69 Розділ 4

ставок продукції за попередню оплату; поставок, які будуть опла­чені протягом одного-трьох місяців після відвантаження; поста­вок за бартером; змін дебіторської заборгованості. Узагальнення такої інформації дає змогу спрогнозувати реальне надходження грошових коштів у плановому періоді (місяць, квартал, рік).

Планову виручку від реалізації продукції визначають мето­дом прямого рахунку. За його використання виручка від реалізації визначається множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенк­латурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визнача­ють за формулою:

В —Р Ц ,

де В — виручка,

Р — кількість реалізованих виробів,

Ц — ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати укрупненим методом ви­ходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаю­чи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації роз­раховують за формулою:

Р = 3і +Т-3₂,

де Р — обсяг реалізації в плановому періоді;

31 — залишки кожного виду готових виробів на складі та від­вантажених на початок планового періоду;

Т — випуск товарної продукції в плановому періоді;

3₂ — залишки кожного виду виробів на складі на кінець пла­нового періоду.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на підставі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в пла­новому періоді, у тому числі з урахуванням попиту і пропозиції.

Порядок обчислення обсягу реалізації та виручки методом прямого рахунку наведено в табл. 3.1.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом пря­мого рахунку, а для обчислення виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою за­лишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець пла­нового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю (табл. 3.2).

Гооиіові надходження підприємств

69

Таблиця 3.1

РОЗРАХУНОК ВИРУЧКИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

		і Й я	у тім числі		Вартість без ак­цизного збору і ПДВ, тис. грн
Номенклатура	Повна собівар­тість, тис. грн	Вартість у віл них відпускні цінах, тис. гр	акцизний збір, тис. грн	податок на до­дану вартість, тис. грн		Прибуток(+) або збиток (-), тис. грн
Основна продукція (товар­ний випуск)
А	480	633,6	—	105,6	528	+ 48
Б	150	187,7	—	31,3	156,4	+ 6,4
В	240	302,4	228	50,4	252	+ 12
Г	400	782,4	228	130,4	424	+ 24
Усього основної продукції	1270	1906,1	228	317,7	1360,4	+90,4
Усього реалізації основних видів продукції з урахуван­ням зміни її залишків	1345	2146,1	228	487,7	1430,4	+ 85,4
Інші види продукції	210				270	+ 60
Загальний обсяг реалізації	1555				1700,4	+ 145,4

Таблиця 3.2

УКРУПНЕНИЙ МЕТОД РОЗРАХУНКУ ВИРУЧКИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

			у тім числі		Є
Показник	Собівартість продуки тис. грн	Вартість реалізованої продукції за вільнимі цінами, тис. грн	акцизний збір, тис. грн	податок на додану вартість, тис. грн	Вартість реалізованої продукції без акцизне збору і ПДВ, тис. ірн	Прибуток (+) або зби ток (-), тис. грн
Залишок готової продукції на початок планового періоду	40	60,7	—	10,1	50,6	10,6
Товарний випуск продукції в плановому періоді	220	333,7	—	55,7	278,0	58,0
Залишок готової продукції на кінець планового періоду	50	75,8	—	12,6	63,2	13,2
Усього	210	318,6	—	53,2	265,4	55,4

ки)

Розділ 4

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягам продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внут­рішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення бан­ківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Визначаючи суми грошових надходжень, слід ураховувати за­лежність між ними, обсягом реалізації і зміною залишків дебі­торської заборгованості, бо остання в Україні з року в рік зрос­тає. Основна частка її — це заборгованість за внутрішніми розрахунками між підприємствами України. Залишається високою питома вага простроченої дебіторської заборгованості, що нега­тивно впливає на грошові надходження підприємств.

Залежність грошових надходжень від реалізації продукції (ро­біт, послуг) від зміни дебіторської заборгованості визначається так:

Сума грошових надходжень = Сума реалізації + + Дебіторська заборгованість на початок періоду - - Дебіторська заборгованість на кінець періоду.

Для того щоб визначити суму грошових надходжень, треба прогнозувати величину дебіторської заборгованості станом на кі­нець періоду, що аналізується:

^с Б

де Ос — строк погашення дебіторської заборгованості (строк оборотності);

ЛЯ — середні залишки дебіторської заборгованості;

Т — тривалість періоду, що аналізується (у нашому випадку 360 днів);

5 — виручка від реалізації продукції.

На суму грошових надходжень підприємства значно вплива­ють форми розрахунків з покупцями продукції.

За умови, що в майбутньому періоді характер розрахунків з покупцями не змінюватиметься, для визначення суми грошових надходжень можна скористатися обчисленим раніше значенням строку погашення дебіторської заборгованості. Тоді середні за­лишки дебіторської заборгованості в прогнозованому періоді можна розрахувати за формулою:

АЯ = ——.

Гооиіові надходження підприємств

71

Для точнішого розрахунку за цією формулою потрібно в чи­сельнику врахувати виручку, одержану за умови наступної опла­ти. Оскільки прогнозувати таке співвідношення на перспективу досить складно, то можна вважати прийнятним використання в чисельнику загальної прогнозованої величини виручки.

На величину грошових надходжень підприємств впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів належать: кон'юнктура товарного та фондового ринків; форми розрахунків; умови та порядок банків­ського кредитування; система оподаткування підприємств; умови надання товарного кредиту; можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

До внутрішніх факторів належать: життєвий цикл підпри­ємства; тривалість операційного циклу; невідкладність інвес­тиційних програм; сезонність виробництва і реалізації продук­ції; амортизаційна політика підприємства; коефіцієнт опера­ційного левереджу; фінансова підготовка менеджерів підпри­ємства.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємст­ва необхідно оптимізувати грошові надходження. У коротко­строковому періоді це досягається через використання «системи прискорення — уповільнення платіжного обороту». Підприємс­твом розробляються заходи, спрямовані на прискорення грошо­вих надходжень і уповільнення їх виплат. Особливу увагу варто приділяти прискореному погашенню дебіторської заборгованос­ті. На підприємствах України понад 70—90 % дебіторської за­боргованості припадає лише на один її вид — дебіторську забо­ргованість за розрахунками за поставлену продукцію (наданий товарний кредит).

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, послуг), під­приємство отримує інші операційні доходи, які включаються в доходи від операційної діяльності.

Інші операційні доходи включають доходи від операційної ді­яльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних доходів належать:

«дохід від реалізації іноземної валюти;

«дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансо­вих інвестицій);

«дохід від оперативної оренди активів;

• дохід від операційної курсової різниці за операціями в інозем­ній валюті;

»одержані штрафи, пені, неустойки;

® дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

ки)