
- •Тема 2 Операційна система в організації: структурно-процесна характеристика
- •Тема 4. Методи та інструментарій обґрунтування рішень в операційному менеджменті
- •1.Класифікація управлінських рішень та технологій їх прийняття
- •2.Економіко-математичне моделювання операційної функції
- •3.Мікроекономічне моделювання операційної діяльності
- •Тема 5. Планування та контроль реалізації операційної функції організації
- •Тема 6. Забезпечення усталеного функціонального операційної системи
- •1.Ознаки стабільного функціонування операційної системи
- •2.«Тверді» та «м’які» чинники забезпечення усталеного функціонування ос.
- •3.Системи забезпечення усталеного функціонування ос.
- •Тема 7. Сучасні модулі тактичного планування і управління
- •Тема 7. Управління якістю та продуктивністю операційної діяльності
- •1.Виробничі аспекти забезпечення конкурентоспроможності організації
- •2.Сучасна концепція управління якістю. Статистичні методи управління якістю
- •3.Сучасна концепція управління продуктивністю
- •7 Інструментів контролю якості:
- •2.Трм1 (підвищення ефективності роботи устаткування)
- •Тема 8. Ключові аспекти проектування операційної системи
- •Тема 9. Ключові аспекти перетворення та розвитку операційної системи
- •1.Рушійні сили розвитку операційної системи
- •2.Сучасна концепція розвитку підприємства (постійне вдосконалення та ре інжиніринг операційних процесів)
- •3.Перетворення операційної системи при засвоєні нових продуктів / нових процесів
- •Тема 10. Інструментарій проектного менеджменту та його застосування в управлінні створенням і розвитком операційної системи.
- •Параметри подій
- •Параметри робіт (в таблиці)
Тема 6. Забезпечення усталеного функціонального операційної системи
1.Ознаки стабільного функціонування операційної системи
2.«Тверді» та «м’які» чинники забезпечення усталеного функціонування ос.
3.Системи забезпечення усталеного функціонування ос.
Ознаки стабільного функціонування операційної системи:
-досягнення планових показників діяльності
-відсутність відхилень від нормативного режиму функціонування
-спроможність менеджерів організації утримувати під контролем вплив зовнішніх факторів
регулятори операційної діяльності організаційно-правового характеру:
системна стандартизація
системна сертифікація
ліцензування
метрологія та забезпечення єдності вимірювань
правові норми охорони навколишнього середовища
економіко-правові регулятори виробництва (державне регулювання цін на продукцію, податкова діяльність тощо)
правила обліку витрат і калькулювання собівартості
виробнича інфраструктура – комплекс обслуговуючих допоміжних виробництв, що забезпечують основний операційний процес сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, оснащенням, а також підтримують технологічне та енергетичне обладнання в робочому стані.
Комплекс цих робіт складає зміст технічного обслуговування виробництва
Скал підрозділів технічного обслуговування (виробничої інфраструктури)
ремонтне господарство
енергетичне господарство
інструментальне господарство
транспортне
постачальницько-складське
склад та масштаби цих підрозділів залежать від:
особливостей основного виробництва
типу та розміру підприємства
його виробничих зв’язків із зовнішнім і внутрішнім середовищем
ендогенні (внутрішнього походження) чинники організаційної ефективності.
“hard” – чинники, що включають матеріальне, технічне, енергетичне, просторове забезпечення усталеного функціонування ОС
“soft” – чинники, що включають кадрове, інформаційне та організаційно-управлінське забезпечення усталеного функціонування ОС
Основна операційна ціль компанії – підвищення виручки при зниженні запасів і операційних витрат.
Види запасів:
виробничі запаси
запаси незавершеного виробництва
запаси готової продукції
види виробничих запасів:
поточний запас
резервний запас
підготовчий запас
сезонний запас
мета створення запасів полягає в утворенні певного буфера між послідовними поставками матеріалів для виключення необхідності безперервних поставок.
Проблема управління запасами підтримувати рівні матеріальних запасів достатньо високими, щоб процес виробництва залишався безперервним, і водночас – достатньо невеликими, щоб звести витрати до мінімуму.
Моделі управління запасами в системах з незалежним попитом.
Рішення, що приймаються в процесі управління запасами, впливають на чотири види виробничих витрат:
-вартість товарів, які закуповуються
-витрати на оформлення замовлення
-витрати на зберігання матеріально-технічних запасів
-витрати, що викликані відсутністю запасів
модель оптимального розміру замовлення
залежність між витратами на зберігання і витратами на доставку та оформлення замовлення
розрахунок оптимального розміру замовлення
Qopt=√(2DS/H)
Qopt – оптимальна кількість одиниць на замовлення
D – загальний попит на певну статтю матеріальних ресурсів
S – витрати оформлення на кожне замовлення
H – витрати зберігання або поточні витрати на одиницю на рік
Моделі управління запасами:
@фіксований обсяг (фіксовані наступні параметри – обсяг замовлення, точка поновлення замовлення, страховий запас)
@фіксований час (фіксовані параметри – час, максимальний обсяг замовлення)
АВС-аналіз запасів
А - 80% запасів складають 15% найменувань
В - 15% запасів складають 30-35% найменувань
С - 5% запасів складають 45-50% найменувань
Політика, що базується на АВС-аналізі:
*закупівля ресурсів категорії А у більш надійних постачальників ресурсів ніж по категорії С
*асортимент продукції категорії А в протилежність категоріям В і С повинні підлягати більш ретельному фізичному контролю складування і, за можливістю, мають зберігатись в більш надійних місцях, точність запасів щодо розходу найменувань виробів категорії А повинна підлягати більш частим перевіркам
*прогнози потреби в ресурсах категорії А – повинно проводитись більш ретельно, ніж в інших ресурсах.
Комплексні системи управління ланцюгом «постачання-виробництво-збут» (MRP-JIT)
В основу систем MRP і JIT покладено два протилежні принципи організації виробництва:
- МРП є виштовхуючою - JIT витягуюча
MRP-1 (material requirements planning) – методологія планування потреби в матеріалах, що являє собою комп’ютерну програму, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і сам технологію виробництва
Результат:
-оптимізується час надходження кожного матеріалу в ОС
-знижується рівень складських запасів
-знижуються витрати на ведення виробничого обліку
MRP-2 (manufactory resource planning) – трансформована і вдосконалена система МРП-1, що була створена для ефективного планування всіх ресурсів виробничого підприємства (в т.ч. фінансових і кадрових)
Дозволяє планувати всю комерційну діяльність сучасного підприємства, в т.ч. фінансові витрати на проекти відновлення устаткування й інвестиції в виробництво.
Аналог – система бізнес-планування ERP (enterprise requirements planning)
Чим визначається успішність системи MRP-2
@точність визначення потреб клієнтів – введення замовлень і прогнозування
@точність визначення специфікацій і технологічного маршруту
@точність і актуальність інформації про наявність матеріалів
@точність визначення термінів поставки і виробництва
недоліки системи MRP-2
-робота кожного підрозділу здійснюється відокремлено
-дефекти залишаються прихованими поки до них не дійде черга обробки на наступних етапах
-обладнання часто зайнято виробництвом непотрібних речей, а відповідно є недоступним для термінового виконання нових замовлень
система CANBAN – є практичною реалізацією системи JIT і MRP, і слугує механізмом організації виробництва необхідної продукції у визначений час і в необхідній кількості певної номенклатури.
Принциповою відмінністю системи є те, що вона не має закінченого плану і графіка роботи, працює при мінімальних заділах незавершеного виробництва і значно прискорює оборотність капіталу.
У системі використовуються такі види карток:
картка відбору
Картка виробничих замовлень
CANBAN-експрес
CANBAN надзвичайного стану
наряд-замовлення
наскрізна картка CANBAN
загальна картка CANBAN
бірка
для реалізації принципу «точно в час» необхідно дотримуватись таких правил:
подальша виробнича стадія має «витягувати» необхідні вироби з попередньої у необхідній кількості й у визначений час
на кожній дільниці виготовляють лише таку кількість виробів, яку «витягує» подальша дільниця
бракована продукція не повинна надходити на подальші дільниці
кількість карток повинна бути мінімальною