
- •1. Культура та цивілізація.
- •2. Структура культури та її функції.
- •3. Культурологічні концепції Гегеля та о.Шпенглера.
- •5.Людина і культура у концепціях з.Фрейда, к.- г. Юнга. Й.Хейзингі.
- •6. Міф як перша історична форма культури. Система міфологічних вірувань.
- •7. Походження та періодизація первісного мистецтва.
- •8.Типологія розвитку первісної художньої культури
- •9. Етапи розвитку египетської культури. Писемність стародавніх єгиптян.
- •10. Вірування єгиптян і пантеон єгипетських богів
- •11. Художня культура стародавнього Єгипту та її зв’язок з заупокійним культом
- •12.Писемність і релігійні уявлення жителів Межиріччя.
- •13. Художня культура Месопотамії
- •14. Релігія і міфологія греків
- •15. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •16. Еллінізація римської релігії
- •17.Культура Стародавнього Риму
- •18.Релігія і міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •19.Особливості культури Стародавньої Індії
- •22.Трипільська культура
- •23. Скіфська культура та її пам'ятки
- •24. Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я
- •25. Історія створення танаХу та „Старого заповіту”
- •26. Композиція та зміст Тори.
- •27. Закон у "Старому Заповіті" і в "Новому заповіті"
- •28.Склад "Нового Заповіту". Ідейний смисл чотирьох Євангелій.
- •29.Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •30. Социальна діференціація художньої культури.
- •31.Наука і освіта в Західній Європі Середніх віків
- •32. Стильові ознаки готичного та романського стилів.
- •33. Музика та театр середніх віків.
- •34. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •35.Візантія та культура Київської Русі.
- •36. Язичництво дохристиянської Русі
- •37. Культура Київської Русі
- •38.Софія Київська - зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •39.Новгородська та московська школи давньоруського живопису
- •40.Типологічні риси Ренесансу.
- •41. Ренесансне та середньовічне у картині світу кантівської „Божественної комедії".
- •42.Образотворче мистецтво Проторенесансу та Раннього Відродження.
- •43. Художні досягнення Високого Ренесансу.
- •44. Північне Відродження: творчість Альбрехта Дюррера. І.Босха, п.Брейгеля. Я.Ван Ейка.
- •45. Культура Реформації
- •46. Європейське бароко XVII ст.
- •47. Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва XVII - XVIII ст.
- •48.Основні напрями мистецтва XVIII ст.: класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм.
- •49. Загальні риси розвитку культури хіх ст.
- •50. Романтизм в європейському мистецтві XIX ст..
- •51. Реалізм в європейському мистецтві хіХст.
- •52. Художні відкриття імпресіонізму
- •53. Новації о. Пушкіна: нова літературна мова, новаторські жанрові форми, реалістична естетика.
- •54. Модернізм
- •55. Експресіонізм та фовізм.
- •56.Абстракціонізм: теорія кольору в.Кандинського та супрематизм к.Малевіча.
- •57. Художні принципи кубізму
- •58. Дадаїзм та сюрреалізм
- •59. Художні школи західного постмодернізму.
- •60.Історичні передумови виникнення української культури.
- •61. Культура України XIV - першої половини XVII ст.
- •62. Українська ікона 14-16 ст.
- •63.Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •64. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров
- •65. Організація освіти у Запорізькій Січі.
- •66. Філософія українського барокко. Г.Сковорода
- •67. Архітектура українського бароко.
- •68. Література і театр українського бароко
- •69. Стильовий ренесансно-бароковий синтез в українській іконі (перша половина 18 ст.)
- •70.С.Гулаг-Артемовський в історії української музики
- •71. Українська культура XVIII - першої половини XIX ст.
- •72. Творчість т.Г.Шевченка-художника
- •73. Музична творчість м.В. Лисенка
- •74. Харків і Полтава як центри театрального життя України початку 19 ст.
- •75.Школа м. Бойчука в історії українського живопису
- •76. М. Хвильовий, як теоретик національно- культурного відродження.
- •77. Лесь Курбас - режисер-реформатор.
- •78. Діячі української культури в еміграції.
- •79. Сучасне українське декоративно-прикладне мистецтво: школи, жанри, майстри.
- •80. Основні тенденції розвитку сучасної української культури
9. Етапи розвитку египетської культури. Писемність стародавніх єгиптян.
Етапи розвитку єгипетської культури тісно пов’язані з історією держави.
Перші відомості про Єгипет ми знайдемо в Біблії та “Історії” давньогрецького історика Геродота. Наукове вивчення історії і культури почалося в ХІХ ст., коли в 1812 р. англієць Юнг і француз Франсуа Шампольон знайшли засіб розшифрувати єгипетське письмо і з того часу всі написи на стінах саркофагів, пірамід, вся єгипетська література стали доступними для дослідження.
Самі єгиптяни називали свою країну “Кеме”, що на семітській мові, близькій до давньоарабської і давньоєврейської, означає “Чорна земля”.
Власне, слово “Єгипет” (Айгюптос) – грецького походження і являє собою змінене поетичне визначення давньої столиці Нижнього Єгипту – Мемфіса – Хет-на-Пта(х) (Фортеця бога Пта(ха) (до речі, це був бог-покровитель мистецтв та ремесел).
Є ще одна назва для цієї країни, що дуже яскраво відбиває особливості її існування: Геродот назвав Єгипет “Дар Нілу”. І дійсно, все життя Єгипту і всі уявлення єгиптян про світ є наслідком спостережень за цією рікою, що дає життя і робить землю чорною, родючою. Необхідність об’єднатися на боротьбу з природою пояснює форми управління в Давньому Єгипті. Спочатку територія поділялася на номи (області), які потім у 3200 р. до н. е. були об’єднані в державу (Нижній – із столицею Мемфіс – та Верхній – із столицею Фіви). З цього часу історія та історія культури пов’язані з династіями єгипетських фараонів.
Виділяють такі періоди в розвитку Єгипту:
І. Раннє царство – неоліт 3200 – 2800 рр. до н. е. (1 – 2 династії).
ІІ. Стародавнє царство – 2800 – 2400 рр. до н. е. (3 – 4 династії).
ІІІ. Середнє царство – XXI – XVIII ст. до н. е. (11 – 13 династія).
IV. Нове царство – XVI – XI ст. до н. е. (18 – 20 династії).
V. Пізнє царство – XI – 332 р. до н. е., коли Олександр Македонський підкорив Єгипет.
Єгипет – це не тільки найдавніша імперія в світовій історії, але й країна, що дала один з перших зразків писемності. Писемність виникає на зламі ІV – ІІІ тис. до н. е. і стає наслідком процесу формування ієрогліфічного письма з піктограми (тобто письма малюнкового).
Виходячи з уявлень (первісних) про магічний зв’язок між зображенням (знаком) та предметом, давні єгиптяни в малюнках відтворюють слово. Так, дві хвилясті лінії були знаком води, чотирикутник – знаком дому (згадайте про первісні геометричні символи для кочових та осідлих народів); це були малюнки-образи.
За допомогою образів зображувалися і дії (відкриті двері – це відкриття чогось, птах, що крокує, – мандри), і поняття (істина – перо страуса).
Пізніше з’являються так звані фонетичні ієрогліфи (наприклад, звук А позначався зображенням орла (на єгип. мові – аспе). Так з’явилося змішане письмо – ієратичне, а для повсякденного використання ця система була скорочена і стала називатися демотичною.
Оскільки етимологічно це було малюнкове письмо, ієрогліфи становлять важливу частину зображення в творах образотворчого мистецтва.