56.Абстракціонізм: теорія кольору в.Кандинського та супрематизм к.Малевіча.

Російський художник Василь Кандинський будує для себе цілу теорію кольору, в яку входить розвинена колірна система. У ній не тільки зафіксовано кількість кольорів та їх взаємне розташування, а й дані основи колірної експресії (виразності). Кольори трактуються не як статичні, але як рухомі суті, виражають до того ж ідеї тілесного чи духовного, народження і смерті, теплоти та холоду, активного і пасивного.

Основними кольорами Кандинський вважають 6 хроматичних і 2 ахроматичних - чорний і білий, 6-ступенів коло складається з трьох пар протилежних кольорів (як і коло Гете і Рунге), але протилежними Кандинський вважає не діаметрально розташовані кольору, а оранжевий-фіолетовий, жовтий-синій і червоний-зелений. Жовтий і помаранчевий народжуються від білого, досягають повноти відповідності в зеленому й червоному, потім згасають у синьому і фіолетовому і, нарешті, помирають в чорному.

1. Перша пара противоположений: жовтий - синій

Жовтий - це теплий колір. У ньому міститься горизонтальний рух до глядача і відцентровий рух. Жовтий представляє тілесне начало.

Синє - холодний колір. Він рухається від глядача і доцентровий.У синьому представлено духовне начало.

2. Друга пара противоположений: світле - темне

Світле - це біле. У ньому - рух протидії з прихованою можливістю (народження) і відцентровий рух (як у жовтому). Темне - це чорне. Воно нерухоме, скам'яніле. У ньому абсолютну протидія без можливості (смерть).

3. Третя пара противоположений: червоний – зелений. У червоному - рух в собі.

У зеленому - відсутність руху (самий спокійний колір), духовно погашений, але є можливість руху (потенційна)

4. Четверта пара противоположений: помаранчевий - фіолетовий

Виникає з 1-го протиставлення жовтий-синій, шляхом руху жовтого до помаранчевого і від синього до фіолетового.

Початок як жовтому, так і синього дає червоне.Яскравою художньою особистістю був Казимир Малевич, творець супрематизму. Він хоч і жив значну частину життя поза Україною, але, українець за походженням, ніколи не поривав зв´язків з нею. Бажаючи виразити "чисте", незалежне від матерії духовне буття, художник мав відмовитися від земних "орієнтирів" і подивитись на навколишні речі наче з космосу. Тому у безпредметних картинах Малевича зникає уявлення про земні "верх" і "низ", "ліве" і "праве" — всі напрямки рівноправні, як у Всесвіті, де відсутнє земне тяжіння. Художник і теоретично обґрунтовував своє розуміння твору мистецтва як самостійного планетного світу. Малевич, власне, творить картину виходу людини у космос (вираз "супутник Землі", до речі, вигадав цей художник).

Якось,у 1914 чи 1915 році (точно невідомо), художник-авангардист з Києва Казимир Малевич намалював досить дивну картину. Досі вважали, що мистецтво художника полягає в тому, щоб щось зображати, але картину Малевича  можна було назвати справжнім антимистецтвом –  полотно розміром 79,5 на 79,5, замальоване по краях білою фарбою, посередині – чорний квадрат. Дуже просто.

Кажуть, намалювавши Чорний квадрат, Малевич довго не міг їсти та спати і всім розповідав, що сам не розуміє, що він зробив. Може, кокетував – бо картина, незважаючи на зовнішню простоту, була очевидним результатом складного пошуку: під чорним квадратом проглядаються нижні шари – рожевий, зелений – наче спочатку це була якась кольорова композиція, замальована згодом чорним. Саму картину на виставці художник розшташував у кутку, згори, там, де зазвичай висять ікони. В цьому глибокий сенс: замість сакрального образу – чорна діра космосу. Новий виток енергії.

 У 20-ті роки Малевич оформлював спектакль футуриста Володимира Маяковського. Пізніше малював портрети селян – з пустими обличчями, темними руками, кольорово-безрадісні. Писав книги. Спробував себе в скульптурі. Та вигадати щось таке, що за масштабом і рівнем впливу на мистецьку думку, могло б конкурувати з "Чорним квадратом", вже не зміг – бо не можна перемогти те, що є абсолютним.