3. Суспільна природа свідомості. Самосвідомість.

- Свідомість із самого початку є суспільним продуктом. Вона виникає і розвивається тільки в спільній діяльності людей, в процесі їх праці і спілкування. Залучаючись до цих процесів, люди виробляють уявлення і норми, які разом з їх емоційним забарвленням складають зміст свідомості як специфічної форми віддзеркалення. Цей зміст і закріплюється в їх індивідуальній психіці. Розвиток суспільно-виробничої практики, розподіл фізичної і розумової праці приводить до відособлення сфери виробництва свідомості і диференціації його форм: наука, мораль, мистецтво і т.д.

- Досвід творення утворює людську свідомість і відрізняє його від психіки тварини. Свідомість має суспільну природу. Включеність людини в спільну діяльність програмує суспільну свідомість, виробляє соціальну пам'ять людства, накопичує досвід, розробляє конкретні форми спілкування, орієнтує індивідуальні дії.

- Тому в критичних ситуаціях людина орієнтується на певні норми свідомості, в яких закріплений, відображений досвід культури. АЛЕ при цьому людина вимушена виділити себе із загального числа людей і зафіксувати своє відношення до дійсності. === > Свідомість носить чітко виражений характер цілеспрямованого віддзеркалення дійсності.

- Вписуючи свою поведінку в систему спілкування і спільної діяльності з іншими людьми, керуючись колективними нормами, людина розвиває в собі здібності управляти і регулювати свою поведінку вже сам, незалежно від зовнішнього впливу.

- З'являється раціональне мислення.

- Формується емоційна сфера індивідуальної психіки.

- Розвиваються вищі психічні функції.

- Завдяки суспільному життю виникла і розвинулася мова як матеріальний носій і втілення норм свідомості. Мова – носій соціальної інформації.

Самооцінка – це виділення себе по відношенню до світу, відношення до себе, оцінка своїх можливостей (здатність поглянути на себе збоку, побачити себе чужими очима).

Функції самосвідомості:

- Самопочуття: елементарна свідомість свого тіла і його вписанності в світ навколишніх речей і людей;

- Усвідомлення себе, що належиш певному суспільству, соціальній групі, типу культури.

- Виникнення свідомості «Я» як абсолютно особливого утворення, схожого на інших і разом з тим унікального, неповторного, має свободу, право на вчинки і право нести за них відповідальність. Це дозволяє контролювати свої вчинки і давати їм оцінку.

Т.ч., самосвідомість припускає самооцінку і самоконтроль.=== > Виникає відчуття задоволення або незадоволеності собою === > Це впливає на поведінку особи, стиль життя людини, взаємовідношення з суспільством і світом ( саморегуляція).

Виникнення самосвідомості відбувається в суспільстві, без спілкування з іншими людьми самосвідомість не розвивається. Людина вчиться бачити себе через спілкування з собі подібними.

Тварини не володіють самосвідомістю. «Мауглі» – теж.

Самосвідомість існує в різних проявах, на різних рівнях і розгорнутості:

- «неявні» прояви, опосередковані іншими предметами;

- явні форми – рефлексія. Це усвідомлення не тільки того, що є в людині, але і певна переробка людини, подолання вже досягнутих меж. Цей роздум над собою.=== > Зміна і розвиток індивідуальної свідомості. Образ «Я», який бачить сама людина, не обов'язково відповідає реальності (Дивиться наступні лекції).

- Самосвідомість постійно коректується і вивіряється, виправляється і розвивається.

- Проблема: єдності і взаємодії свідомості, діяльності і особи.

????Суспільство не задовольняє пасивну, бездіяльну, споглядальну свідомість.

Кому вигідно, якщо свідомість залишається вузькою, нерозвиненою, обмеженою, недосконалою?

Розвиток складних форм самосвідомості відбувається на достатньо пізніх етапах історії людської свідомості, де самосвідомість придбаває відому самостійність.