Лабораторна робота №5

Тема: Миття і сушіння хімічного посуду

Мета: Вивчити методи миття і сушіння хімічного посуду

Прилади і реактиви: йоржик, сода, порошок, хромова суміш, забруднений посуд

При митті посуду варто дотримуватися наступних правил:

Мити посуду треба зразу же після його використання, у крайньому випадку, наприкінці робочого дня. Не можна відкладати чищення забрудненого посуду до наступного дня.

При виборі методу очищення необхідно виходити з природи забруднень, їхньої розчинності у воді, у водяних і органічних розчинниках, здатності окислятися.

Якщо заздалегідь невідомо, який метод очищення варто обрати, починати треба з найбільш простого і доступного способу: миття гарячою чи мильною водою. Прибігати до використання більш складних способів: гарячих розчинників, концентрованих кислот і лугів, хромовою сумішшю слід тільки в тих випадках, коли забруднення не відмиваються водою.

Посуд, призначений для проведення особливо точних аналізів, після миття водопровідною водою, необхідно кілька разів обполоскати дистильованою водою.

Сутність роботи:

До будь-якого працівника хімічної лабораторії пред'являється категорична вимога - не використовувати для роботи брудний посуд і устаткування. Навіть незначні кількості забруднень можуть різко і найчастіше непередбачено вплинути на хід хімічних процесів і погубити результати тривалої праці. Звичайно скляний посуд вважається цілком чистим, якщо при уважному його огляді не виявлено ніяких забруднень і після ополіскування вода стікає зі стінок, не утворюючи окремих крапель.

Існує безліч способів очищення хімічного посуду:

1. Миття водою. Холодна вода відмиває добре тільки розчинні в ній забруднення. Оскільки при нагріванні розчинність більшості речовин у воді різко збільшується, гарячою водою можна вимити посуд значно швидше і краще. Для механічного видалення забруднень, що пристали до стінок посуду, застосовують різного роду йоржики і щітки (мал. 1) з м'якою щетиною.

Не можна очищати посуд піском, наждаковим папером, сталевим дротом, тому що на поверхні скла при цьому неминуче утворяться подряпини. Посуд варто мити йоржем дуже обережно, уважно спостерігаючи за тим, щоб нижнім кінцем настовбурчуючи не вдарити дно посуду. При необережному митті йоржем часто пробивають дно посуду.

Мал. 1

2. Миття з застосуванням миючих засобів. У лабораторії найчастіше використовують розчин господарського мила, пральних паст і порошків, соди (Nа₂СО₃). Рекомендується перед закінченням робочого дня покласти в каструлю з нагрітим мильним розчином дрібний посуд і прокип'ятити, після чого вийняти і ретельно обполоскати гарячою водою. Миючий розчин може бути використаний багаторазово.

Сулії, великі колби, склянки та інші ємності обполіскують зсередини невеликою кількістю гарячого миючого розчину, після чого чистять їх йоржем і, нарешті, миють гарячою водою.

3. Миття парою. Обробка посуду водяною парою дозволяє домогтися дуже високого ступеня чистоти. При пропарюванні поряд з очищенням відбувається вилужування зі скла його розчинних компонентів, що буває необхідно. Пропарювання ведуть доти, поки на стінках посуду, що очищається, не буде помітно крапель. Найпростіший прилад для пропарювання колб і пробірок відображений на мал. 2.

Мал. 2 – Прилад для пропарювання колб і пробірок:

1– колба з киплячою водою; 2 – трубка для відводу пару; 3 – колба, що очищається; 4 – лійка для відтоку конденсату.

4. Миття органічними розчинниками. Нерідко для очищення посуду від нерозчинних у воді органічних речовин і смолянистих доцільно використовувати розчинники. Найбільш придатним для цього є ізопропіловий спирт, ацетон, хлороформ, бензин і деякі інші. Не слід використовувати особливо вогненебезпечні й отруйні розчинники /бензол, толуол, ксилол/.

5. Миття хімічними способами. Хромова суміш є одним із кращих миючих засобів для видалення жирового нальоту. Її дія заснована на тому, що хромати в кислому розчині є сильними окислювачами. Якщо посуд погано відмивається від забруднень водою, то його миють хромовою сумішшю.

У забруднений посуд, обполісканий водою, наливають на ⅓ – ¼ обсягу хромової суміші та обережно змочують його внутрішні стінки. Потім хромову суміш виливають у сосуд, у якому вона зберігається. Після зливу суміші посуд повинен постояти кілька хвилин, потім його миють водопровідною водою й обполіскують дистильованою водою.

Хромовою сумішшю не можна мити посуд, якщо він забруднений парафіном, газом, воском, мінеральними оліями і продуктами перегонки нафти. Не можна також мити посуд, забруднений солями барію, тому що сульфат барію, що утворився в цьому випадку, дуже важко видалити зі стінок посуду.

Хромова суміш служить для миття досить довго. Після багаторазового вживання її темно-жовтогарячий колір переходить у темно-зелений. Така хромова суміш не має більше миючі властивості і її варто замінити новою.

Хромова суміш сильно руйнує рослинні і тваринні тканини (шкіру, одяг, взуття), тому працювати з нею необхідно дуже обережно. Якщо хромова суміш потрапила на руки чи на одяг, уражене місце варто негайно обмити великою кількістю води, потім слабким (5%-им) розчином карбонату натрію (Nа₂СО₃), а потім знову водою. Усі роботи з хромовою сумішшю варто робити над раковиною.

6. Кислоти і луги. Для миття посуду застосовують концентровані кислоти чи 40%-вий розчин лугу. Сульфатною кислотою /Н₂SО₄/ миють посуд, забруднений смолянистими речовинами. Хлороводневою кислотою (НС1) розчиняють малорозчинні у воді осади (оксиди, гідроксиди). Нітратною кислотою (НNО₃) миють посуд після купферону. Сульфатною кислотою з добавкою пероксиду водню (Н₂О₂) посуд відмивають від сполук титану.

Суміш НС1(1:1) + СН₃СООН (1:2) + Н₂О₂ (1:5) добре відмиває посуд. Конйентрований розчин лугу (NаОН) застосовують для відмивання деяких видів смолянистих речовин. Для миття посуду, забрудненого гасом, застосовують вапняне молоко (Са(ОН)₂). Після обробки вапняним молоком посуд миють теплою водою, а потім обполіскують кілька разів дистильованою водою.

Завдання. Очистити забруднений посуд.

Сушіння хімічного посуду. Вимитий посуд повинен бути висушений, якщо тільки він не призначений для роботи з водяними розчинами. Найпоширеніший спосіб - холодне сушіння.

1. Сушіння посуду на повітрі.

Зручно проводити, використовуючи спеціальні дошки з кілочками /мал.3/ чи перекидають на фати /мал.4/ Не слід допускати, щоб висохлий посуд довго зберігався на кілочках, оскільки при цьому він неминуче порошиться. Дошку з кілочками встановлюють над мийною раковиною і залишають посуд доти, поки він не висохне.

Мал. 3. Мал. 4. Мал. 5.

2. При наявності в лабораторії проводки стиснутого повітря вимитий посуд можна висушити струменем нагрітого повітря.

Для швидкості висушування обполіскують посуд етиловим спиртом, діетиловим ефіром, ацетоном і ефіром. Спочатку посуд обполіскують етиловим спиртом чи ацетоном, а потім діетиловим ефіром. Залишки ефіру видаляють продуванням чистим сухим повітрям.

Дрібні скляні судини можна висушувати у вакуум-ексикаторі /мал.5/, заповненим вису шеним силікагелем.

Для прискорення сушіння звичайно використовують гаряче сушіння. Гаряче сушіння проводиться в сушильному шафі /мал.6/ при 100-120°С.

Мал. 6

Посуд поміщають у шафу після того, як він деякий час постоїть переверненим. Після відключення сушильної шафи посуд залишають повільно прохолоджуватися, не виймаючи його з шафи, щоб він не запотів. Можна також посуд остудити в ексикаторі. Щоб посуд не забруднювався, його необхідно поміщати в шухляди лабораторного столу чи шафи. Великі судини, що не поміщаються в стіл, варто обов'язково закривати пробками, ватними тампонами чи фільтрувальним папером.

Висновки: