6. Міф як перша історична форма культури. Система міфологічних вірувань.

Виникнення культури співпадає з переходом від життєдіяльності тваринної до життєдіяльності людської, від “homo habilis” до “homo sapiens”. Це сталося, коли людина перейшла від випадкового використання підручних засобів до виготовлення знаряддя праці.

Первісна або традиційна культура, що існує у деяких народів до цих пір (Австралія, Африка, Океанія), територіально охоплює всі континенти, а хронологічно  всю епоху існування homo sapiens.

Залежно від того, з якого матеріалу були створені знаряддя праці, в історії суспільства виділяють:

Кам’яний вік – палеоліт (первісна культура).

Бронзовий вік  виникнення найдавнішніх держав.

Ранній залізний вік – виникнення держав вторинного типу.

Історія первісної культури – це історія палеолітичної культури, культури палеоліту. У 70-ті рр. структуралісти і водночас представники міфологічної школи Леві-Стросс, Леві-Брюль, вивчаючи традиційні культури (тобто культури, які начебто завмерли на первісній стадії розвитку), виявляли загальнолюдські універсалії: мотиви, сюжети, образи – архетипи, що свідчать про спільну долю людства. Тоді первісна культура сприймається як спогади про майбутнє.

Ще К.Г. Юнг показав, що міф – найперша початкова форма психічного досвіду людини і всі архетипи так чи інакше пов’язані з міфологічними образами та переживаннями. Тобто зрозуміти міф як систему певних знаків  означає зрозуміти не тільки первісну культуру, а взагалі код культури людства. Отже міф – це перша історична форма культури.

Міф можна розуміти як казку, сказання про богів та героїв, або систему фантастичних уявлень про світ. Міф – це спосіб буття первісної людини, який базується на уособленні, одухотворенні природи, сприйнятті людини як частки цілого, єдиного космосу.

У кожного племені – власні боги і уявлення про значимі для нього сили, або явища. Тому для кожного племені характерна своя система вірувань. Звідси й походить термін “язичництво” (тобто віра у багатьох богів, характерна для язика-племені).

Вчені виділяють три головні форми міфологічних вірувань.

Система міфологічних вірувань пов’язана із загальним міфологічним уявленням про світ, яке базується на одухотворенні природи. Тому і перша форма міфологічних вірувань пов’язана з одухотворенням. Це – анімізм (від lat. – animus – душа, аnimatus – одухотворення). Анімізм – віра в душі і духів, що впливають на життя людини. Первісна людина вірила, що вона складається з двох частин: тіла і душі. При цьому різні племена по-різному визначали місцезнаходження душі в тілі.

Друга форма релігійних уявлень – тотемізм. Тотемізм пов’язаний із заняттями первісної людини: полюванням і збиранням рослин (збиральництвом). Тотемізм – віра в існування зв’язку між родом та його тотемом – певним видом тварин, рідше рослин. Це  віра у священних предків, які ототожнювалися з тваринами (рослинами).

Забобони анімізму і тотемізму ми знайдемо не тільки у стародавніх культурах Єгипту (де боги зображуються як тварини), Риму (легенда про капітолійську вовчицю), а й у християнстві, де Бог – батько для всіх, а випити червоного вина під час причастя – означає випити крові Божої, так само, як з’їсти проскурки означає вкусити тіло Господнє.

І, нарешті, третя форма вірувань – фетишизм. Фетишизмвіра в надприродні властивості неодухотворених предметів, обожнювання предмета, речей, які мають демонічну силу. Фетишами могли бути будь-які речі: кігті тварин, зуби, малюнок пораненої тварини (досить поширений сюжет палеолітичного мистецтва. У сучасній культурі чимало рудиментів фетишизму, наприклад, прапор, герб, престижні речі – мобільний телефон, відео-магнітофон, автомобіль тощо.

Саме ця ідея містичного зв’язку, співпричетності речей і є основою магії як способу впливу на речі через використання не їх особистих властивостей, а співпричетності однієї до одної. Первісна людина вірила, що впливаючи на ту чи іншу річ, вона впливає на явище, знаком якого ця річ була в її уяві.

Вірування первісної людини втілювалися в міфи. Давній міф – це універсальна система поглядів на природу і суспільство. Міфологічна свідомість втілювалась в ритуали – певну послідовність дій, наслідки яких повинні бути передбачені. Давній міф включав основи релігії, мистецтва, науки. Релігійні погляди людства почали виникати вже на відносно зрілому етапі його розвитку, коли набула розвитку здатність до абс­трактного мислення. Творчі здібності людини знайшли вихід у та­ких ранніх формах релігії, як тотемізм, анімізм, фетишизм і магія. Залежно від умов проживання, кліматичних, де існувала первісна спільнота, тваринного і людського оточення, що час від часу зазнавали змін, змінювалися й притаманні людині релігійні уявлення. Значною мірою ці зміни були зумовлені й роз­витком людського мислення.

Тотемізм - віра в надприродний зв'язок людини або групи людей з якою-небудь твариною або рослиною (тотемом). Дуже часто рід або людина носили ім'я свого тотема, покладалися на його допомогу в важких справах, шанобливо ставилися до представників тотемних видів тварин, що не виключало й полювання на них.

Анімом - віра в існування душі як надприродної субстанції, властивої кожному тілу. Аніма - "душа" або "дух" - може існувати й разом із тілом, і окремо від нього, покидаючи на певний час (сон, хвороба) чи назавжди (смерть, переселення). В уявленнях різних народів душа пов'язана або з диханням як ознакою життя, або з тін­ню, що є постійним супутником усіх предметів.

Анімістичні уявлення живлять віру в потойбічний світ духів, у сновидіння, в життя після смерті. З анімізмом пов'язані обряди по­ховання небіжчиків, різні в різних народів, але єдині у вірі в їх над­природну доцільність.Поховання, з одного боку, повинно було "влаштува­ти" померлого, тому останній притулок людини обладнували відповід­но до уявлень про зручну домівку. Із собою небіжчику клали і "необхідні" речі, їжу, а пізніше - рабів, дружину, тварин. Фетишизм - віра в надприродні властивості певних предметів, які можуть впливати на перебіг подій у житті людини. Фетишизм є подальшим розвитком анімістичних уявлень. Кожний предмет, маючи власну душу, або виступаючи як посередник сил, що з ним пов'язані, сприяє або шкодить людині. Таким предметом може бути невеличка частка якогось тіла (кістка), природний предмет або щось, вироблене руками самої людини.

Магія - віра в надприродні можливості людини впливати на оточуючий світ і перебіг подій у ньому. Відповідно до призначення магія поділяється на військову, мисливську, охоронну, любовну, лі­кувальну, виробничу, шкідливу тощо. В її основу покладено чаклун­ство, за допомогою якого можна позбавитися всього випадкового й небажаного у світі.