
- •Військовий інститут киівського національного універсітету ім. Тараса шевченко кафедра топогеодезичного та навігіційного забезпечення військ
- •План-конспект
- •Безпека життєдіяльності людини в сучасних умовах
- •Надзвичайні ситуації мирного часу та їх класифікація.
- •1.2.2. Надзвичайні ситуації під час дії стихійного лиха. Характеристика осередків ураження.
- •1.2.3. Надзвичайні ситуації при виробничих аваріях та катастрофах
- •1.2.4. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах.
- •1.2.5. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах.
- •1.3. Надзвичайні ситуації воєнного часу.
- •Класифікація отруйних речовин.
- •Прилади радіаційної, хімічної розвідки й дозиметричного контролю
1.2.5. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах.
Радіаційно небезпечний об’єкт (РНО) – науковий, промисловий, оборонний об’єкт, при аваріях чи руйнуванні якого можуть трапитися масові радіаційні ураження людей, тварин і рослин, а також радіоактивне забруднення середовища.
Найбільш небезпечними в радіаційному відношенні є атомні електростанції, атомні теплоелектростанції, атомні станції теплопостачання. Джерелами радіоактивного випромінювання та забруднення також є: об’єкти уранової промисловості, які займаються видобутком, переробкою та збагаченням урану й виготовленням ядерного палива; об’єкти радіохімічної промисловості, де проводиться регенерація ядерного палива – виділення урану та плутонію, а також продуктів їх поділу з відпрацьованих тепловиділяючих елементів –ТВЕЛів – з метою подальшого їх використання; транспорті засоби, які мають ядерні силові агрегати – великі військові кораблі, підводні човни тощо; місця переробки та поховання радіоактивних відходів.
Найбільшу небезпеку для населення становлять аварії на РНО, які пов’язані з неконтрольованим викидом радіоактивних продуктів й (або) виходом іонізуючих випромінювань за передбачені проектом для нормальної експлуатації РНО межі в кількостях, які перевищують встановлені норми безпеки експлуатації об’єкта.
Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може статися внаслідок стихійного лиха, падіння літального апарата на споруди АЕС, дії вибуху звичайних боєприпасів тощо. Як показує досвід аварії на Чорнобильській АЕС, причиною аварії може бути також недосконалість проекту атомного реактора, безграмотна експлуатація його, особливо коли вказані причини діють сумісно.
Така аварія може призвести до вибуху реактора. Так, 26 квітня 1986 року на 4-му ядерному блоці ЧАЕС стався вибух в активному контурі, внаслідок чого була зруйнована частина захисної стінки зі сталі та бетону, а також графітова кладка й стеля центрального залу управління реактором. Хмара вибуху піднялася на висоту близько 1 км.
1.3. Надзвичайні ситуації воєнного часу.
Сучасні засоби, які використовуються для ведення бойових дій, мають руйнівний характер і здатні не тільки зруйнувати або ушкодити окремі будівлі чи споруди, а повністю знищити велике місто або весь регіон. Тільки добре вивчивши можливості, вражаючі фактори та засоби застосування сучасної зброї, можна організувати та здійснити захист населення й об’єктів народного господарства країни. Виходячи з цього, слід глибоко вивчати уражаючі фактори зброї масового ураження та сучасної звичайної зброї.
Хімічною зброєю називають такі засоби бойового застосування, що вражають властивості яких засновані на токсичному впливі отруйних речовин на організм людини.
Отруйними речовинами називаються токсичні хімічні сполуки, що володіють певними фізичними й хімічними властивостями, які уможливлюють їхнє бойове застосування з метою поразки живої сили, зараження місцевості, озброєння й військової техніки.
Хімічна зброя вперше була застосована в роки першої світової війни. Це нова зброя по розмірах нанесених військам воюючих сторін втрат у живій силі було віднесено до зброї масової поразки. У роки другий світовий воїни отруйні речовини на фронті не застосовувалися. Важливу роль у цьому зіграла готовність Радянського Союзу до протихімічного захисту військ і населення.
Можливість застосування хімічної зброї в майбутній війні, якщо вона буде, не виключена. Підтвердженням тому є той факт, що США мають у своєму розпорядженні великий арсенал хімічної зброї, що включає 55 тис. т високотоксичні ОР нервово-паралітичної дії й 150 тис. т хімічних боєприпасів, у числі яких більше 3 млн. снарядів, десятки тисяч авіаційних бомб і фугасів, безліч інших видів боєприпасів. США мають більше 10 великих складів хімічної зброї на своїй території й в інших країнах НАТО, у тому числі у Німеччини, де зберігається більше 4 млн. л високотоксичних ОР.
По поглядам командування іноземних армій, хімічна зброя призначається для поразки й виснаження живої сили супротивника з метою утруднення (дезорганізації) діяльності його військ і об'єктів тилу. Воно може застосовуватися за допомогою авіації, ракетних військ, артилерії, інженерних військ.
До бойових властивостей хімічної зброї, що відображає його специфічні особливості, відносяться: характер вражаючої дії на живий організм; здатність ОР проникати в укриття, техніку, будинки, спорудження й вражати живу силу, що перебуває там незахищену; тривалість впливу через здатність ОР зберігати певний час свої вражаючі властивості на місцевості, техніку й в атмосфері; труднощі своєчасного виявлення факту застосування супротивником ОР; можливість керування характером і ступенем поразки живої сили; необхідність використання для захисту й ліквідації наслідків застосування ОР великого комплексу спеціальних засобів хімічної розвідки, індивідуального й колективного захисту, дегазації, санітарної обробки, антидотів.
Отруйні речовини, перебуваючи в бойовому стані, вражають організм людини через органи подиху, слизуваті оболонки очей і носоглотки, шкірні покриви й рани від осколків хімічних боєприпасів, у результаті вживання заражених продуктів харчування й води. Під поразкою в цьому випадку розуміють усяке порушення нормальної життєдіяльності організму, викликана дією ОР, починаючи від тимчасового подразнення окремих органів (око, дихальних шляхів) і кінчаючи загальним функціональним розладом організму або смертельним результатом.