1. Галузі права в системі права України.

Найвизначнішим елементом системи права є галузь права. Галузь права – це сукупність правових норм, що регулюють однорідну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмету і методу правового регулювання.

За місцем, що посідають галузі права у правовій системі, вони поділяються на:

1. Основні, що утворюють головний масив у правовій системі держави. Серед них виділяють: * профілюючі (традиційні) – ті, що утворюють основу, обов*язкову частину системи права (державне, адміністративне, цивільне, кримінальне); * процесуальні – ті, що закріплюють порядок застосування матеріального права (цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне); * спеціальні – ті, що на базі профілюючих розвивають основні галузі права і забезпечують спеціальне правове регулювання певного виду суспільних відносин (трудове, земельне, екологічне).

2. Комплексні – це надбудова над основними галузями, що уособлюються значно менше, ніж основні галузі (банківське, морське, податкове).

Загальна характеристика галузей права.

Конституційне (державне) – закріплює засади державного і суспільного ладу, правове становище громадян, порядок формування та діяльності органів держави.

Цивільне – регулює майнові, та пов*язані з ними особисті немайнові відносини.

Кримінальне – визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і покарання, що застосовують до осіб, які їх вчинили.

Адміністративне – регулює відносини, що складаються у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності.

Трудове – регулює відносини між працівником і власником ( або уповноваженим ним органом) у трудових відносинах.

Сімейне – регулює шлюбно – сімейні відносини та питання опіки і піклування.

Земельне – регулює відносини між державою та суб*єктами різних форм власності на землю.

Господарське – здійснює правове регулювання діяльності підприємств різних форм власності, підприємницької діяльності.

Фінансове – регулює відносини, що виникають у процесі надходження та розподілу коштів державного бюджету.

Екологічне – здійснює правове регулювання охорони навколишнього природного середовища.

Цивільно – процесуальне – регулює відносини, що виникають у процесі розгляду цивільних прав судами.

Кримінально – процесуальне – регулює відносини, що виникають у процесі порушення, розслідування та судового розгляду кримінальних справ, а також винесення та оскарження судових вироків.

Кримінально – виконавче – регулює відносини, що виникають в процесі реалізації кримінальних покарань.

Міжнародне – регулює відносини між державами (публічне) або приватні відносини між особами (приватне).

2. Джерела ( форми) права: поняття та види.

Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права. 

Види основних джерел (форм) права:

а) нормативно-правовий акт;

б) нормативно-правовий договір;

в) правовий звичай;

г) правовий прецедент;

д) міжнародно-правовий акт;

є) релігійно-правові норми.

Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.

У сучасних державах нормативно-правовий акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворческие органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.

Нормативно-правовий договір - це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права. 

Нормативно-правовий договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворческих органів ( суб'єктів правотворчества).

Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. Ратифіковані міжнародні договори України - джерело права України, невід'ємна частина її національного законодавства (ст. 9 Конституції України). У внутрішньодержавному праві України до нормативно-правових договорів ставиться, наприклад, колективний договір, що укладається профкомом підприємства від імені трудового колективу із власником або уповноваженим їм органом.

Правовий звичай – правило поведінки, що склалося в результаті багаторазового повторення людьми певних дій. Держава визнає лише ті звичаї, що мають санкціоноване державою правило найбільше значення для суспільства і відповідають його інтересам..

Санкціонування того або іншого звичаю державою означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язкове правило поводження, адресованого відповідним суб'єктам права.

Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.

Види правових прецедентів:

а) судовий;

б) адміністративний.

Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у механізмі держави судових і адміністративних органів.

Міжнародно-правовий акт – документ міжнародного співтовариства, який із санкції держави поширюється на її територію.

Релігійно-правові норми – санкціоновані державою церковні канони та інші релігійні норми, яким надається загальнообов*язковий характер.