
- •1. Культура та цивілізація.
- •2. Структура культури та її функції.
- •3. Культурологічні концепції Гегеля та о.Шпенглера.
- •5.Людина і культура у концепціях з.Фрейда, к.- г. Юнга. Й.Хейзингі.
- •6. Міф як перша історична форма культури. Система міфологічних вірувань.
- •7. Походження та періодизація первісного мистецтва.
- •8.Типологія розвитку первісної художньої культури
- •9. Етапи розвитку египетської культури. Писемність стародавніх єгиптян.
- •10. Вірування єгиптян і пантеон єгипетських богів
- •11. Художня культура стародавнього Єгипту та її зв’язок з заупокійним культом
- •12.Писемність і релігійні уявлення жителів Межиріччя.
- •13. Художня культура Месопотамії
- •14. Релігія і міфологія греків
- •15. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •16. Еллінізація римської релігії
- •17.Культура Стародавнього Риму
- •18.Релігія і міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •19.Особливості культури Стародавньої Індії
- •22.Трипільська культура
- •23. Скіфська культура та її пам'ятки
- •24. Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я
- •25. Історія створення танаХу та „Старого заповіту”
- •26. Композиція та зміст Тори.
- •27. Закон у "Старому Заповіті" і в "Новому заповіті"
- •28.Склад "Нового Заповіту". Ідейний смисл чотирьох Євангелій.
- •29.Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •30. Социальна діференціація художньої культури.
- •31.Наука і освіта в Західній Європі Середніх віків
- •32. Стильові ознаки готичного та романського стилів.
- •33. Музика та театр середніх віків.
- •34. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •35.Візантія та культура Київської Русі.
- •36. Язичництво дохристиянської Русі
- •37. Культура Київської Русі
- •38.Софія Київська - зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •39.Новгородська та московська школи давньоруського живопису
- •40.Типологічні риси Ренесансу.
- •41. Ренесансне та середньовічне у картині світу кантівської „Божественної комедії".
- •42.Образотворче мистецтво Проторенесансу та Раннього Відродження.
- •43. Художні досягнення Високого Ренесансу.
- •44. Північне Відродження: творчість Альбрехта Дюррера. І.Босха, п.Брейгеля. Я.Ван Ейка.
- •45. Культура Реформації
- •46. Європейське бароко XVII ст.
- •47. Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва XVII - XVIII ст.
- •48.Основні напрями мистецтва XVIII ст.: класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм.
- •49. Загальні риси розвитку культури хіх ст.
- •50. Романтизм в європейському мистецтві XIX ст..
- •51. Реалізм в європейському мистецтві хіХст.
- •52. Художні відкриття імпресіонізму
- •53. Новації о. Пушкіна: нова літературна мова, новаторські жанрові форми, реалістична естетика.
- •54. Модернізм
- •55. Експресіонізм та фовізм.
- •56.Абстракціонізм: теорія кольору в.Кандинського та супрематизм к.Малевіча.
- •57. Художні принципи кубізму
- •58. Дадаїзм та сюрреалізм
- •59. Художні школи західного постмодернізму.
- •60.Історичні передумови виникнення української культури.
- •61. Культура України XIV - першої половини XVII ст.
- •62. Українська ікона 14-16 ст.
- •63.Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •64. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров
- •65. Організація освіти у Запорізькій Січі.
- •66. Філософія українського барокко. Г.Сковорода
- •67. Архітектура українського бароко.
- •68. Література і театр українського бароко
- •69. Стильовий ренесансно-бароковий синтез в українській іконі (перша половина 18 ст.)
- •70.С.Гулаг-Артемовський в історії української музики
- •71. Українська культура XVIII - першої половини XIX ст.
- •72. Творчість т.Г.Шевченка-художника
- •73. Музична творчість м.В. Лисенка
- •74. Харків і Полтава як центри театрального життя України початку 19 ст.
- •75.Школа м. Бойчука в історії українського живопису
- •76. М. Хвильовий, як теоретик національно- культурного відродження.
- •77. Лесь Курбас - режисер-реформатор.
- •78. Діячі української культури в еміграції.
- •79. Сучасне українське декоративно-прикладне мистецтво: школи, жанри, майстри.
- •80. Основні тенденції розвитку сучасної української культури
78. Діячі української культури в еміграції.
Діяльність українських емігрантів у країнах Європи і світу — яскраве явище української культури і науки. Емігранти-українці зробили значний внесок до національної скарбниці, розвивали основні напрями україністики, знайомили світ з унікальним феноменом українства і тим самим збагачували європейську науку та культуру. Значення їхнього доробку важко переоцінити. Відірвана від батьківщини, позбавлена елементарних засобів праці (бібліотек, архівів, колекцій, власних матеріалів), еміграція змогла витворити змістовний і привабливий образ українства, піднісши його до явища світового рівня.
На жаль, через ідеологічні перекручення та політичні обставини здобутки українських емігрантів були штучно вилучені з української науки та культури. На батьківщині вони оцінювалися як ворожий Радянській Україні вияв «буржуазного націоналізму» а цілі напрями вітчизняного українознавства були скеровані у зовсім інше, неорганічне, заідеологізоване річище. «Залізна завіса» не пропускала на Україну будь-яку інформацію про діяльність емігрантів. У кращому випадку їхні праці потрапляли у спецфонди.
Лише тепер з'явилася можливість осягнути величезну спадщину української еміграції, спадщину, яка поступово починає інтегруватися в загальноукраїнську науку та культуру. Всебічно оцінити її значення поки є складним завданням. Причиною тому — велика багатогранність і значний обсяг творчого доробку емігрантів, який неможливо охопити в цілому без детальних досліджень окремих напрямів. Тільки-но почали відкриватися для дослідників архіви українських установ Праги та Подєбрадів та інших міст в Європі, які ще з 1945—1946 pp. знаходяться в Києві. Серед цих матеріалів — чимало документів з фондів відомих українських діячів-емігрантів та архіви українських урядів за кордоном.
Українські емігранти найбільш поширені в Болгарії, Великобританії, Греції, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Білорусі, Словеччині, Хорватії, Чехії , Франції, Північній (Канада, США) і південній (Бразилія, Чілі) Америці.
В цих країнах є досить сильний емігрантський рух (особливо в північній Америці): виходці з України організовують спілки, підтримують діяльність православної церкви, видаютьт книжки і періодичні видання українською мовою. В цих країнах підтримують традиції українського декоративно-прикладного і народно-ужиткового мистецтва.Українські письменники і митці, яких переслідувала радянька влада, знаходили там притулок і продовжували займатися активною творчою діяльністю.
79. Сучасне українське декоративно-прикладне мистецтво: школи, жанри, майстри.
У всезагальній народній культурі важливу роль відіграє декоративне мистецтво - широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декораційне тощо. Декоративно-прикладне мистецтво - предметно-духовний світ людини - включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування тощо. Одні види - кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння - виникли на зорі людської цивілізації, інші - молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. Ткацтво - один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України. Художнє ткацтво - це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо. Килимарство відоме з прадавніх часів і має свою історію. Воно було поширене і в країнах Сходу, і в Стародавньому Римі, і в Київській Русі. Килими - це унікальні твори, в яких виявлені висока культура технічного виконання, орнаментальне, композиційне, колористичне багатство. Килим ткали з овечої вовни.
Давній настінний розпис села Петриківки Дніпропетровської області став основою для цілої школи прикладного мистецтва. Різноманітні вироби з
дерева і пластмаси демонструють характерне для Петриківки чорне тло і
рослинний орнамент, куди віртуозно вкраплені фігури птахів, нова
символіка.
Українські писанки й килими, гобелени і вази, скрині і прикраси — весь
цей безмежний світ декоративно-прикладного мистецтва України, який безпосередньо оточує людину, є гарантом нових відносин із навколишнім
світом у майбутньому.