Враховуючи дані щодо чисельності іксодових кліщів, особливостей їх видового, статевого й вікового складу, слід очікувати навесні – першій половині літа збереження високого рівня чисельності кліщів на Поліссі, Західній і Центральній частинах Лісостепової зона. Висока чисельність статевозрілих іксодових кліщів у довкіллі буде сприяти умовам для підвищеного ризику зараження людей трансмісивними природно – осередковими інфекціями арбовірусної, бактеріальної й бореліозної етіології, що потребує посилення профілактичних заходів. [5]