- •1. Культура та цивілізація.
- •2. Структура культури та її функції.
- •3. Культурологічні концепції Гегеля та о.Шпенглера.
- •5.Людина і культура у концепціях з.Фрейда, к.- г. Юнга. Й.Хейзингі.
- •6. Міф як перша історична форма культури. Система міфологічних вірувань.
- •7. Походження та періодизація первісного мистецтва.
- •8.Типологія розвитку первісної художньої культури
- •9. Етапи розвитку египетської культури. Писемність стародавніх єгиптян.
- •10. Вірування єгиптян і пантеон єгипетських богів
- •11. Художня культура стародавнього Єгипту та її зв’язок з заупокійним культом
- •12.Писемність і релігійні уявлення жителів Межиріччя.
- •13. Художня культура Месопотамії
- •14. Релігія і міфологія греків
- •15. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •16. Еллінізація римської релігії
- •17.Культура Стародавнього Риму
- •18.Релігія і міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •19.Особливості культури Стародавньої Індії
- •22.Трипільська культура
- •23. Скіфська культура та її пам'ятки
- •24. Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я
- •25. Історія створення танаХу та „Старого заповіту”
- •26. Композиція та зміст Тори.
- •27. Закон у "Старому Заповіті" і в "Новому заповіті"
- •28.Склад "Нового Заповіту". Ідейний смисл чотирьох Євангелій.
- •29.Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •30. Социальна діференціація художньої культури.
- •31.Наука і освіта в Західній Європі Середніх віків
- •32. Стильові ознаки готичного та романського стилів.
- •33. Музика та театр середніх віків.
- •34. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •35.Візантія та культура Київської Русі.
- •36. Язичництво дохристиянської Русі
- •37. Культура Київської Русі
- •38.Софія Київська - зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •39.Новгородська та московська школи давньоруського живопису
- •40.Типологічні риси Ренесансу.
- •41. Ренесансне та середньовічне у картині світу кантівської „Божественної комедії".
- •42.Образотворче мистецтво Проторенесансу та Раннього Відродження.
- •43. Художні досягнення Високого Ренесансу.
- •44. Північне Відродження: творчість Альбрехта Дюррера. І.Босха, п.Брейгеля. Я.Ван Ейка.
- •45. Культура Реформації
- •46. Європейське бароко XVII ст.
- •47. Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва XVII - XVIII ст.
- •48.Основні напрями мистецтва XVIII ст.: класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм.
- •49. Загальні риси розвитку культури хіх ст.
- •50. Романтизм в європейському мистецтві XIX ст..
- •51. Реалізм в європейському мистецтві хіХст.
- •52. Художні відкриття імпресіонізму
- •53. Новації о. Пушкіна: нова літературна мова, новаторські жанрові форми, реалістична естетика.
- •54. Модернізм
- •55. Експресіонізм та фовізм.
- •56.Абстракціонізм: теорія кольору в.Кандинського та супрематизм к.Малевіча.
- •57. Художні принципи кубізму
- •58. Дадаїзм та сюрреалізм
- •59. Художні школи західного постмодернізму.
- •60.Історичні передумови виникнення української культури.
- •61. Культура України XIV - першої половини XVII ст.
- •62. Українська ікона 14-16 ст.
- •63.Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •64. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров
- •65. Організація освіти у Запорізькій Січі.
- •66. Філософія українського барокко. Г.Сковорода
- •67. Архітектура українського бароко.
- •68. Література і театр українського бароко
- •69. Стильовий ренесансно-бароковий синтез в українській іконі (перша половина 18 ст.)
- •70.С.Гулаг-Артемовський в історії української музики
- •71. Українська культура XVIII - першої половини XIX ст.
- •72. Творчість т.Г.Шевченка-художника
- •73. Музична творчість м.В. Лисенка
- •74. Харків і Полтава як центри театрального життя України початку 19 ст.
- •75.Школа м. Бойчука в історії українського живопису
- •76. М. Хвильовий, як теоретик національно- культурного відродження.
- •77. Лесь Курбас - режисер-реформатор.
- •78. Діячі української культури в еміграції.
- •79. Сучасне українське декоративно-прикладне мистецтво: школи, жанри, майстри.
- •80. Основні тенденції розвитку сучасної української культури
27. Закон у "Старому Заповіті" і в "Новому заповіті"
Найбільше значення для розвитку культури мали поява, швидкий розвиток і поширення християнства, яке стало ще однією світовою релігією. Основи християнського віровчення викладено у другій частині Біблії - Новому Завіті, повні зведення якого відомі з II ст. Новий Завіт складається з чотирьох Євангелій (з грецької - "добрих вісток"), написаних апостолами (посланцями) Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном; Книги діянь апостолів, авторство якої приписують апостолу Луці; Послань апостолів (сімох соборних послань до християн усього світу апостолів Якова, Петра, Іоанна, Іуди й чотирнадцяти послань до окремих церков та осіб апостола Павла); Апокаліпсису або Одкровення апостола Іоанна.
На відміну від Старого Завіту, власне християнська частина Біблії переходить етнічні та всі інші обмеження й адресується усім людям незалежно від походження, соціального статусу, віку, статі тощо. Всеохопність християнства виражає форма чотирьох Євангелій, кожне з яких передбачає або свого адресата (євреї - Матвій, язичники - Марк), або рівень сприйняття ("земний" - Лука, "небесний" - Іоанн). У Євангеліях описано обставини народження, земного проповідницького життя, мученицької смерті та воскресіння боголюдини Ісуса Христа, чия особа й становить центральну вісь християнської релігії. У Книзі діянь апостольських розповідається про те, як виконували свою місію посланництва учні Христа. У соборних посланнях апостоли роз'яснюють окремі аспекти вчення Христа. Чи не найвагоміший внесок у справу розповсюдження християнства по всьому світу і першої розробки християнської догматики зробив апостол Павло, який спочатку навіть брав участь у переслідуваннях перших християн, але після свого чудесного навернення подвижницьким життям здобув звання першоапостола. В Апокаліпсисі викладено майбутню долю церкви Христової та розповідається про кінець цього світу, друге пришестя Ісусове, Страшний Суд і Небесний Ієрусалим, для райського життя в якому воскреснуть усі праведники.
28.Склад "Нового Заповіту". Ідейний смисл чотирьох Євангелій.
Найбільше значення для розвитку культури мали поява, швидкий розвиток і поширення християнства, яке стало ще однією світовою релігією. Основи християнського віровчення викладено у другій частині Біблії - Новому Завіті, повні зведення якого відомі з II ст. Новий Завіт складається з чотирьох Євангелій, написаних апостолами (посланцями) Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном; Книги діянь апостолів, авторство якої приписують апостолу Луці; Послань апостолів (сімох соборних послань до християн усього світу апостолів Якова, Петра, Іоанна, Іуди й чотирнадцяти послань до окремих церков та осіб апостола Павла); Апокаліпсису або Одкровення апостола Іоанна.
На відміну від Старого Завіту, власне християнська частина Біблії переходить етнічні та всі інші обмеження й адресується усім людям незалежно від походження, соціального статусу, віку, статі тощо. Всеохопність християнства виражає форма чотирьох Євангелій, кожне з яких передбачає або свого адресата (євреї - Матвій, язичники - Марк), або рівень сприйняття ("земний" - Лука, "небесний" - Іоанн). У Євангеліях описано обставини народження, земного проповідницького життя, мученицької смерті та воскресіння Ісуса Христа, чия особа й становить центральну вісь християнської релігії. У Книзі діянь апостольських розповідається про те, як виконували свою місію посланництва учні Христа. У соборних посланнях апостоли роз'яснюють окремі аспекти вчення Христа. В Апокаліпсисі викладено майбутню долю церкви Христової та розповідається про кінець цього світу, друге пришестя Ісусове, Страшний Суд і Небесний Ієрусалим, для райського життя в якому воскреснуть усі праведники.
У Новий Заповіт, що сформувався протягом І—III ст. н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Іоанна, яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні Іоанна Богослова (Апокаліпсис)) описується життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються Пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового Заповіту відбувалася у складній боротьбі. Всеохопність християнства виражає форма чотирьох Євангелій, кожне з яких передбачає або свого адресата (євреї - Матвій, язичники - Марк), або рівень сприйняття ("земний" - Лука, "небесний" - Іоанн).У Євангеліях описано обставини народження, земного проповідницького життя, мученицької смерті та воскресіння боголюдини Ісуса Христа, чия особа й становить центральну вісь християнської релігії. У Книзі діянь апостольських розповідається про те, як виконували свою місію посланництва учні Христа. У соборних посланнях апостоли роз'яснюють окремі аспекти вчення Христа. Чи не найвагоміший внесок у справу розповсюдження християнства по всьому світу і першої розробки християнської догматики зробив апостол Павло, який спочатку навіть брав участь у переслідуваннях перших християн, але після свого чудесного навернення подвижницьким життям здобув звання першоапостола. В Апокаліпсисі викладено майбутню долю церкви Христової та розповідається про кінець цього світу, друге пришестя Ісусове, Страшний Суд і Небесний Ієрусалим, для райського життя в якому воскреснуть усі праведники.