- •5.07010102 «Організація перевезень і управління на автотранспорті», 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»,
- •5.03050801 «Фінанси і кредит», 5.03050901 «Бухгалтерський облік»
- •5.07010102 «Організація перевезень і управління на автотранспорті», 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»,
- •5.03050801 «Фінанси і кредит», 5.03050901 «Бухгалтерський облік»
- •Тема1 «Вступ. Загальні питання охорони праці» План
- •Сучасний стан оп
- •Дисципліна «ооп», мета та завдання курсу
- •Основні терміни та визначення в галузі оп
- •Сучасний стан оп
- •Дисципліна «ооп», мета та завдання курсу
- •Основні терміни та визначення в галузі охорона праці
- •Тема 2 «Правові та організаційні основи охорони праці» План
- •Медичні огляди працівників
- •Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •Нормативні акти про охорону праці
- •Фінансування оп
- •Тема 3 « Державне управління оп. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці» План
- •1. Державне управління оп
- •2. Органи державного нагляду за оп
- •3. Громадський контроль за оп
- •Державне управління оп
- •Органи контролю та нагляду за станом оп
- •Громадський контроль за охороною праці
- •Тема 4 «Організація охорони праці на підприємстві» План
- •Служба охорони праці підприємства
- •Комісія з питань оп
- •Атестація робочих місць за умовами праці
- •Кольори безпеки та знаки безпеки праці
- •Тема 5 «Навчання з питань охорони праці» План
- •1. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці
- •Тема 6 «Профілактика травматизму та професійних захворювань» План
- •1. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання
- •2. Причини виробничого травматизму та захворювань
- •3. Профілактика травматизму та захворювань
- •4. Шляхи попередження
- •Література:
- •Тема 7 «Основи фізіології та гігієни праці» План
- •Основи фізіології праці.
- •Гігієна праці, її значення.
- •Загальні підходи до оцінки умов праці.
- •1. Основи фізіології праці.
- •3.Загальні підходи до оцінки умов праці.
- •Література:
- •Тема 7.1 «Повітря робочої зони» План
- •1. Забруднення повітря виробничих приміщень
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •3. Вентиляція виробничих приміщень
- •1. Забруднення повітря виробничих приміщень
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •3. Вентиляція виробничих приміщень
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7.2. «Освітлення виробничих приміщень» План
- •1. Основні світлотехнічні визначення.
- •2. Види та класифікація освітлення.
- •3. Вимоги до виробничого освітлення.
- •4. Джерела штучного освітлення.
- •5. Експлуатація систем виробничого освітлення.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7.3 «Вібрація» План
- •1. Джерела, класифікація і характеристики вібрації.
- •2. Гігієнічне нормування вібрацій. Методи контролю параметрів вібрацій.
- •3. Заходи та засоби захисту від вібрацій.
- •1. Джерела, класифікація і характеристики вібрації.
- •2. Гігієнічне нормування вібрацій. Методи контролю параметрів вібрацій.
- •3. Заходи та засоби захисту від вібрацій.
- •Тема 7.4 «Шум, ультразвук та інфразвук» План
- •1. Шум, його класифікація. Нормування шумів.
- •2. Заходи та засоби захисту від шуму.
- •3. Джерела ультразвуку та інфразвуку.
- •4. Нормування та контроль рівнів уз та із.
- •5. Заходи та засоби захисту від уз та із.
- •Література:
- •Тема 7.5 «Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону» План
- •1. Джерела, особливості і класифікація електромагнітних випромінювань (емв) та електричних і магнітних полів (емп).
- •2. Нормування електромагнітних випромінювань.
- •3. Захист від електромагнітних випромінювань і полів.
- •1. Джерела, особливості і класифікація емв та емп.
- •2. Нормування електромагнітних випромінювань.
- •3. Захист від електромагнітних випромінювань і полів.
- •Література:
- •Тема 7.6 «Випромінювання оптичного діапазону» План
- •2. Ультрафіолетові випромінювання.
- •3. Лазерне випромінювання.
- •Література:
- •Тема 7.7 «Іонізуюче випромінювання» План
- •1. Виробничі джерела та класифікація ів.
- •2. Особливості впливу ів на організм людини.
- •3. Методи та засоби захисту персоналу від ів.
- •1. Виробничі джерела та класифікація ів.
- •2. Особливості впливу ів на організм людини.
- •3. Методи та засоби захисту персоналу від ів.
- •Література:
- •Тема 7.8
- •«Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення
- •Виробничих і допоміжних приміщень»
- •Основні вимоги до водопостачання та каналізації.
- •Література:
- •Тема 8.1 «Основи виробничої безпеки. Загальні вимоги безпеки» План
- •1. Безпечність виробничого устаткування та виробничих процесів.
- •2. Безпека під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки.
- •3. Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт.
- •1. Безпечність виробничого устаткування та виробничих процесів.
- •2. Безпека під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки.
- •3. Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт.
- •Література:
- •Тема 8.2 «Електробезпека» План
- •Тема 9 «Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах» План
- •1.Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.
- •2. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю.
- •3. Класифікація вибухо-небезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон.
- •4. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту.
- •5. Пожежна сигналізація.
- •6. Засоби пожежогасіння.
- •7. Дії персоналу при виникненні пожежі.
- •8. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об’єктах.
- •9. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.
- •Література:
2. Особливості впливу ів на організм людини.
Дія іонізуючого випромінювання у будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання.
Останнє визначається для повітря, речовини і біологічної тканини. Відповідно розрізняють експозиційну, поглинену та еквівалентну дози іонізуючого випромінювання.
Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в повітрі, вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна одиниця — рентген (Р); 1 Кл/кг = 3,88 • 103 Р. Відповідно 1 Р = = 2,68 * 10-4 Кл/кг. За експозиційною дозою можна визначити потенційні можливості іонізуючого випромінювання.
Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється у греях (Гр) (1 Гр = 1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (1 рад = 0,01 Гр = 0,01 Дж/кг). Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнято зіверт (Зв): 1 Зв = 100 бер. Бер (біологічний еквівалент рада) – позасистемна одиниця Н.
Ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлюється не лише кількістю поглинутої об'єктом, що опромінюється, енергії, а й формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об'єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.
Дія іонізуючого випромінювання на організм людини має певні особливості:
• органи чуття не реагують на випромінювання;
• малі дози випромінювання можуть поєднуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);
• випромінювання діє не тільки на певний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект);
• різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.
Найбільш вразливими до дії іонізуючого випромінювання є зародкові клітини, червоний кістковий мозок, легені, щитовидна залоза, інші внутрішні органи. Менш чутливою є кісткова тканина, найменш вразливою вважається шкіра. Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву.
За видами ушкоджень їх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (випадкові, ймовірні ), генетичні.
За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби.
Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що не перевищують летальну дозу (ЛД). При поглинутій дозі 4—6 Гр розвивається важка форма променевої хвороби. 50 % випадків захворювання закінчуються смертю протягом першого місяця.
Зміни, що виникають в організмі під дією іонізуючого випромінювання, залежать від багатьох чинників, насамперед від виду, рівня та часу дії опромінення, розміру поверхні, яка опромінюється, властивостей організму тощо.
Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути: променеві катаракти; лейкози; злоякісні пухлини; раннє старіння та ін.
Ступінь впливу радіації залежить від того, є опромінення зовнішнім, коли джерело опромінення знаходиться поза тілом людини, чи внутрішнім, коли джерело опромінення знаходиться в тілі людини. Внутрішнє опромінення виникає при вдиханні або ковтанні радіоізотопів, які містяться у воді, їжі, повітрі, особливо запиленому, тощо. Можуть бути локальні ураження, оскільки деякі речовини поглинаються і накопичуються в конкретних органах.
Гранично допустимою дозою (ГДД) загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя. ГДД для людей, які постійно працюють з радіоактивними речовинами, прийнято вважати 2 бер на рік. При цій дозі не спостерігається соматичних уражень, проте достовірно поки невідомо, яким чином реалізуються канцерогенний і генетичний ефекти дії. Цю дозу слід розглядати як верхню межу, до якої не варто наближатися.