
- •1. Культура та цивілізація.
- •2. Структура культури та її функції.
- •3. Культурологічні концепції Гегеля та о.Шпенглера.
- •5.Людина і культура у концепціях з.Фрейда, к.- г. Юнга. Й.Хейзингі.
- •6. Міф як перша історична форма культури. Система міфологічних вірувань.
- •7. Походження та періодизація первісного мистецтва.
- •8.Типологія розвитку первісної художньої культури
- •9. Етапи розвитку египетської культури. Писемність стародавніх єгиптян.
- •10. Вірування єгиптян і пантеон єгипетських богів
- •11. Художня культура стародавнього Єгипту та її зв’язок з заупокійним культом
- •12.Писемність і релігійні уявлення жителів Межиріччя.
- •13. Художня культура Месопотамії
- •14. Релігія і міфологія греків
- •15. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •16. Еллінізація римської релігії
- •17.Культура Стародавнього Риму
- •18.Релігія і міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •19.Особливості культури Стародавньої Індії
- •22.Трипільська культура
- •23. Скіфська культура та її пам'ятки
- •24. Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я
- •25. Історія створення танаХу та „Старого заповіту”
- •26. Композиція та зміст Тори.
- •27. Закон у "Старому Заповіті" і в "Новому заповіті"
- •28.Склад "Нового Заповіту". Ідейний смисл чотирьох Євангелій.
- •29.Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •30. Социальна діференціація художньої культури.
- •31.Наука і освіта в Західній Європі Середніх віків
- •32. Стильові ознаки готичного та романського стилів.
- •33. Музика та театр середніх віків.
- •34. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •35.Візантія та культура Київської Русі.
- •36. Язичництво дохристиянської Русі
- •37. Культура Київської Русі
- •38.Софія Київська - зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •39.Новгородська та московська школи давньоруського живопису
- •40.Типологічні риси Ренесансу.
- •41. Ренесансне та середньовічне у картині світу кантівської „Божественної комедії".
- •42.Образотворче мистецтво Проторенесансу та Раннього Відродження.
- •43. Художні досягнення Високого Ренесансу.
- •44. Північне Відродження: творчість Альбрехта Дюррера. І.Босха, п.Брейгеля. Я.Ван Ейка.
- •45. Культура Реформації
- •46. Європейське бароко XVII ст.
- •47. Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва XVII - XVIII ст.
- •48.Основні напрями мистецтва XVIII ст.: класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм.
- •49. Загальні риси розвитку культури хіх ст.
- •50. Романтизм в європейському мистецтві XIX ст..
- •51. Реалізм в європейському мистецтві хіХст.
- •52. Художні відкриття імпресіонізму
- •53. Новації о. Пушкіна: нова літературна мова, новаторські жанрові форми, реалістична естетика.
- •54. Модернізм
- •55. Експресіонізм та фовізм.
- •56.Абстракціонізм: теорія кольору в.Кандинського та супрематизм к.Малевіча.
- •57. Художні принципи кубізму
- •58. Дадаїзм та сюрреалізм
- •59. Художні школи західного постмодернізму.
- •60.Історичні передумови виникнення української культури.
- •61. Культура України XIV - першої половини XVII ст.
- •62. Українська ікона 14-16 ст.
- •63.Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •64. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров
- •65. Організація освіти у Запорізькій Січі.
- •66. Філософія українського барокко. Г.Сковорода
- •67. Архітектура українського бароко.
- •68. Література і театр українського бароко
- •69. Стильовий ренесансно-бароковий синтез в українській іконі (перша половина 18 ст.)
- •70.С.Гулаг-Артемовський в історії української музики
- •71. Українська культура XVIII - першої половини XIX ст.
- •72. Творчість т.Г.Шевченка-художника
- •73. Музична творчість м.В. Лисенка
- •74. Харків і Полтава як центри театрального життя України початку 19 ст.
- •75.Школа м. Бойчука в історії українського живопису
- •76. М. Хвильовий, як теоретик національно- культурного відродження.
- •77. Лесь Курбас - режисер-реформатор.
- •78. Діячі української культури в еміграції.
- •79. Сучасне українське декоративно-прикладне мистецтво: школи, жанри, майстри.
- •80. Основні тенденції розвитку сучасної української культури
54. Модернізм
Специфічним культурним феноменом XX ст. називають модернізм. Модернізм (від "modern" - новий) - термін сумарний, який позначає велику кількість не схожих між собою, різноманітних і суперечливих художніх напрямів у світовій культурі XX ст. Модернізм - це культура, яка заздалегідь протиставляє себе будь-якому різновиду традиційної культури (і передусім культурі реалістичній).
Першою стадією розвитку модернізму став згадуваний у попередньому розділі декаданс - напрямок культури кінця XIX - початку XX ст., який характеризується переважно занепадницьким настроєм, песимізмом, тугою за втраченими суспільством духовними ідеалами, самодостатнім естетизмом. Відчуваючи дисгармонію світу, антигуманність відносин у суспільстві, декаденти відмовляються від пропагувань активної соціальної діяльності. Історичний досвід попередніх революції і невтішна оцінка морального стану сучасного їм людства підірвали віру в можливість прогресивного соціального перевороту.
Найбільш яскраво декадентські мотиви знайшли відображень у творчості символістів, які подекуди називали себе співцями занепаду та загибелі відомого досі світу, хоча й проголошували можливість його майбутнього відродження з попелу руїн. Символісти приділяють увагу внутрішньому світу людини, глибинам душі, якії пов'язують з містичними уявленнями, таємними силами, потойбічним світом. Симвс лізм знайшов розвиток в літературі (Г.Гауптман, О.Уайльд, Д.Мережковський, та ін.); у живописі (Е.Мунк, М.Чурльоніс та ін.); музиці (О.Скрябін).
Більшість дослідників пояснює виникнення модернізму своєрідною світоглядною та художньо-естетичною реакцією на глибоку духовну кризу суспільства. Внаслідок помітного ускладнення соціальних відносин і загострення протиріч, розрив між сутністю та видимістю виявився настільки явним, що для його подолання позиція реаліста - констататора, який лише прискіпливо спостерігає за дійсністю, - вже вкотре в історії стає непридатною, неефективною. Ця ситуація вимагала нових естетичних принципів, нової стилістики, принципово нової організації художньої реальності. Крім того, поглиблюється процес самопізнання людини, відкриття в індивіді невідомих до того науці таємниць. З'явилась потреба у нових засобах виразності в літературі, музиці, жи вописі, архітектурі, скульптурі, кіномистецтві тощо.
Виникнення розвиненого, вже позадекадентського модернізму більшість дослідників пов'язує з експресіонізмом (від франц. expression - "вираження"). Батьківщиною експресіонізму була Німеччина, де виникли перші спілки молодих художників, занепокоєних долею культури напередодні першої світової війни. Художни-кам-експресіоністам світ вбачався абсурдним, негармонійним і хаотичним, ворожим щодо "природної"" людини. Тому ставлення до дійсності визначалось тим, що предмети і явища отримували властивості особистих почуттів і рис художника. Свої почуття, світоглядні установки, враження від буремних подій і спосіб художнього Початок абстракціонізму (від лат. "далекий від дійсності") припадає на 10-ті pp. нашого століття, а друга хвиля його розквіту почалася вже після Другої світової війни (супрематизм, неопласти-цизм тощо). Абстракціонізм - це безпредметне мистецтво, яке повністю відмовляється від зображення реальної дійсності і людини. Вже з перших кроків існування абстракціонізм поділявся на два основні різновиди. Для першого напряму характерним було прагнення до гармонізації безформених кольорових композицій; для другого - створення геометричних абстракцій.