Культура та цивілізація.
Структура культури та її функції.
Культурологічні концепції Гегеля та О.Шпенглера.
«Аполлонійське» та «діонісійське» начала культури в концепції Ф.Ніцше.
Людина і культура у концепціях З.Фрейда, К.- Г. Юнга. Й.Хейзингі.
Міф як перша історична форма культури. Система міфологічних вірувань.
Походження та періодизація первісного мистецтва.
8. Типологія розвитку первісної художньої культури.
Етапи розвитку єгипетської культури. Писемність єгиптян.
Вірування стародавніх єгиптян та пантеон єгипетських богів.
Художня культура Стародавнього Єгипту та її зв'язок з заупокійним культом
12. Світогляд та писемність жителів Межиріччя.
Типологічні риси художньої культури Месопотамії.
Релігія та міфологія стародавніх греків.
Етапи розвитку художньої культури греків.
Еллінізація римської релігії.
Художня культура Стародавнього Риму.
Релігія і міфологія жителів Стародавньої Індії.
Художня культура Стародавньої Індії.
20. Світогляд стародавніх китайців.
21. Художні ремесла Китаю.
Трипільська культура.
Скіфська культура та її пам'ятки.
Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор'я.
Історія створення ТА НАХУ та ..Старого Заповіт)"».
Композиція та зміст Тори.
Закон у „Старому Заповіті" та „Новому Заповіті".
23. Склад „Нового Заповіту". Ідейний смисл чотирьох Євангелій.
29. Особливості середньовічної культури та менталітету.
30. Соціальна диференціація середньовічної культури.
31. Наука і освіта у середньовічній Західній Європі.
Стильові ознаки романського та готичного стилів.
Музика та театр Середніх віків.
Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
Вплив Візантії на культуру Київської Русі.
Язичництво дохристиянської Русі, пантеон слов’янських богів.
Художня культура Київської Русі: література, архітектура, живопис.
38. Софія Київська - зразок візантійського хрестово-купольного храму.
39. Новгородська та московська школи давньоруського живопису (Феофан Грек та Андрій Рубльов).
40. Типологічні риси Ренесансу.
Ренесансне та середньовічне у картині світу кантівської „Божественної комедії".
Образотворче мистецтво Проторенесансу та Раннього Ренесансу.
Художні досягнення Високого Ренесансу.
Північне Відродження: творчість Альбрехта Дгорера. І.Босха, П.Брейгеля. Я.Ван Ейка.
Культура Реформації.
Європейське бароко XVII ст.
Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва XVII - XVIII ст..
Основні напрями мистецтва XVIII ст.: класицизм,, просвітницький реалізм, сентименталізм.
Загальні риси розвитку світової культури XIX ст.
Романтизм в європейському мистецтві XIX ст..
Реалізм в європейському мистецтві ХІХст..
Художні відкриття імпресіонізму.
О.Пушкін та російська культура XIX ст..
Модернізм як феномен культури XX ст.
Експресіонізм та фовізм.
Абстракціонізм: теорія кольору В.Кандинського та супрематизм К.Малевіча.
Художні принципи кубізму.
Дадаїзм та сюрреалізм.
Художні школи західного постмодернізму.
Історичні передумови виникнення української культури.
Культура України XIV - першої половини XVII ст..
Українська ікона XIV - XVI ст.
Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
64. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров.
65. Організація освіти у Запорізькій Січі.
Філософія та поетика українського бароко у творчості Г.С.Сковороди.
Архітектура українського бароко.
Література і театр українського бароко.
Ренесансно-бароковий синтез в українській іконі першої половини XVIII ст.
С.Гулак-Артемовський в історії української музики.
Українська культура XVIII - першої половини XIX ст..
Творчість Т.Шевченка - художника.
73. Музична творчість М.В.Лисенка.
Харків та Полтава в історії українського театру.
Український авангард початку XX ст.. Школа М.Бойчука в історії української художньої культури XX ст..
М.Хвильовий як теоретик національно-культурного відродження.
Лесь Курбас - режисер-реформатор.
78. Діячі української культури в еміграції.
Сучасне українське декоративно-прикладне мистецтво: школи, жанри, майстри.
Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
1. Культура та цивілізація.
Загальноприйнятим є усвідомлення того, що культура - це І спосіб, І продукт діяльності людини, ведуться дискусії про те, чим відрізняються поняття "культура" та "цивілізація".
За Гуревичем - культурна спільність людей, які мають деякий соціальний генотип, соціальний стереотип, І які освоїли великий, досить автономний світовий простір Це культурна спільність або суперсистема, що не співпадає ані з нацією, ані з державою, ані з географічними кордонами Досить важливими є концепції Освальда Шпенглера, німецького філософа та Історика, Арнольда Тойнбі (1889 1975), Сорокіна (1889 1968).
О.Шпенглер формулює теорію "культурно-історичного круговороту", за якою немає єдиної світової культури, а кожна культура має власну долю, власну форму, власну Ідею, власні пристрасті, власне життя, власну смерть і коли культура у формі цивілізації досягає власного розвитку, вона приходить до природного завершення - смерті . Коли культура вичерпує свою душу, коли вона спрямована не на те, щоб створювати культурні цінності, а на утилітарні цілі, благоустрій життя, вона перетворюється на цивілізацію, а це означає, що культура вмирає Шпенглер виділяє вісім зрілих культур
- єгипетська, - Індійська, - вавилонська, - китайська,
- антична (Греко-римська — аполлонівська, за його термшолопєю),
- магічна (візантійсько-арабська),
- західноєвропейська (фаустівська), південноамериканська культура майя.
А.Тойнбі продовжуючи лінію Н.Данилевського (він називає цивілізації- культурно-історичними типами) та О.Шпенглера, пропонує теорію "локальних цивілізацій" або "регіональних цивілізацій" І виділяє 23 такі цивілізації- західна, - 2 православні (візантійська та російська), - Іранська, - арабська.
Він виділяє цивілізації, що зростають, що переживають надлом, мертві цивілізації та ті, що зупинилися в своєму розвитку (ескімоська, оттоманська, спартанська тощо). Зараз жива лише одна - західна цивілізація, Інші або померли, або окам'яніли, або в надломі А Тойнбі розкриває діалогічну суть розвитку культури в концепції "Виклику І Відповіді" Розвиток культури серія відповідей, які дає творчий дух людини на виклики природи та суспільства На той самий виклик може бути декілька відповідей. Сорокін називає цивілізації культурними суперсистемами І виступа з критикою А. Тойнбі. Він виділяє три суперсистеми, три моделі погляду людини на світ і на себе:
Ідеаціональна, спірітуалістична культура (заснована на вірі в ге, що Істинною реальністю є Бог І царство боже (середньовічна культура)
Почуттєва, сенсуалістична - базується на впевненості в тому, що немає нічого за межами наших органів, чуттів. Ця культура прийшла на зміну середньовічній та Існувала в Європі з XV до XX ст.Ідеалістична, Інтегральна культура Вона складається зараз і базується на перевазі інтуїтивного пізнання, на визнанні різних форм реальності для визначення яких ще немає відповідної термінології.
2. Структура культури та її функції.
Структура культури. Складність та різноманітність людської життєдіяльності зумовлюють складність внутрішньої структури культури як цілісного феномена. Існує декілька різних концепцій структури “другої природи” – культури. Перша базується на визначенні головних сфер і видів життєдіяльності людини і пропонує визначення двох головних сфер другої природи: культура матеріальна та культура духовна. Але кожна з цих головних сфер є у свою чергу системою артефактів (як і культура взагалі). Артефакт є предметною формою культури. Можна визначити і структуру даних предметних форм культури.
Твори мистецтва займають в цій структурі особливе місце. Якщо всі інші предметні форми можливо розподілити за сферами культури на матеріальні (права частина) і духовні (ліва), то твори мистецтва належать як до правої, так і до лівої частини схеми, адже мають матеріальну форму (картина створюється за допомогою фарб, основи тощо) і в той же час духовний зміст, створюючи духовну реальність (емоційну, інтелектуальну).
У наведених схемах культури відсутньою залишається ще одна важлива, а точніше, найважливіша частина культури, яка створює всю структуру і без якої “друга природа” ніколи б не з’явилася це людина, яка являє собою системостворюючий фактор, є творцем всіх артефактів.
У той же час сама людина в певній мірі являє собою артефакт, адже, з одного боку, вона як частина “першої природи” є істотою біологічною, що вижила внаслідок еволюції природи. З іншого боку, вона є істотою соціальною і духовною, живе і діє як творець, носій і споживач духовних цінностей. Природа людини як матеріальна (біолого-фізіологічна), так і духовна. Якщо уявити відносини між природою, людиною і культурою, схематично їх можна зобразити.
друга природа
людина
природа
Структура культури передбачає і визначення її головних інститутів: міф; мистецтво; релігія; наука (в її широкому значенні). Всі вони складалися поступово і залежали (а у той же час обумовлювали як “друга природа”) від історичної динаміки суспільства.