3. Види корупційних правопорушень

Під корупційним правопорушенням у ст. 1 Закону розуміється умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначено у ч. 1 ст. 4 цього Закону за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно‑правову та дисциплінарну відповідальність.

Кримінально карані корупційні правопорушення (корупційні злочини) – найбільш небезпечний вид такого роду правопорушень.

До них віднесені злочини, відповідальність за які передбачена розділом ХVІІ Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг».

Серед них: ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем», ст. 364-1 «Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно–правової форми», ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень», ст. 365-1 «Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», ст. 365-2 «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги», ст. 366 «Службове підроблення», ст.368 «Одержання хабара», ст. 368-2 «Незаконне збагачення», ст. 368-3 «Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», ст. 368-4 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги», ст. 369 «Пропозиція або давання хабара», ст. 369-2 «Зловживання впливом», ст. 370 «Провокація хабара або комерційного підкупу».

Відповідно до Вказівки щодо єдиного порядку обліку кримінальних справ про злочини з ознаками корупційних діянь, затвердженої ГПУ, МВС, СБУ, ДПС України, № 107 від 01.07. 2011 р., до них може бути віднесено і інші злочини за наявності таких обов’язкових ознак:

1. спеціальний суб’єкт злочину (ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»);

2. вчинення умисних дій з використання посади, влади, повноважень;

3. з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб з метою незаконного одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, злочинів, передбачених ст. 189 КК – з використанням службового становища, а ст. 366 ч. 2 КК – тільки при наявності корисливих мотивів.

Таким чином, поняття «корупційний злочин» є оціночним, їх перелік конкретно в Особливій частині КК України не визначено, а облік здійснюється відповідно до відомчих актів.

Корупційні правопорушення, за які встановлюється адміністративна відповідальність, визначені главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 172-2 – 172-9): «Порушення обмежень щодо використання службового становища» (ст. 172-2), «Пропозиція або надання неправомірної вигоди» ( ст. 172-3), «Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності» (ст. 172-4), «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)» (ст. 172-5), «Порушення вимог фінансового контролю» (ст. 172-6), «Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів» (ст. 172-7), «Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень» (ст. 172-8), «Невжиття заходів щодо протидії корупції» (ст. 172-9).

За порушення вимог Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» передбачено відповідальність і в інших статтях КУпАП. Так, стаття 212-3 «Порушення права на інформацію» встановлює, що неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» тягне за собою накладення штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Втім, таке адміністративне правопорушення не включено до розділу 13-А КУпАП, а відтак, у державній статистиці не відображається в якості корупційного.

З огляду на різну правову природу, форми реалізації та наслідки застосування, законодавство допускає можливість притягнення за одне і те саме діяння водночас до кримінальної (адміністративної), цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарними визнаються корупційні правопорушення, за вчинення яких передбачено застосування дисциплінарних стягнень. Види таких стягнень встановлено низкою нормативно-правових актів України: Кодексом законів про працю України (статті 40, 41, 139, 140, 147), Законами України «Про державну службу» (статті 3, 5, 10, 14), «Про дипломатичну службу» (статті 30, 34, 41), «Про судоустрій і статус суддів» (статті 83, 88, 87), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (статті 45, 48-52, 62, 68, 69), Дисциплінарним статутом митної служби України (стаття 23), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (стаття 12), Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту (пункт 57), Дисциплінарним статутом Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (статті 1, 5).

Так, згідно чинного Закону України «Про державну службу» підставами припинення державної служби, зокрема, визнається недотримання пов'язаних з проходженням державної служби вимог антикорупційного законодавства, виявлення чи виникнення обставин, які перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі, ненадання або надання державним службовцем недостовірних відомостей про його доходи. Згідно зі ст.14 даного Закону, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Згідно Конституції України (п. 22 ч. 1 ст. 92) виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. В той же час, підстави дисциплінарної відповідальності окремих категорій суб’єктів корупційних правопорушень визначені підзаконними нормативно-правовими актами. Йдеться, зокрема, про Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою Верховної Ради України від 06.11. 1991 р. № 1796-ІІ.

Однак, стаття 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» вказує на те, що корупційним правопорушенням є діяння, за яке відповідальність, в тому числі і дисциплінарна, має бути передбачена законом. При визначенні видів відповідальності за корупційні правопорушення у статті 21 Закону так само присутнє посилання на закон, виключно яким має бути встановлено порядок притягнення до відповідальності.

Законодавством встановлено і цивільно-правову відповідальність за корупційні правопорушення. Так, ст. 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає цивільно-правову відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування за завдання територіальній громаді матеріальної шкоди їх незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Корупційним деліктом цивільно-правового характеру може бути визнано порушення встановленого цивільним законом обмеження, встановленого для державного службовця чи іншої особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» регламентуються питання відшкодування шкоди державі (ст. 23), фізичним та юридичним особам (ст. 25) внаслідок вчинення корупційних правопорушень.