29.Особливості середньовічної культури та менталітету.

Західноєвропейський культурний тип був частиною загальносвітового культурного процесу і в той же час володів великою самобутністю і глибоким духовним єдністю.

Термін "середні віки" з'явився в XV ст. в середовищі італійських гуманістів, которие так називали епоху, що відокремлює їх час від класичної старовини. Згодом "середніми століттями" став позначатися період від загибелі Західної Римської імперії до епохи Відродження.

Епоху середньовіччя зазвичай ділять на три періоди, відповідні основним стадій розвитку феодалізму - становлення, розквіту і занепаду. Як правило, раннє середньовіччя датують V-X ст., Зрілий феодалізм кінцем X-XV ст., А пізнє середньовіччя - XVI - першою половиною XVII ст.

Середньовічна культура повністю висловила і зберегла дух своєї епохи, її світосприйняття і світовідчуття. Саме тоді були закладені основи соціально-культурної спільності Європи; на історичну арену вийшли нові народи, з'явилися нові держави; склалися сучасні європейські мови; розширилися і зміцнилися зв'язки Європи з сусідніми континентами. У середні століття виникло більшість сучасних держав, націй і національностей, з'явилися перші парламенти та конституції, були винайдені годинник і ножиці, книгодрукування і вогнепальну зброю, зроблені видатні географічні відкриття і технічні винаходи. Якщо антична епоха не зуміла скористатися цілою низкою технічних і наукових відкриттів і гіпотез (через наявність дешевого рабської праці, що робив непотрібним застосування машин і механізмів), то середньовіччі почалося з розповсюдження водяних коліс і вітряних млинів.

Як культура феодальної епохи, вона володіла рядом істотних характеристик, що відрізняють її від культур інших епох. Такі символізм і аллегоризмом, тяга до узагальненості, універсалізму і в той же час до відомої конкретизації, анонімність більшості творів мистецтва, традиційність.

Середньовічну культуру відрізняла глибока контрастність, яка проступала в її історії, світогляді, мистецтві. Контрастність середньовічної культури виразно проявилася, наприклад, відносно цієї епохи до людини: він мислився, з одного боку, як вінець творіння, а з іншого - вважався нікчемним "рабом божим".

Виключне місце в західноєвропейській культурі середньовічної належало образотворчого мистецтва й архітектури. У суспільстві, де церква займала панівне становище, де освіта була її монополією, а грамотність - долею небагатьох, де мовою науки, вченості і богослужіння була латинь, малозрозуміла безграмотного більшості, мистецтво та архітектура виконували роль "проповіді в камені" і були найбільш дієві засоби спілкування.

Кожна історична епоха має своє, притаманне їй світовідчуття, свої уявлення про природу і суспільство, часі і просторі, порядку світобудови, стосунки людей у суспільстві і т. д. У класових суспільствах на перелічені та інші уявлення були відмінними у представників різних соціальних груп, класів і станів, але все ж таки вони були типовими, показовими для даного історичного проміжку часу.

В основі середньовічного світогляду й міропредставленія лежала особлива система цінностей, створена християнством.

Світогляд середніх століть було теологічним, а ціннісна шкала визначалася релігією. Сама середньовічна епоха була сформована християнським спадщиною.