16. Еллінізація римської релігії

Релігійні уявлення римлян змінювалися і досить помітно протягом такої довгої та такої бурхливої істо­рії. В основі найдавніших римських релігійних віру­вань лежить анімізм. Італійці вважали, що світ був сповнений добрими і злими духами і демонами, які супроводжували кожну дію людини, тому римляни поклонялися і зверталися з молитвою і до добрих і до злих демонів. За оранку відповідали три духи. Дім охороняли - Пенати; двері - бог Янус (бог входу і ви­ходу, потім його ім'ям було названо перший місяць юліанського календаря (за аналогією: вхід - початок року), що почав діяти з 1 січня 45 р. до н.е.; вогнище -Веста (Гестія у греків). Римляни поклонялися деревам: культ дуба (всі римські царі носили вінки з дубового листя). Дж. Фрезер в "Золотій гілці" описує це, пов'язуючи з Юпітером. Але цих духів римляни не уявляли у вигляді людей, не ставили їм статуї, не будували храмів.

Серед цього сонму богів виділяли головних:

- Юпітер - загальноіталійське божество неба;

- Марс - спочатку дух-покровитель рослин, потім бог вій­ни, легендарний батько Ромула;

- Квірін - близьке до Марса божество, але мирний Марс.

Перехід до антропоморфних уявлень про богів рим­ляни зробили завдяки етрускам, які зазнали впливу і грець­кої міфології. У період правління етруської династії - царів Тарквінія Давнього, Сервія Тулія, Тарквінія Гордого на Ка-пітолії виникає перший храм, де знаходилися статуї трьох головних етруських богів: Тіна, Уни, Мінерви, яких латинці ототожнюють зі своїми: Юпітером, Юноною, Мінервою.

За часів Тарквінія Давнього Рим вступає в тісні стосунки з містом Куми в Кампанії, звідки, як вважають, по­трапили до Риму так звані "Сивілині книги", які, за леген­дою, належали відомій кумській провісниці Сивілі. Саме до цих книг зверталися жерці в тяжкі дні, і результатом найча­стіше було включення до свого пантеону нових грецьких богів. Ці грецькі боги ототожнювалися зі своїми: Афродіта - з Венерою, Посейдон - з Нептуном і т. ін.

Наприкінці III ст. до н.е. розбіжностей між своїми та чужими (грецькими) богами вже не існувало і офіційно бу­ло затверджено культ 12 головних богів: Юнона - Гера, Юпітер - Зевс, Веста - Гестія, Марс - Арес, Церера - Деме-тра, Діана - Артеміда, Нептун - Посейдон, Аполлон - Апо­ллон, Вулкан - Гефест, Меркурій - Гермес (його жезл - герб Державної митної служби), Мінерва - Афіна, Ве-нера - Афродіта.

Але, якщо в Греції шанували Діоніса і Афіну -богів виноробства та олійних культур, то в Римі - Це-реру і Марса (богів-землеробців). В той же час, ма­буть, це символічно, що Марс став потім богом війни - бо це вважалося головною справою римлян.

Були введені так звані лектістернії - ритуальні "трапези богів", коли ставили бенкетні ложі, на які клали шість пар богів. А перед ложами - стіл з жерт­вами для богів.

На Форумі (відомий Форум Романум - це ринкова площа між трьома пагорбами: Капітолієм, Пала-тіном та Квіріналом) з'явилися позолочені статуї го­ловних богів, подібні до тих, що стояли на афінській горі. Процес еллінізації римської релігії завершився.

Про місце і роль жерців, про календарі (саме про юліанський, що його вводить Цезар з 1 січня 45 р. до н.е.) ви дізнаєтеся самостійно із книжок Л.Винничук та К.Куманецького.