2 Питання. Витоки філософії.( Джерела філософії )

Філософія – одна з якнайдавніших і найцікавіша з областей людського знання духовної культури. Зародилася в VІІ – V1 століттях до н.е. в Індії, Китає, Греції. Вона стала стійкою формою суспільної свідомості. В свідомості кожної людини є передрозуміння філософії, тобто хай не чіткі, не цілком послідовні уявлення, погляди, позиції з різних питань. Тематика цих міркувань задана потребою в загальній орієнтації і самовизначенні людини в світі.

Тому задача філософії - допомогти перетворити знання і погляди, що стихійно склалися у людини, в більш продумане, обгрунтоване світобачення, через розумне мислення сформувати свідоме відношення до проблем навколишнього світу.

Витоки філософії:

1 міфологія,

2 релігія,

3 любов до мудрості, наївний реалізм.

А) Міфологія – форма суспільної свідомості ( від грец. – переказ), що передає уявлення про світ у вигляді стародавніх оповідей про фантастичних істот.

Функції міфу:

1 Зв'язував минуле, теперішній час і майбутнє.

2 Формував колективне уявлення про світ і його пристрій.

3 Забезпечував духовний зв'язок поколінь.

4 Визначав духовну систему цінностей, заохочував форми поведінки людей і т.д.

5 Об'єднував зачатки знань і релігійні вірування.

6 Об'єднував політичні погляди з мистецтвом і наукою.

7 Ніс інформацію про культурні досягнення народу і його світогляд. Міфи сталі першоосновою релігії, літератури, історії, мистецтва.

Б) Релігія – форма суспільної свідомості ( від лат. – благочестя, святиня), в якій освоєння світу ділиться на сію- і потойбічний. Основу релігії складає віра (як особливого переживання і настрою) в надприродні сили і їх головну роль в житті людей і їх світогляді. Оформлюється релігія в культи -як системи ритуалів і догматів, що затвердилися.

Релігія – соціально організована віра людських спільнот, форма їх поклоніння «вищим» силам і втіленим в них найшанобливішим в даному суспільстві цінностям.

Негативні сторони релігійного світогляду:

1 Відриває людину від реального життя і відводить в світ вигаданий.

2 Може сіяти ворожнечу, ненависть, фанатизм і т.д.

3 Могутній засіб соціальної регламентації і регуляції.

4 Відсталість навчання, протест проти знання, наук, боротьба з єрессю.

5 Може активно втручатися і впливати на суспільно-політичне життя суспільства.

6 Затверджує пріоритет духу над тілом.

Позитивні сторони релігійного світогляду:

1 Носій цінностей, емоційно-образних переживань, норм життя, етичних ідеалів і т.д.

2 В центрі уваги – духовно-ціннісна сторона життя (любов, доброта, терпимість, надія, співчуття, милосердя, борг, совість, справедливість і т.д.)

3 Формувала свідомість єдності людського роду, значущості загальнолюдських етичних норм, нескороминущих цінностей

4 Може бути прогресивною, демократичною.

5 Носить практичний характер.

Таким чином, релігія – явище багатопланова і багатозначна, складне духовне і суспільно-історичне явище, що робить могутній вплив на формування світогляду. Але релігія обмежує свободу світогляду догмами і культами.

В) Любов до мудрості, наївний реалізм – стародавня філософія.

Виникла в VII – V століттях до н.е. у вигляді наївного реалізму. «філософія» - від грец. Phileo – люблю і sophia – мудрість, що означає «любов до мудрості». Вперше спожив поняття Піфагор, а тлумачив Платон.

Особливості філософії в порівнянні з міфологією і релігією:

1 Принципово інший тип мислення: в основі – інтелект, розум.

2 Наївний реалізм: спроба логічним аналізом, реальними наглядами, узагальненнями, доказами витіснити фантастичну вигадку міфів, додати їм реальне, смислове, раціональне тлумачення.

3 Мудрість протиставляється буденному світогляду. Мудрість безкорисливо служить істині, долає межі і обмеження розуму.

4 З'явилася нова особлива духовна установка: пошук гармонії знань про світ з життєвим досвідом людей, їх віруваннями, ідеалами, надіями.

5 Сприяла зародженню теоретичного світогляду: пізнання саме по собі недостатнє, неповноцінно, воно – лише одна з цінностей культури, придбаваюча значення тільки при його реалізації в людському житті (тобто життєво-практична орієнтація).

6 Мудрість –это не щось готове, що можна відкрити, вивчити, затвердити напам'ять і використати. Це прагнення, пошук, що вимагає напруги розуму і духовних сил. Це шлях, який кожний повинен пройти сам, залучаючись до мудрості великих.

Таким чином, у людини з'явився новий тип світогляду, що примушує шукати гармонію знань, віри, досвіду і їх вживання в реальному практичному житті людини і суспільства в цілому

2 традиційних напрями у філософії:

а) матеріалізм. Чи пізнаваний мир? – так

В якому об'ємі? – нескінченно

Як перевірити правильність пізнання? – через практичну діяльність

Як співвідносяться матерія і свідомість? – матерія первинна, свідомість вторинна.

Б) ідеалізм. Чи пізнаваний мир? – ні, не повністю

В якому об'ємі? – частково, зовсім не пізнаваний, людині тільки здається, що він пізнає

Перевірити правильність пізнання миру неможливо.

Свідомість первинна, матерія вторинна.

В) дуалізм - поєднання точок зору матеріалізму і ідеалізму.

3 ПИТАННЯ. Предмет і функції філософії.

Предмет філософії – постійно змінювався, залежав від історичного часу; загальні закони розвитку природи, людського суспільства, мислення, духовної культури.

Функції філософії :

Кант И.: - Що я можу знати? - Пізнавальна функція, світоглядна, прогностична , критична функції.

- Що я повинен робити? - Методологічна, праксеологічна функції

- На що я можу сподіватися? - Культурно-виховна (ціннісна, аксеологічна) - Що таке людина? – Гуманістична, соціальна, освітня функції.

Структура філософії:

Онтологія – вчення про першооснови буття.

Філософська антропологія – вчення про природу та сутність людини.Основа для філософії історії, філософії культури, соціальної філософії.

Гносеологія – вчення про пізнання. Тісно пов’язана з логікою – яка вивчає закони і форми правильного мислення.

Аксіологія – вчення про цінності. Основа для етики, естетики, філософії релігії, філософії права.

Праксіологія – вчення про практичну діяльність. Основа для філософії техніки, історії філософії.

Поняття «метафізика» - в сучасній філософії використовується в значенні:

- найбільш загальна філософія

- відірване від дійсності філософське знання

- антидіалектика.