І розділ

5. Ріст і пропорції тіла людини на різних вікових етапах розвитку людини.

Вікова періодизація є умовним поділом цілісного життєвого циклу на вікові періоди, що вимірюються роками. Відомо, що розвиток дитини відбувається за кілька періодів, які послідовно змінюють один одного. Цей процес є обов'язковим і передбачуваним. Оскільки не можна молодшого школяра повернути до дошкільного рівня розвитку, але можна передбачити, яким він стане у підлітковому віці. Розвиток людини — це процес кількісних та якісних змін, який охоплює становлення людини в біологічному, психічному та соціальному плані. Він характеризується фізичними (морфологічними, біохімічними,фізіологічними), психічними змінами (появою новоутворень, нових механізмів, нових процесів, нових якостей), розширенням та поглибленням взаємозв’язків різних властивостей особистості, новим рівнем функціонування та формування психологічних стратегій рішень особистих,професійних, соціальних проблем, цілісністю, інтегративністю. Розвиток людини обумовлений взаємодією багатьох факторів: спадковістю, середовищем біогенним, соціальним,вихованням, власним психічним життям, діяльністю людини. Ці фактори діють не порізно, а разом на складну структуру розвитку.

20. Зорова сенсорна система, її будова і функції. Вікові особливості зору. Механізм сприйняття світла.

Зорова сенсорна система — найважливіша серед інших, бо дає людині понад 90% інформації з довкілля.

Зорова сенсорна система має три частини: 1) периферичну, яка складається з власне рецепторного апарату (палички і колбочки сітківки ока); 2) провідникову, що складається з чутливого зорового нерва, зоро­вого тракту, що міститься в головному мозку, таламусу; 3) центральну, яка знаходиться у потиличних ділянках кори головного мозку.Око міститься в заглибині черепа — очній ямці. Розрізняють до­поміжний апарат ока і власне очне яблуко. Допоміжний апарат ока — це система його захисту і руху. До нього входять брови, верхня і нижня повіки з віями, слізні залози, рухові м'язи. Очне яблуко ззаду оточене жировою клітковиною, яка відіграє роль м'якої еластичної подушки. Над верхнім краєм очної ямки лежить смужка шкіри, вкрита волоссям — брови. Волосся брів затримує піт, Що виділяється на лобі і спрямовує його на скроні. Спереду очне яблуко прикривають верхня і нижня повіки, які захищають око спереду і сприя­ють його зволоженню. Вздовж переднього краю повік росте волосся — вії: подразнення їх викликає захисний рефлекс — змикання повік. Внут­рішня поверхня повік і передня частина очного яблука, за винятком ро­гівки, вкрита слизовою оболонкою — кон 'юнктивою. Коло зовнішньо­го краю очної ямки розташована слізна залоза, яка виділяє рідину, що охороняє око від висихання та забезпечує чистоту склери і прозорість рогівки. Рівномірному розподілу слізної рідини на поверхні ока сприяє мигання повік. Очне яблуко приводять в рух шість м'язів, з яких чотири називаються прямими, а два косими. Вони забезпечують координовані рухи ока. До систему захисту ока також належить рогівковий (доторкан­ня до рогівки або потрапляння в око порошинки) та зіничний рефлекси. Око, або очне яблуко, являє собою кулястої форми утвір діаметром 24 мм, масою 7-8 г (рис. 2).

Стінки очного яблука утворені трьома оболонками: зовнішньою — фіброзною, середньою — судинною і внутрішньою- — сітківкою. Зовнішня оболонка — білкова оболонка, або склера — непрозора міцна сполучна тканина білого кольо­ру, яка забезпечує оку певну форму та захист. Передня частина склери пере­ходить у прозору рогівку. Рогівка за­хищає від пошкодження внутрішні ча­стини ока та пропускає світло. Рогів­ка не містить кровоносних судин, жи­виться за рахунок міжклітинної ріди­ни. Після травмування ока чи його запалення, у літніх людей може виник­нути помутніння рогівки, або більмо.Під склерою міститься середня оболонка — судинна (товщина її 0,2-0,4 мм), в якій велика кількість кровоносних судин. її функція по­в'язана із живленням інших оболонок та утворів ока. Ця оболонка бага­та на пігмент, який надає їй темного забарвлення. У передньому відділі очного яблука судинна оболонка переходить у війкове тіло і райдуж­ну оболонку.. В центрі райдужки є округлий отвір — зіницяВнутрішня оболонка ока — сітківка, товщина якої 0,1-0,2 мм, але вона складається з багатьох шарів різних клітин, які, з'єднуючись між собою своїми відростками, сплітають ажурну сітку (звідси її на­зва). Розрізняють такі шари сітківки: зовнішній пігментний шар, утворений епітелієм, що містить пігмент фуксин;цей пігмент поглинає світло і тим перешкоджає його віддзеркаленню та розсіюванню­, а це сприяє чіткості зорового сприйняття;2)  фоторецептори — 3) біполярні нейрони; 4) гангліозні нейрони, аксони яких ­формують зоровий нерв. .Основна маса колбочок знаходиться в центральній частині сітків­ки — в жовтій плямі. Жовта пляма є місцем найкращого бачення. Такий зір називається центральнимДо складу внутрішнього ядра очного яблука входять: кришталик, склисте тіло, водяниста волога. Кришталик — це прозоре еластичне утворення, яке має форму двоопуклої лінзи. Він не містить ні судин, ні нервів. Його живлення відбу­вається завдяки водянистій волозі. Пристосування ока до чіткого бачення предметів, які розташовані від нього на різній відстані називається акомодацією (від лат. accomodatio — пристосування). Астигматизм — неможливість сходження всіх променів в одній точці, фокусі. Це спостерігається при неоднаковій кривизні рогівки у різних її меридіанах..Гострота зору — здатність розрізняти найменшу відстань між двома точками, що досягається, коли між двома збудженими колбоч­ками є одна незбуджена.