3.Імунітет. Типи і форми імунітету. Щеплення та вакцинація дітей.

Імунітет-захисна ф-ція крові. Відкритий І.І. Мечніковим у 1883р. Імунітет- прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища реакцій організму на генетично чужорідній речовини (антигени).

Тип імунітету: 1. Інфекційний або антитоксичний (антигенами є мікроорганізми або токсини) 2. Трансплатаційний (при пересаджуванні чужорідних клітин тканин, органів) 3. Протипухлинний (у відповідь на виникнення пухлини).

Форми імунітету:

Природний – Природжений – Одержаний по спадковості від матері. Набутий – Виникає після перенесення хвороби

Штучний- Активний – Виникає після щеплення. Пасивний – Введення в організм готових антитіл.

Природа імунітету: Клітинний фагоцитоз. Цей процес полягає у захопленні і перетравлення особливими клітинами – фагоцитами – мікроорганізмів і решток клітин. Фагоцитарну ф-цію виконують лейкоцити, клітини печінки, селезінки і лімфатичних вузлів. Гуморальний імунітет – Здатність деяких видів лейкоцитів (лімфоцитів) утворювати антитіла в організм збудників хвороб.

Щеплення та вакцинація дітей.

4.Хімічні перетворення у м’язах: анаеробна і аеробна фази.

Під час скорочення м’язів витрачається енергія розпаду органічних сполук, насамперед глюкози. Розпад глюкози – складний біохімічний процес, при якому 40 % енергії перетворюється на механічну, а решта йде на тепло. М’язове тепло – дуже важливий фактор підтримання сталої температури тіла. Нестачу тепла компенсує безумовний рефлекс – ритмічне скорочення і послаблення м’язів – дрижання.

Хімічні перетворення у м’язі, пов’язані з вивільненням енергії, проходять у 2 фази: І фаза – анаеробна (від грец. аеr – повітря);ІІ фаза – аеробна (від грец. аn – заперечення, аеr – повітря).

Під час анаеробної фази АТФ розпадається на АДФ і Н3РО4 з вивільненням енергії, яка витрачається на скорочення м’яза. Розпадаються і ніші фосфорорганічні сполуки. Енергія розпаду креатин-фосфорної кислоти витрачається на відновлення, ресинтез АТФ. Розпадається і гексозофосфат (сполука глікогену з Н3РО4). При цьому утворюються молочна і фосфорна кислоти. Вивільнена енергія витрачається на ресинтез креатинфософрної кислоти.Аеробна фаза пов’язана з надходженням кисню до працюючого м’яза. Складається з кінцевих реакцій окислення молочної кислоти до СО2 і Н2О. Енергія цієї реакції витрачається на частковий ресинтез глікогену з молочної кислоти. У результаті цих перетворень тільки 1/3 частина глікогену витрачається на м’язову роботу, а решта на відновлюється разом з фосфорними сполуками і дає хімічний матеріал для наступних процесів. Коли є достатньо кисню, то реакції добігають до кінця. Накопичення молочної кислоти зменшує працездатність м’яза, веде до стомлення і припинення його роботи.

5.Робота м’язів. Динамічна та статична робота м’язів. Тонус м’язів.

При скороченні м’яза потенціальна хімічна енергія поживних сполук переходить у потенціальну механічну енергію напруження і кінетичну енергію руху. В цей час виконується багато видів роботи, але виділяють внутрішню і зовнішню роботу.

Внутрішня робота: рух іонів під час збудження, тертя, втрата енергії при відновленні АТФ.Зовнішня робота виконується при переміщенні будь-якого вантажу, тіла або його частин у просторі.Робота м’язів – визначається добутком величини сили (F) на відстань (S) її дії або добутком маси (m) на висоту (h). Величина виконуваної роботи залежить від:- загальної довжини м’яза;- сили м’яза, яка пропорційна кількості м’язових волокон. Механічна робота буває статична і динамічна.Статична робота – м’язи напружуються, але не скорочуються (при стоянні, триманні голови у вертикальному положенні). За статичної роботи м’яз перебуває в безперервному (тетанічному) скорочені. Динамічна робота – м’язи почергово скорочуються і розслаблюються (біг, копання землі, ходьба, плавання, рухливі ігри). Різні групи м’язових волокон скорочується по черзі, що дає можливість діяти тривалий час. Динамічна- здійснюється при переміщенні. Статистична – здійснюється при напруженні мязів без зміни положення в просторі. Мяз напружується, але не скорочується. Робота м’язів – необхідна умова їхнього існування. Тривала бездіяльність м’язів веде до їхньої атрофії і втрати ними працездатності. Тренування, тобто систематична, ненадмірна робота м’язів, сприяє збільшенню їхнього об’єму, зростанню сили і працездатності, що важливо для фізичного розвитку всього організму.Тонус м’язів (гр. tonos – напруження) - стан незначного скорочення скелетних м’язів у спокої; стан постійного незначного напруження м’язів.Завдяки тонусу зберігається положення тіла, підтримується постава, на фоні якої здійснюються рухи. У підтриманні тонусу важливу роль відіграють чергування скорочення і розслаблення м’язових волокон, які регулюються імпульсами малої частоти із рухових нейронів спинного мозку, які йдуть один за одним з великим інтервалом. Ці скорочення відбуваються асинхронно.