Тема 3.3 основи сімейного права україни

3.3.1. Сімейне право — галузь права України

Сімейне право є самостійною галуззю права України, що визна­чає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права та обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та уси­новлених, інших членів сім'ї та родичів.

Основний нормативно-правовий акт у цій галузі права — Сімей­ний кодекс України від 10 січня 2002 р. (набув чинності з 1 січня 2004 р.). Він складається з 7 розділів, 292 статей.

Структура Сімейного кодексу України:

Розділ І «Загальні положення» визначає поняття сім'ї, коло регульованих Сімейним кодексом відносин, здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов'язків, захист сімейних прав та ін­тересів.

Розділ II «Шлюб. Правай обов'язки подружжя» визначає умови і порядок укладання шлюбу, особисті немайнові права і обов'язки подружжя, право власності подружжя, права й обов'язки подружжя зі взаємного утримання, шлюбний договір, порядок припинення шлюбу.

Розділ III «Права і обов'язки матері, батька і дитини» передбачає підстави виникнення прав і обов'язків батьків і дітей, особисті немай­нові права батьків і дітей, права батьків і дітей на майно, обов'язки батьків і дітей із взаємного утримання (аліментні обов'язки).

Розділ IV «Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклу­вання» визначає порядок усиновлення, порядок встановлення опіки і піклування, права й обов'язки опікунів і піклувальників, патронат над дітьми.

Розділ V «Права й обов'язки інших членів сім'ї» визначає осо­бисті немайнові права й обов'язки інших членів сім'ї і родичів, обов'язки щодо утримання інших членів сім'ї та родичів.

Розділ VI «Застосування Сімейного кодексу України до іноземців і осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав і міжнародних договорів в Україні» визначає порядок укладання і

266

розірвання шлюбів громадян України з іноземцями й іноземців в Україні, порядок міжнародного усиновлення.

Розділ VII «Заключні положення» визначає порядок набуття чинності Сімейним кодексом України.

3.3.2. Умови і порядок укладення шлюбу

За українським законодавством юридично значущим визнається тільки реєстраційний порядок укладання шлюбу. Таким чином, не зареєстроване офіційними органами держави проживання жінки і чоловіка однією сім'єю не створює шлюбу і не породжує подружніх правовідносин. Релігійний обряд укладання шлюбу не заборонений, але він не має юридичної чинності.

Умови укладення шлюбу:

1) взаємна згода осіб, що одружуються;

2) досягнення особами, що одружуються, шлюбного віку. Він складає 18 років для чоловіків, 17 років — для жінок. За заявою особи, що досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде вирішено, що це відповідає її інтересам.

Навіть за наявності зазначених умов шлюб не може бути укла­дений, якщо є до того юридичні перешкоди:

1) перебування в іншому, нерозірваному шлюбі. Законодавство України виходить із принципу одношлюбності, тобто чоловік і жін­ка можуть перебувати тільки в одному шлюбі;

2) родинні відносини. Не допускається шлюб між прямими ро­дичами (наприклад, між дідом і онукою), між повнорідними і не-повнорідними (що мають спільну матір або спільного батька) братом і сестрою, двоюрідними братом і сестрою, рідними тіткою, дядьком і племінником, племінницею. За рішенням суду може бути надано право на шлюб між рідною дитиною усиновителя й усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, ним усиновленими. Не можуть бути в шлюбі усиновитель і усиновлена ним дитина, за винятком випадку скасування усиновлення;

3) недієздатність одного з тих, хто одружується, встановлена в судовому порядку. \

Законодавство України встановлює реєстраційний порядок укла­дання шлюбу. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забез­печення стабільності відносин між жінкою і чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах дер­жави і суспільства.

Особи, що бажають одружитися, особисто подають заяву в дер­жавний орган реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за їхнім вибором. Допускається також подача нотаріально засвідченої заяви через представника, повноваження якого теж мають бути нотарі­ально засвідчені.

267

Працівники органу РАЦС зобов'язані ознайомити осіб, що по­дали заяву, з їхніми правами і обов'язками як майбутніх подружжя і батьків, попередити про відповідальність за приховування пере­шкод до реєстрації шлюбу.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Вони мають повідомити один одному відомості про стан свого здоров'я. Приховання важкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Якщо одна із сторін (наречений/наречена) відмовилася від шлю­бу, вона зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хво­роба, наявність дитини, судимість тощо).

Укладання шлюбу відбувається після закінчення місячного строку з дня подання заяви. За наявності поважних причин цей строк може бути скорочений. Присутність нареченого і нареченої в момент реєстрації є обов'язковою. Реєстрація шлюбу через пред­ставника не допускається.

Особи, що одружуються, мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище, зватися дошлюбним прізвищем чи при­єднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.

Державна реєстрація шлюбу закріплюється Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.