Давня література

Княжа доба була дуже багата на різні твори - усна народна творчість, переписування й перекладання церковних книжок після того, як Україна прийняла християнство, та оригінальні твори. Оригінальні твори включали Слово про закон і благодать митрополита Іларіона, Паломник ігумена Данила, літописи, де були описані історичні події до 1292-го року, Поучення дітям князя Володимира Мономаха і Слово про похід Ігоря, найкращий твір Княжої доби. Твори Княжої доби були переважно релігійного змісту, мали релігійний характер і були написані церковнослов’янською мовою.

Середня доба - це доба татарських нападів і доба козаччини. В той час повстали козацькі думи, які співали кобзарі-бандуристи. В Середній добі прийшли в Україну також впливи із Заходу, оскільки Гуманізм і Реформація і в Україні почали творити високі школи (Острозька академія і Києво-Могилянська академія).

Відомі літописи Київської Русі

1. «Повість минулих літ» (або «Початковий літопис»).

2. «Київський літопис».

3. «Галицько-Волинський літопис».

«Повість минулих літ»

Особливе місце у розвитку літератури займало літописання. Це літературне явище, якого не знала жодна країна Західної Європи. Літописи – це історичні твори, у яких розповідь ведеться за роками (літами), тобто це зведення (звід) у хронологічному порядку коротких записів та докладніших розповідей про історичні події. Назва походить від структури літопису, де статті починались зі слів «в літо».

«Повість минулих літ», або «Початковий літопис»  — літописне зведення, складене у Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі, у якій подано докладні відомості про територію, заселену слов’янськими племенами, про полян, древлян, радимичів, сіверян та інші племена, їх мову, звичаї. «Повість минулих літ» висвітлює також історію князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, походження назв міст і селищ, відбиває настрої різних суспільних верств (ТЕМА).

У тесті твору використано перекази, оповідання, повісті, легенди.

Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117.

Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубецького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубецькому монастирі 1118 року для Мстислава — сина Володимира II Мономаха.

Ідея: потрібно служити рідній землі, піклуватися про її честь та благополуччя, щоб держава була могутньою, а народ – щасливим; об’єднання всіх руських земель.

Мотиви: 1) захоплення безстрашшям князів та героїчним минулим Руської землі; 2) сум з приводу княжих чвар та міжусобиць.

Розпочав його вивчення у 18 ст. В. Татіщев, продовжували М. Погодін, К. Бестужев-Рюмін, М. Костомаров та ряд ін. Вперше повний переклад українською мовою і ґрунтовний аналіз «П.м.л.» здійснив у 1990 Л.Махновець, запропонувавши називати «П.м.л.» «Літописом руським за Іпатським списком».

Продовженням «Повісті минулих літ» є «Київський літопис» (описано події з 1118 до 1200 року) та «Галицько-Волинський літопис», який продовжує опис подій до 1292 року.

“Повість минулих літ” була й залишається невичерпним джерелом творчості митців слова. Під її впливом були створені романи С.Скляренка “Святослав” і “Володимир”, романи П.Загребельного про Київську Русь (“Диво”, “Євпраксія”, “Смерть у Києві”, “Первоміст”), певною мірою роман Валерія Шевчука “На полі смиренному”, що є своєрідною психологічною травестією такої пам’ятки Київської Русі, як Києво-Печерський патерик. У томі першому “Марсового поля” ми знайдемо віршовані переспіви Валерія Шевчука та Василя Яременка епічних уривків “Повісті минулих літ”, за мотивами її написана й поема “Княжа Україна” Олександра Олеся, історичні оповідання Наталени Королевої, Сергія Плачинди, Раїси Іванченко, Валерія Шевчука, що увійшли до першого тому “Дерева пам’яті”.

Крилаті вислови

***Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості. Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість – велика.

***Все в любові відбувається. Заради любові й гріхи розсипаються.

***Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.

***Коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. Бо той, хто часто читає книги, той з Богом бесідує, або зі святими мужами.

***Мертвий сорому не має.

***Согрішили – і покарані, як согрішили – так і страждаємо.

***У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.

***Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!

***Якщо хтось на цьому світі бідний - то буде й на тому, якщо хто багатий тут – то буде і там.

***Якщо будете жити в любові між собою, і Бог буде з вами, і підгорне від вас ворогів ваших, і будете мирно жити. Та коли в ненависті будете жити, в сварках і міжусобицях, то самі загинете, і землю батьків, і дідів своїх погубите, яку здобули трудом великим.

***Найбільші зусилля і жертви – це лише наш обов’язок супроти минулих і майбутніх поколінь.