3.9.5. Адміністративне провадження

Різноманітні справи, які виникають у сфері державного управ­ління, вирішуються у встановленому законом порядку, який має назву адміністративного провадження. Кількість адміністративних проваджень величезна і постійно зростає. Це пов'язано з тим, що у сфері державного управління безперервно виникають нові суспіль­ні відносини, які вимагають свого нормативного закріплення. За­лежно від підстави розрізняють:

1) адміністративне провадження за заявою. Здійснюється за заявою фізичних та юридичних осіб щодо реалізації та захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів. Наприклад, таким є дозвільне провадження (надання права на полювання, на керування транс­портними засобами, щодо видачі ліцензії на здійснення окремими видами діяльності);

2) адміністративне провадження за скаргою (позовом). Здій­снюється за скаргою фізичних та юридичних осіб щодо реалізації та захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів у зв'язку з роз­глядом адміністративної справи, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність уповноваженого суб'єкта. Такий вид провадження передбачений Кодексом адміністративного судочинства. Предметом оскарження можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних, в тому числі — державно-владних повноважень;

3) адміністративне провадження за ініціативою уповнова­женого суб'єкта. Розпочинається за ініціативою уповноваженого суб'єкта, у тому числі в порядку здійснення ним контрольних пов­новажень за реалізацією та захистом прав, свобод і законних інте­ресів фізичних та юридичних осіб. Наприклад, таким є проваджен­ня у справах про адміністративні правопорушення.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення регламентоване Кодексом України про адміністративні правопо­рушення.

Воно включає такі стадії:

1) прийняття справи про адміністративні правопорушення до розгляду. Воно здійснюється за наявності протоколу про ад­міністративне правопорушення, який складає уповноважена особа, наприклад, працівник міліції;

2) розгляд справи та оцінка її фактичних обставин та доказів;

348

3) ухвалення постанови (рішення) у справі;

4) оскарження та опротестування постанови (рішення);

5) виконання постанови (рішення) про накладення ад­міністративного стягнення.

3.9.6. Адміністративний примус

Адміністративний примус є різновидом державного примусу. Залежно від конкретної мети застосування розрізняють такі види адміністративного примусу:

1) заходи адміністративного попередження, спрямовані на примусове виконання громадянами своїх обов'язків перед суспіль­ством. Адміністративно-запобіжні заходи не є реакцією на вже скоєне правопорушення, а попереджають його. До цих заходів на­лежать: перевірка документів; огляд речей та особистий огляд; тимчасове обмеження або заборона доступу громадян на певні ді­лянки місцевості; закриття ділянки державного кордону; ад­міністративний нагляд за особами, щодо яких він встановлений судом; карантин при епідеміях та епізоотіях;

2) заходи адміністративного припинення застосовуються для примусового припинення адміністративних проступків (або зло­чинів), недопущення настання їхніх шкідливих наслідків та при­тягнення правопорушника до адміністративної (або кримінальної) відповідальності. Найбільш поширені заходи адміністративного припинення: адміністративне затримання; примусове лікування (щодо хворих на наркоманію, алкоголізм, СНІД); тимчасове відсто­ронення від керування транспортним засобом (наприклад, особи, яка перебуває у стані сп'яніння), припинення роботи та заборона експлуатації механізмів. В обумовлених законом випадках як за­ходи припинення до правопорушника можуть застосовуватися за­ходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальна зброя;

3) заходи адміністративної відповідальності застосовуються за вчинення адміністративних правопорушень і проявляються в накладанні на винних осіб адміністративних стягнень з метою по­карання правопорушника та попередження нових правопорушень.