
- •1. Культура та цивілізація.
- •2. Структура культури та її функції.
- •3. Культурологічні концепції Гегеля та о.Шпенглера.
- •5.Людина і культура у концепціях з.Фрейда, к.- г. Юнга. Й.Хейзингі.
- •6. Міф як перша історична форма культури. Система міфологічних вірувань.
- •7. Походження та періодизація первісного мистецтва.
- •8.Типологія розвитку первісної художньої культури
- •9. Етапи розвитку египетської культури. Писемність стародавніх єгиптян.
- •10. Вірування єгиптян і пантеон єгипетських богів
- •11. Художня культура стародавнього Єгипту та її зв’язок з заупокійним культом
- •12.Писемність і релігійні уявлення жителів Межиріччя.
- •13. Художня культура Месопотамії
- •14. Релігія і міфологія греків
- •15. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •16. Еллінізація римської релігії
- •17.Культура Стародавнього Риму
- •18.Релігія і міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •19.Особливості культури Стародавньої Індії
- •22.Трипільська культура
- •23. Скіфська культура та її пам'ятки
- •24. Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я
- •25. Історія створення танаХу та „Старого заповіту”
- •26. Композиція та зміст Тори.
- •27. Закон у "Старому Заповіті" і в "Новому заповіті"
- •28.Склад "Нового Заповіту". Ідейний смисл чотирьох Євангелій.
- •29.Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •30. Социальна діференціація художньої культури.
- •31.Наука і освіта в Західній Європі Середніх віків
- •32. Стильові ознаки готичного та романського стилів.
- •33. Музика та театр середніх віків.
- •34. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •35.Візантія та культура Київської Русі.
- •36. Язичництво дохристиянської Русі
- •37. Культура Київської Русі
- •38.Софія Київська - зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •39.Новгородська та московська школи давньоруського живопису
- •40.Типологічні риси Ренесансу.
- •41. Ренесансне та середньовічне у картині світу кантівської „Божественної комедії".
- •42.Образотворче мистецтво Проторенесансу та Раннього Відродження.
- •43. Художні досягнення Високого Ренесансу.
- •44. Північне Відродження: творчість Альбрехта Дюррера. І.Босха, п.Брейгеля. Я.Ван Ейка.
- •45. Культура Реформації
- •46. Європейське бароко XVII ст.
- •47. Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва XVII - XVIII ст.
- •48.Основні напрями мистецтва XVIII ст.: класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм.
- •49. Загальні риси розвитку культури хіх ст.
- •50. Романтизм в європейському мистецтві XIX ст..
- •51. Реалізм в європейському мистецтві хіХст.
- •52. Художні відкриття імпресіонізму
- •53. Новації о. Пушкіна: нова літературна мова, новаторські жанрові форми, реалістична естетика.
- •54. Модернізм
- •55. Експресіонізм та фовізм.
- •56.Абстракціонізм: теорія кольору в.Кандинського та супрематизм к.Малевіча.
- •57. Художні принципи кубізму
- •58. Дадаїзм та сюрреалізм
- •59. Художні школи західного постмодернізму.
- •60.Історичні передумови виникнення української культури.
- •61. Культура України XIV - першої половини XVII ст.
- •62. Українська ікона 14-16 ст.
- •63.Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •64. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров
- •65. Організація освіти у Запорізькій Січі.
- •66. Філософія українського барокко. Г.Сковорода
- •67. Архітектура українського бароко.
- •68. Література і театр українського бароко
- •69. Стильовий ренесансно-бароковий синтез в українській іконі (перша половина 18 ст.)
- •70.С.Гулаг-Артемовський в історії української музики
- •71. Українська культура XVIII - першої половини XIX ст.
- •72. Творчість т.Г.Шевченка-художника
- •73. Музична творчість м.В. Лисенка
- •74. Харків і Полтава як центри театрального життя України початку 19 ст.
- •75.Школа м. Бойчука в історії українського живопису
- •76. М. Хвильовий, як теоретик національно- культурного відродження.
- •77. Лесь Курбас - режисер-реформатор.
- •78. Діячі української культури в еміграції.
- •79. Сучасне українське декоративно-прикладне мистецтво: школи, жанри, майстри.
- •80. Основні тенденції розвитку сучасної української культури
50. Романтизм в європейському мистецтві XIX ст..
Романтизм - ідейний і художній напрям у культурі першої половини XIX ст., який характеризується відмовою від нормативного мислення, особливим наголосом на індивідуальності митця, цікавістю до всього неповторного, несхожого, сприйняттям природи як безкінечного процесу становлення і руйнування. Цей стиль охопив усі сфери духовного життя і всі види мистецтв.
Як загальноєвропейська течія, романтизм став наслідком глибоких розчарувань у післяреволюційному облаштуванні суспільства на початку XIX ст. Романтики протестували проти раціональності, утилітарного підходу до життя, нівелювання особистості. Недосконалість світу, відсутність чіткої перспективи розвитку породили почуття безвиході, "світової скорботи". Темою романтичних творів здебільшого були думки про гармонійне і недосяжне минуле, що не повернеться, і невідоме майбутнє.
Герої романтизму були видатними і особливими. їх вирізняв ліризм, самотність, здатність до жертовності, до бунту. Реальні обставини життя людей майже не цікавили романтиків. Яскраві, неординарні характери їх героїв розкривалися на фоні стихії природи, суспільних потрясінь, стародавніх подій історії. Романтики прагнули створити в мистецтві недосяжне - ідеальний і досконалий світ людських взаємин. Тому романтичні твори мають два виміри - ідею найвищих людських чеснот і відкидання спотвореного реального життя. Природа була вічною цінністю у творчості романтиків, її стихія заворожувала, збігалася з людськими пристрастями, проте завжди залишалася вільною і нескореною. Красою мистецтва вони воліли врятувати світ. Це був час тріумфу поезії.
Велике значення для європейських народів мало зацікавлення романтиків національними традиціями, народними мовами, звичаями, подіями минулого, насамперед середньовіччям. Письменники-романтики відкрили європейцям ідеалізоване минуле, зацікавили мандрами, пізнанням невідомого. Романтизм сприяв появі й популярності нових жанрів (зародження професійної журналістики і критики Е. По), відкрив нові можливості для творчого експерименту. Величною фігурою періоду романтизму є французький письменник В. Гюго (1802-1885). Герої його романів ("Собор Паризької Богоматері", "Знедолені", "Людина, що сміється") наділені могутньою силою духу, здатні на самопожертву, є переможцями обставин і творцями власного щастя.
Романтизм у живопису вирізнявся динамізмом композиції, стрімкими рухами зображень, яскравими кольорами, контрастом світла і тіні, екзотичністю сюжетів. Риси художніх творів епохи класицизму - велич, ретельне вимальовування деталей, статичність фігур - відійшли в минуле. Художні романтичні твори першої половини XIX ст. зображували в портретах характерні риси, сум´яття почуттів, драматизм і трагічність образу. У романтизмі на той час не було певної системи принципів, це було більше відчуття, емоційний твір.
У живопису романтизм представлений кількома напрямами. Для майстрів французького романтизму більш характерна динамічна тематика з героїчним або драматичним змістом. Першим художником цього напряму вважають Т. Жеріко (1791-1824) - палкого прихильника героїки наполеонівської доби. Поєднання прийомів класицизму і романтизму дало неперевершений результат у головному полотні його творчості. Е. Делакруа (1798-1863) -лідер романтизму в образотворчому мистецтві, тематика творів якого приводила до дискусій, адже митець не обходив трагічних сторінок революційних подій першої половини XIX ст. в Європі ("Різня на Хіосі", "Свобода на барикадах").
Німецький романтизм характеризувався домінуванням релігійно-патріархальної тематики, меланхолічним настроєм творів (Ф. Руни, К. Фридрих, П. Корнеліус).
Англійський - фантастичними і релігійно-міфічними мотивами (У. Блейк, У. Тернер), а також створенням перших етюдів на пленері (Д. Коистебл, "Собор у Солсбері з саду єпископа", "Віз для сіна"). У російському романтизмі провідна роль належала портрету і пейзажу (О. Кипренський, К. Брюллов). Серед іспанських митців найвидатніших успіхів на ниві романтизму досяг Гойя (Франсіско Хосе Гойя- і-Лусьєнтес).