
- •1 Загальна частина
- •1.1 Коротка характеристика споживачів і системи теплопостачання
- •2 Розрахункова частина
- •2.1 Визначення потреб теплоти
- •2.1.1 Визначення розрахункових потреб теплоти на опалення
- •Коефіцієнт інфільтрації промислових споруд μ визначаємо за формулою :
- •2.1.2 Визначення розрахункових потреб теплоти на вентиляцію
- •2.1.3 Визначення розрахункових потреб теплоти на гаряче водопостачання
- •Визначення сумарних розрахункових потреб теплоти споживачами
- •2.1.4 Графіки теплового навантаження
- •2.1.5 Вибір джерела теплопостачання
- •2.1.6 Річні витрати теплоти
- •2.2 Регулювання відпуску теплоти споживачам
- •2.2.1 Центральне регулювання однорідного теплового навантаження
- •2.3 Визначення витрат теплоносія
- •2.3.1 Витрати теплоносія на опалення і вентиляцію
- •2.3.2 Витрати теплоносія на гаряче водопостачання
- •2.3.2 Сумарні витрати теплоносія
- •2.4 Гідравлічний розрахунок
- •2.4.1 Попередній розрахунок
- •2.4.2 Розрахункова схема теплової мережі
- •2.4.3 Перевірочний розрахунок
- •2.4.4 П’єзометричний графік
- •2.5 Розробка будівельних та механічних конструкцій теплової мережі
- •2.5.1 Будівельні конструкції теплової мережі
- •2.5.2 Механічні конструкції теплової мережі
- •2.5.3 Складання плану теплових мереж
- •2.5.3.1Розробка поперечних перерізів
- •2.5.4 Складання схеми теплової мережі
- •2.5.5 Розробка поздовжнього профілю теплової мережі
- •2.6 Розрахунок і вибір насосного устаткування
1 Загальна частина
Системи централізованого теплопостачання характеризуються поєднанням трьох основних ланок: теплове джерело - котельня, теплових мереж та місцевих систем теплоспоживання окремих будівель чи споруд. Виробництво теплоти здійснюється за рахунок спалювання різних видів палива. Якщо джерело знаходиться разом з теплоприймачем в одному будинку, то трубопроводи для подачі теплоносія до теплових споживачів, які проходять усередині будинку, розглядаються як елемент системи місцевого теплопостачання. В системах централізованого теплопостачання теплові джерела знаходяться в окремо стоячих будинках, а транспортування теплоти від них здійснюється по трубопроводах теплових мереж, до яких приєднані системи тепловикористання окремих будинків.
Масштаби систем централізованного теплопостачання можуть змінюватись в широких межах: від невеликих, які обслуговують декілька сусідніх будинків, до крупних, що охоплюють ряд житлових або промислових районів. Незалежно від масштабу ці системи по контингенту обслуговування споживачів поділяються на комунальні, промислові і загальноміські. До комунальних відносяться системи які постачають теплоту в основному житлові та громадські заклади, а також окремі будинки промислового і комунального значення. В основу класифікації комунальних систем за їх масштабом доцільно покласти прийняте в нормах планування і забудови міст членування території на групи сусідніх будівель, об’єднаних в мікрорайони з чисельністю населення 4-6 тис. чол., в малих містах (з населенням до 50 тис. чол.) і 12-20 тис. чол. в містах інших категорій. В останніх передбачується формування з декількох мікрорайонів житлових районів з чисельністю 25-80 тис. чол. Відповідні системи централізованого теплопостачання можна охарактеризувати як групові (квартальні), мікрорайонні та районні. Теплові джерела обслуговуючі ці системи по одному на кожну систему, можуть бути віднесені відповідно до категорії групових, мікрорайонних і районних котельних. В великих містах (з чисельністю населення відповідно 250-500 тис. чол. і більше 500 тис. чол.) нормами передбачається об’єднання декількох суміжних житлових районів в планувальні райони, обмежені природними та штучними рубежами. В таких містах можлива поява найбільш великих міжрайонних систем комунального теплопостачання.
При великих масштабах виробництва теплоти є доцільним сумісний виробіток теплоти і електроенергії. Це забезпечує суттєву економію палива порівняно з окремим виробітком теплоти в котельних, а електроенергію – на теплових електростанціях за рахунок спалювання тих же видів палива.
Питання проектування нових систем централізованого теплопостачання, а також розширення й реконструкції існуючих систем потребує спеціальної розробки, виходячи з перспектив розвитку відповідних населених пунктів на найближчий період (10-15 років) і розрахунковий строк (25-30 років).
Нормами передбачається розробка схеми теплопостачання даного населеного пункту. В схемі проробляються технічні рішення по системах теплопостачання і обґрунтовується вибір запропонованого до утвердження варіанта.
Теплові мережі можуть бути класифіковані за видом теплоносія, а також за його розрахунковими параметрами (тиском і температурою). Практично єдиним теплоносієм в теплових мережах є гаряча вода і водяна пара.
Водяні теплові мережі більшою частиною виконуються двотрубними з поєднанням подавальних трубопроводів для подачі гарячої води від теплових джерел до систем тепловикористання і зворотних трубопроводів для повернення охолодженої в цих системах води до теплових джерел для повторного підігріву. Подавальні і зворотні трубопроводи водяних теплових мереж разом з відповідними трубопроводами теплових джерел і систем теплового використання утворюють замкнуті контури циркуляції води. Ця циркуляція підтримується мережаними насосами, встановленими в теплових джерелах, а при великих відстанях транспортування води – також і на трасі мереж (насосні станції).
В залежності від прийнятої схеми приєднання до мереж системи гарячого водопостачання поділяють на закриті і відкриті схеми. В закритих схемах відпуск тепла з мереж в системи гарячого водопостачання здійснюється за рахунок підігріву холодної водопровідної води в спеціальних водонагрівачах.
В відкритих системах покриття навантажень гарячого водопостачання здійснюється за рахунок подачі споживачам води із подавального трубопроводу мережі, а на протязі опалювального періоду – в розчині з водою із зворотнього трубопроводу системи опалення і вентиляції.
В нормах БНіП 2.04.07-86 «Теплові мережі» передбачається підрозділ теплових мереж на три категорії:
магістральні від теплового джерела до вводів в мікрорайони;
розподільні від магістральних мереж до мереж до окремих будівель;
мережі до окремих будинків у вигляді відгалужень від розподільних
(або в окремих випадках від магістральних) мереж до вузлів
приєднання до них систем тепловикористання окремих будівель.