38.Софія Київська - зразок візантійського хрестово-купольного храму.

Особливу увагу звертає на себе така галузь культури Київської Русі як архітектура. Перші століття розповсюдження християнства характеризується великим церковним будівництвом, щедро прикрашеним монументальним та іконописним живописом. Основним типом християнського храму був хрестово-купольний тринефний, а в великих церквах п’ятинефний, що походив від сполучення базиліки з центральною будовою, над якими знаходився купол, що символізував небеса. Найстаріший кам’яний храм в Руси-Україні – храм Успіня Богородиці (або Десятинна церква) був побудований в Києві в 989 – 996 рр. давньоруськими майстрами разом з грецькими.

В архітектурі Київської Русі відбулося переплетіння привнесених та місцевих традицій. Саме з Візантії було запозичено архітектурну форму хрестово-купольного храму, основою якого є квадрат, розділений чотирма стовпами, а приміщення, що приєднуються до підкупольного простору, утворюють архітектурний хрест. Храм міг бути розширений за рахунок добудов до цих прилеглих приміщень. Це було важливим нововведенням. За цією схемою було зведено Десятинну церкву й собор св. Софії в Києві.

собор Софії Київської (близько 1037 р.). У його створенні майстри застосували деякі нововведення в порівнянні із зразком, яким служила Софія Константинопольська. У її будівництві була спожита складна купольна система без колон. Центральний купол спирався на стіни. До часу зведення Київської Софії ця техніка була вже втрачена, тому будівельники використовували простішу і поширенішу у той час хрестово-купольну модель.

Собор святої Софії у Києві (1037 – 1054 рр.), вершина києво-руського зодчества, багато в чому нагадував Софію Константинопольську, але художнє втілення в ньому ідеології Київського християнства сприяло появі деяких відмінностей від класичного візантійського стилю. Софія Київська – величний п’ятинефний храм, з просторими хорами, що охоплювали і бокові нефи, не має прямих аналогів серед пам’яток церковного зодчества Сходу. При збереженні візантійської основи хрестово-купольного храму, архітектура Софії Київської доповнена ступеневою композицією зовнішнього об’єму, більшою кількістю куполів, масивними хрещатими стовпами. Сам Київ як столиця держави і резиденція князів і митрополитів здобув славу одного із самих красивих, великих і багатих міст Європи ХІ – ХІІ ст. Так, в архітектурі Руси-України почала втілюватися ідея доброзичливих стосунків світської і церковної влади, їх взаємної відповідальності за розвиток молодої могутньої держави, її культури і духовності.

39.Новгородська та московська школи давньоруського живопису

Новгородська школа (2-а третина 12 - поч. 16 ст.). Одна з найбільш значимих, шкіл, що склалася в Новгороді в період феод. роздробленості і зіграла велику роль у розвитку рос. культури. Активність і відомий демократизм товариств, життя Новгородської феодальної республіки визначили особливу повнокровність московської шк. Порівняно вільне проникнення в нього відгомонів сучас. життя, ясність, конкретність і енергійний лаконізм стилю. З кін. 13 - поч. 14 ст. зодчі Новгорода, що став найбільшим культурним центром Русі, прагнуть посилити виразність архітектурні композиції, використовуючи іноді елементи романського стилю, застосовуючи трилопатеві завершення фасадів.

(Між 1363 і 1390) вражають одухотвореної патетикою, стрімкістю і свободою руху, експресією листа; лінійно-графічні іконописні прийоми відчуваються у фресках церков Спаса на Ковальову (1380), Різдва на кладовищі (1380 - 1390-і рр..). У іконопису кін. 14-15 ст. відбилися нар. уявлення і вірування, події історії міста; чудові в ній артистична виразність суворих, узагальнених ліній, сяюча чистота фарб, лаконізм і чіткість силуетів. У мініатюрі М. ш.. велика роль плетеного орнаменту.

Московська школа. За життя Рубльов користувався неабиякою повагою, після смерті, з роками, його авторитет почав слабнути. Єдина картина, яка беззаперечно належало перу Рубльову- "Трійця"- з часом змінилася і судити про стиль виконання було неможливо. Рубльову належать сім ікон святкового ряду: "Благовіщення", "Хрещення", "Різдво Христове", "Стрітення", "Преображення", "Воскресіння Лазаря" та "Вхід до Єрусалиму". Ці роботи свідчать про неабиякий талант майстра та слідування візантійським традиціям. Від робіт інших майстрів ці ікони відрізняються м'якістю, гармонійністю й таємничою одухотвореністю.

Друга згадка в літописі про мистецтво Андрія Рубльова датується 1408 роком. В цей час він працює з Данилом Чорним над фресками Успенського собору у Володимирі. Аналіз стилю фресок допоміг вченим визначити групу малюнків, виконаних безпосередньо Рубльовим. Особливістю його робіт є повний відхід від візантійської традиції і створення нового російського стилю розпису.

Найзначущою із фресок Рубльова в Успенському соборі є композиція "Страшний суд", де традиційно грізна сцена перетворилася в світле свято торжества справедливості.

Приблизно в той час Рубльов створює ще одну визначну ікону - копію з уславленого візантійського образу "Володимирської Богоматері". В тонкому образі Діви Марії виражена краса материнської любові та смуток, в передчутті трагічної долі сина. Роботи Андрія Рубльова у Володимирі свідчать, що він був вже досвідченим майстром, який очолював створену ним школу живопису.

1410 рік у творчості Рубльова знаменується створенням трьох ікон так званого "Звенигородського чину" (названого так умовно): "Спас", "Архангел Михаїл" та "Апостол Павло". Найвизначніша з них ікона " Спас". Своєрідне обличчя Христа зосереджене, його погляд прямий, задумливо-пронизливий. В зображених рисах вгадується новий етап рубльовського розпису, виказуючи початок золотого віку - розквіту іконопису на Русі.

Найкращу свою роботу Андрій Рубльов створив у 1411 році. Нею стала ікона "Трійця Старозавітна (Вітхозавітна)". Вона призначалася для дерев'яного Троїцького собору монастиря. Тема ікони була взята зі Старого Завіту - це візит трьох ангелів до садиби Авраама і Сари. В Новому завіті образ трьох ангелів почав сприйматися як єдність трьох іпостасей Бога - Батька, Сина та Духа. Ідея та майстерність зображення "Трійці" спонукала багатьох художників до створення чогось подібного. Однак жодна з робіт не змогла наблизитись до рівня рубльовського творіння.