Лекция _1__ . Філософія, ії гуманістичний смисл і призначення.

План: 1. Світогляд.

2. Витоки філософії.(Джерела філософії)

3. Предмет і функції філософії.

4. Призначення філософії.

Якщо існує наука дійсно потрібна людині, то це та, якої я навчаю – а саме: належним чином зайняти вказане людині місце в світі – і з якої можна навчитися тому, яким треба бути, щоб бути людиною. І. Кант

Світ, в якому ми живемо, вступив в смугу глибоких змін, що примушують перебудовувати звичний устрій життя. Ці зміни такі різноманітні і багатогранні, що створюється враження, ніби те , що відбувається в світі у всій своїй повноті, недоступно людському розумінню і контролю. Проте людина сьогодні прагне того, щоб відкрити для себе максимальні можливості для розвитку і реалізації своїх здібностей, для активної участі в суспільній, політичній, економічній, соціальній, культурній сферах життя суспільства: навчитися жити в суспільстві і суміщати особисті і суспільні потреби, навчитися усвідомлено орієнтуватися в навколишньому людину оточенні і т.п.

Здатність мислити розумно у людини не є природженою. Їй необхідно навчатися. При цьому краща школа розумного мислення – засвоєння досягнень філософської культури. Філософія – не якесь відчужене знання, вона припускає та ,навіть, вимагає критичного відношення до дійсності, використовування знань в практичній діяльності.

Але культура розумного мислення не може бути нав'язана людині крім його волі і бажання, його інтересів і потреб. Від людини потрібна напруга всіх його інтелектуальних здібностей.

Культура розумного мислення – уміння вільно оперувати поняттями, висувати, обгрунтовувати і піддавати критиці ті або інші думки, відділяти істотне від другорядного, розкривати взаємозв'язки між різноманітними явищами дійсності, виявляти, аналізувати суперечності в навколишній реальності, бачити реальність в її зміні і розвитку. Це мислення грунтовне, строге, дисципліноване, не допускаюче свавілля і уміюче відстоювати свою правоту, гостре, вільне і творче.

Академік, професор Фролов І.Т.

1 Питання : Світогляд.

Людина – соціоприродна істота ( природне + духовне начало. Тіло + свідомість )

Світогляд - це система поглядів, оцінок, принципів, визначаюча найзагальніше бачення, розуміння миру, місце в ньому людину і життєві позиції, програми поведінки людей.

- Світовідчуття - емоційно - психологічна сторона світогляду

- Світосприймання — світобачення \ пізнавально - інтелектуальна сторона світогляду

Особливості світогляду:

1. носить історичний характер;

2. кожна людина і соціальна група мають власні, іноді прямо протилежні уявлення про світ і життєві програми;

3. Носить інтегральний характер , тобто залежить від багатьох чинників: оптимізм і песимізм, щастя і нещастя , егоїзм і альтруїзм, особливості життя, соціальне положення .

4. Має національні особливості, залежить від типу культури, темпераменту, віку, стану здоров’я, критичних ситуацій і т.п.\ Принциповий зв'язок всіх компонентів дає різний результат.

5. В склад входять узагальнені знання: повсякденні або жизненно- практичні, професійні, наукові.

6. Опорою для створення служать знання і цінності. Вони багато в чому протилежні. Пізнанням рухає прагнення до істини. Цінністнє пізнання- це особливе відношення людей до всього того, що відбувається відповідно до їх потреб, інтересів, цілей, того або іншого розуміння значення життя.

7. В світогляді переплітаються розум, почуття, воля. Тому світогляд прагне стати комплексом переконань.

Переконання - це погляд, що активно приймається людиною, відповідний його життєвих установкок, що робить сильний спонукальний вплив на поведінку людини.

Знання усилюють переконання, вони стають основою життя і поведінки особи, суспільної групи, нації, народу, людства.

Класифікації світогляду = світорозуміння за функціями:

Пізнавальний	раціоналістичне світорозуміння, ірраціоналістичне світорозуміння
Оцінювальний - аксіологічний	оптимістичний та песимістичний, гуманний та антигуманний
Практичний - праксеологічний.	практично активні. споглядальні
Функція об’єднання та взаєморозуміння й узгодженості суб’єктів	планета, нація, община, група

Деякі чинники, які впливають на формування світорозуміння:

1. Монізм – вчення, яке стверджує, що основу всього світу складає одне начало; матерія чи дух (бог, ідеал).

Дуалізм – спроба об’єднати матеріалізм з ідеалізмом.

Плюралізм – вчення, яке стверджує, що основу всього світу складають багато рівнозначних ізольованих сутностей.

2. Догматизм – фанатичне, беззастережне ухвалення тієї або іншої системи орієнтації, зрощення з нею без критики, без аналізу.

Скептицизм – невіра ні в що, втрата ідеалів, відмова від служіння високим цілям.

Раціоналізм – розум людини є джерелом пізнання світу.

Сенсуалізм – почуття людини є джерелом пізнання світу.

Приклади результату формування світорозуміння: марксизм – раціоналістичний, оптимістичний, практично активний; фашизм - ірраціоналістичний, оптимістичний, активний; буддизм – ірраціоналістичний, песимістичний, пасивний.

Типи світоглядів:

Буденний = життєва філософія = світосприймання – сукупність поглядів на світ і покликання людини, які сформувались у певного народу, спільноти під впливом практичного життя і функціонують стихійно, виражаються в чуттєвих образах ( пісні, казки, приказки, думи, твори письменників…)	Міфологічний (зовнішній контроль спільноти над індивідом – основа страх; звичаї, табу) Релігійний ( внутрішній контроль над індивідуумом – основа віра; мораль)
Науковий, теоретичний світогляд = світорозуміння через абстрактні поняття	Філософський – заснований на розумі; особиста творчість, свобода. Умови виникнення: демократія, толерантність, інакомислення, настанова на загальне, на ідеї, які не мають утилітарного значення, але завдяки цьому допомагають краще зрозуміти практичне.

Філософія – теоретичний світогляд. Вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві.

Риси :

Життєво- повсякденний світогляд Теоретичний світогляд

Складається стихійно. Носить масовий характер, реально «працюючу» свідомість. неоднорідно: від примітивного до проінформованого здорового глузду. Професія накладає могутній відбиток на формування. Може стати справжньою філософією: Л. Толстой, М.Ф. Достоєвский. Містить досвід, навики, традиції, віру, сумніви народів. Містить багато забобонів, слабо захищено від помилок, схильно впливу. Не відрізняється продуманістю, системністю, обгрунтованістю. Емоції «захльостують» розум. Дефіцит здорового глузду. Пасує перед проблемами, що вимагають серйозних знань. Культури думок і відчуттів, орієнтації на високі людські цінності.

Складається цілеспрямовано. Засновано на знанні законів розвитку природи і суспільства. Теоретизовано, доступно не всім людям з різних причин. Високий рівень системності знань, не виключає пошук нових підходів до рішення проблем. Теоретична основа для філософії. Носій творчих ідей, реформаторства.

Історичні типи світогляду: античне, середньовічне, епохи Відродження, Просвітництва, Реформації, нового часу, первинного накопичення капіталу, епохи революцій, сучасний.

Висновок: Т.ч., світогляд – складна, напружена, творча єдність знань і цінностей, інтелекту і емоцій, світобачення і світовідчуття, розумно обгрунтованого і віри, переконань і сумнівів, суспільно- значущого і особового, традиційного і творчого мислення, яке визначає практичний спосіб життя і мислення людини.