69. Стильовий ренесансно-бароковий синтез в українській іконі (перша половина 18 ст.)

Провідним жанром живопису епохи бароко в Україні була ікона українська барокова ікона наближається до картини, точніше народної картини

Характерні ознаки української барокової ікони:

з’являється пряма перспектива, коли близьке зображено більшим, далеке – меншим;

виникає ілюзія тривимірності (ширина, висота, глибина) простору;

пейзажне тло особливо на іконах житійного характеру все помітніше нагадує природу України, а будівлі (що були абстракцією, символом світобудови) все частіше нагадують архітектуру міст. Довкілля втрачає умовність, натуралізується;

зростає декоративізм ікони, що досягається не тільки завдяки додатковим декоративним елементам, а й особливому використанню левкасу (білого ґрунту, що їм покривається іконна дошка): левкас прикрашається різьбленням – бароковими візерунками, квітками, рослинним орнаментом, які відтворюють красу української природи і втілюють характерну для бароко декоративність як ознаку стилю. Це різьблене тло покривалося золотом (символом Бога, за візантійським каноном), а по золоту вже писався образ, що надавало кожному кольору таємничого, божественного світіння;

зображення святих, Ісуса Христа, Богородиці теж стають об’ємними, тілесними, отримуючи риси українського етнічного типажу обличчя: рум’яні щоки, українські вуса і т. ін., а одяг священних персонажів відмічений національними рисами.

70.С.Гулаг-Артемовський в історії української музики

Невід'ємною складовою національного театру була українська музика. Але серед усіх видів і жанрів застосування музики в театрі у розвитку найважливішого - опери - склалися найнесприятливіші умо­ви, що пояснюється відсутністю приміщень і необхідного оркестрово­го супроводу в розпорядженні українського музично-драматичного театру, відсутністю національної оперної традиції.

У 1863 р. приятель Т.Шевченка Семен Гулак-Артемовський створює першу українську національну оперу "Запорожець за Дунаєм", поет і композитор Петро Ніщинський пише музичну картину до п'єси Шевченка "Назар Стодоля", "Вечорниці", "Ой закувала та сива зозуля". Створюючи яскраві взірці національної музики, українські композитори розробляють тематику творів М.Гоголя, Т.Шевченка, поетичного фольклору, беручи за основу українську народну пісню.

Семе́н Степа́нович Гула́к-Артемо́вський (*16 лютого 1813, Городище—†17 квітня 1873, Москва) — український композитор, співак, драматичний артист, драматург, племінник письменника П.П.Гулака-Артемовського. Автор першої української опери.

Долю С.Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос. У 1838 році, коли Гулак-Артемовський навчався у київській бурсі, на його талант звернув увагу М.І.Глінка і взяв його з собою до Петербурга. Тут Глінка спочатку сам дає йому уроки співу, а 1839 року організовує на його користь декілька концертів, а на зібрані кошти відправляє вчитися за кордон. Побувавши в Парижі, С.Гулак-Артемовський виїхав до Італії, де після двох років навчання дебютував у флорентійській опері (1841).

У 1842 С.Гулак-Артемовський повертається до Петербурга, де протягом 22 років, до 1864 року — є солістом російської імператорської опери в Петербурзі, а в 1864—1865 — Великого театру у Москві. З початку шістдесятих наполегливо працював над оперою „Запорожець за Дунаєм". Сюжет опери був підказаний професором-істориком Миколою Костомаровим, а все решта - текст вокальних номерів і прози, оркестрова партитура та клавір, а також лібрето - оригінальна авторська робота композитора. За своєю формою „Запорожець за Дунаєм" - типовий зразок лірико-комічної опери, у якій поряд з комедійною лінією ( Карась - Одарка ) розвивається лірико-романтична (Оксана - Андрій ). Широку популярність Гулаку-Артемовському, як композиторові, принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка стала українською музичною класикою..

Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, «Спать мені не хочеться» та ін. В Україні Гулак-Артемовський побував у 1843 р. з метою добору співаків та в 1850 р., коли гастролював з італійською оперною трупою.

Захоплювався народною медициною, статистикою, уклав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854).