Тема 4. Методи та інструментарій обґрунтування рішень в операційному менеджменті

1.Класифікація управлінських рішень та технологій їх прийняття

2.Економіко-математичне моделювання операційної функції

3.Мікроекономічне моделювання операційної діяльності

Економіко-математичне моделювання операційної функції

@моделі лінійного програмування (симплекс-метод, транспортний метод)

@моделі динамічного програмування

@моделі теорії черг

@моделі управління запасами

Моделі лінійного програмування

Симплекс-метод

**сукупне виробниче планування (складання планів зі мінімальними сукупними витратами з урахуванням обмежень на робочу силу, рівень ТМЦ, норм виробітки)

**управління запасами (пошук оптимальної комбінації розміщення різних видів продукції для зберігання на складі)

**маршрутизація технологічного процесу (розробка оптимальних маршрутів послідовного переміщення продуктів в ході їх обробки з урахуванням конкретних витрат і продуктивності верстатів)

**управління технологічним процесом (мінімізація відходів матеріалів в процесі розкрою)

Транспортний метод

$#переміщення вантажів (розробка оптимальних маршрутів руху транспортних засобів для перевезення вантажів між цехами з мінімальними витратами)

$#календарне планування розподілу продукції (складання оптимального графіку транспортування для розподілу різних видів продукції між підприємствами)

$#аналіз розміщення підприємства (виходячи із витрат на транспортування вантажів і різних варіантів розміщення будівель вибір місця розташування операційної системи)

Моделі теорії черг – методика вивчення і планування операційної діяльності, спрямована на пошук балансу між часом очікування і обсягом потужностей, що є наявними ОС.

Використовується тоді, коли попит змінюється, а продуктивність ОС є фіксованою.

Ключове поняття теорії черг – функція вартості.

Включає 2 змінні:

• вартість часу очікування клієнтів в черзі

• вартість простою устаткування

При визначенні потреби в устаткуванні необхідно оцінити відносні витрати на очікування покупців у черзі і втрати, пов’язані з невикористанням устаткування для різної кількості точок обслуговування, спрямовуючи зусилля на пошук варіанту з мінімними загальними витратами.

Мікроекономічне моделювання операційної діяльності

Виробнича функція, її види та властивості

Концепція функціонування виробництва та зміни витрат у коротко- та довготривалому періоді. Моделювання витрат виробництва, функція витрат, її зв’язок з виробничою функцією.

Тема 5. Планування та контроль реалізації операційної функції організації

1.Планування операційної діяльності, загальна характеристика

2.Тактичний рівень планування операційної діяльності

3.оперативне планування операційної діяльності

4.контроль реалізації операційної функції

Планування – процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо шляхів їх вдосконалення.

Мета планування – створення системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

Види планів:

• плани-цілі (бізнес-план)

• плани для дій, які повторюються (програми, проекти, бюджети)

• плани для дій, що не повторюються

Планування операційної діяльності:

• Довгострокове планування

• Тактичне планування

• Оперативне планування

Довгострокове планування – прийняв рішень щодо функціонування ОС у тривалому періоді.

Здійснюється в межах розробки оперативної стратегії.

Операційна стратегія – одна з функціональних стратегій організації, що являє собою комплекс довгострокових взаємопов’язаних рішень щодо того, як з технологічної, організаційної та ресурсної точки зору буде організована майбутня операційна діяльність.

Виробнича стратегія має довгостроковий дискретний характер.

Тактичне планування – вирішує проблему планування завантаження виробничих потужностей на період до 1-1,5 роки

(виробнича програма, плани використання виробничої потужності, планування матеріальних потреб, розробка планових калькуляцій, опрацювання планів по праці і зарплаті).

Оперативне планування - здійснює конкретизацію цілей і завдань тактичних планів у робочих графіках на період від 1 місяця до 1 зміни

(добова виробнича програма, завантаження устаткування, плани-графіки руху виробів, де визначається послідовність виконання окремих операцій технологічного циклу, потреба в персоналі, ресурсах на кожній операції технологічного ланцюжка)

Тактичне і оперативне планування операційної діяльності спрямовано на досягнення балансу між завантаженням виробничих потужностей і попитом.

Взаємозв’язок рівнів планування

Стратегічний план

Бізнес план

План маркетингу та виробництва на квартал (базуючись на прогнозах)

Планування продажів

Місячна виробнича програма – основний виробничий план (базуючись на наявних ресурсах)

Фінансовий план, план закупок

Планування матеріалів і потужностей, календар платежів; тижнева виробнича програма, змінно-добове завдання

Виробнича програма розробляється в натуральних і вартісних показниках.

Розробка виробничої програми в натуральних показниках передбачає:

• визначення номенклатури і асортименту продукції

• розрахунок обсягу поставок і виробництва окремих видів продукції

• розподіл обсягу виробництва по календарним періодам

• обґрунтування цих обсягів необхідною виробничою потужністю, матеріальними і людськими ресурсами

Розробка виробничої програми в вартісних показниках передбачає:

• розрахунок товарної продукції

• розрахунок реалізованої продукції

• розрахунок валової продукції

Підходи до формування виробничої програми та споріднених планів

1.відштовхуючись від зовнішніх потреб і можливостей (стабільний продукт)

Планування здійснюється на основі зовнішніх потреб і можливостей, тобто маркетинг привалює над виробництвом. Фірма спочатку досліджує попит на ринку, визначає можливі обсяги реалізації, а потім прилаштовує свої можливості до цих умов.

Послідовність дій:

1.маркетингові дослідження

2.складання плану по збуту

3.складання плану виробництва

4.складання плану матеріально-технічного постачання, плану по виробничих потужностях, по трудових ресурсах, по реконструкції виробництва…

2.відштовхуючись від внутрішніх можливостей та потреб (інноваційна продукції)

планування виробничої програми та споріднених планів здійснюється на основі внутрішніх можливостей, тобто виробництво привалює д маркетингом. Фірма визначає

, виходячи зі своїх можливостей, що і як вона буде виробляти, визначає можливі обсяги реалізації, а потім використовуючи маркетингові механізми стимулювання збуту, активно просуває свій товар на ринок

Послідовність дій:

1.аналіз виробничих можливостей

2.складання плану виробництва

3.складання плану матеріально-технічного постачання, плану по виробничих потужностях, по трудових ресурсах, по реконструкції виробництва…

4.складання плану по збуту і маркетинговим заходам

Комплексна модель планування виробничої програми

@аналіз базового та перспективного товарного асортименту

@аналіз залишків готової продукції на складі

@aналіз внутрішніх можливостей та потреб

@аналіз зовнішніх потреб та можливостей

Окремі випадки формування виробничої програми

При недостатньому завантаженні виробничих потужностей

(в умовах спаду споживчого попиту можливі ситуації, коли доцільно виробляти і нерентабельну продукцію, враховуючи сукупність кількісні і якісні критерії)

кількісний критерій – величина маржинального доходу по кожному нерентабельному виду продукції (різниця між ціною і змінними витратами). Доцільно виробляти усі вироби, по яких маржинальний доход є позитивною величиною.

Якісні критерії – додатковий випуск продукції в період спаду дозволяє зберегти кваліфіковані кадри; майбутні тенденції ринкових цін; відстеження того, як відіб’ється зняття з виробництва конкретного виду продукції на реалізації інших виробів.

При обмеженні по одному виду ресурсів

(Попит на продукцію організації перевищує її виробничі можливості, причому дефіцитним виявляється один з ресурсів)

Формування виробничої програми, яка забезпечує максимальний прибуток виконується так:

1.розраховується величина маржинального доходу на одиницю обмежуючого фактора (наприклад на одну машино-годину роботи устаткування) кожному виду продукції

2.усі види продукції ранжуються в порядку зменшення маржинального доходу на одиницю обмежуючого фактора

3.у виробничу програму включається перший виріб в обсязі повної потреби і розраховується невикористаний залишок по обмежуючому фактору. Потім включається наступний за пріоритетом виріб і т.д доти поки обсяг обмежуючого фактора не буде цілком вичерпаний.

4.внесення коректив з врахуванням якісних факторів, наприклад, необхідності комплексного виконання замовлень постійних клієнтів

при сезонних коливаннях попиту на продукцію

за умов існування «незалежного» попиту на готову продукцію і можливості його прогнозування на середньостроковий період використовується модель сукупного (агрегованого) планування

Модель передбачає прийняття рішення про те, як експлуатувати операційну систему з урахуванням змін сукупного попиту у середньостроковому періоді (6-18 місяців)

Агреговане планування – попит, який постійно змінюється можу бути задоволеним з використанням 2 стратегій:

• вирівнювання потужностей

• «переслідування» попиту

Для кожного періоду, який охоплюється планом, необхідно визначити дві змінні:

-обсяг виробництва на даний період

-кількість працівників, які будуть задіяними в цей період

чисті операційні стратегії

^постійний обсяг виробництва за постійної кількості робочої сили

^змінний обсяг виробництва за постійної кількості робочої сили

^змінний обсяг виробництва при змінній кількості робочої сили

кожен з варіантів плану випуску продукції може впливати на розмір наступних виробничих витрат:

1.витрати на зберігання готової продукції

2.витрати на ведення портфеля відкладених замовлень

3.витрати, пов’язані з оплатою понаднормової роботи чи простоїв робітників

4.витрати, пов’язані з передачею частини робіт субпідрядникам

5.витрати, пов’язані з наймом або звільненням працівників

6.альтернативні витрати, пов’язані із незадоволеним попитом.

Мета агрегованого планування – розробка такого варіанту плану, реалізація якого забезпечила б задоволення сукупного попиту на продукцію за умови мінімізації загальної суми вищезгаданих та інших витрат.

Як розробити кінцевий варіант виробничого плану?

*проекція агрегованого плану на виробничі потужності дозволяє отримати основний виробничий план (виробничу програму)

*показником виробничої потужності, що може бути застосований до всіх видів продукції і процесів є час

*для отримання оптимального виробничого плану за умов широкого асортименту необхідно обов’язково використовувати модулі лінійного програмування

три основні схеми планування виробничої програми

• згори до низу – централізовано

• знизу до гори – децентралізовано

• циклічне планування

Оперативне планування операційної діяльності - завершальна ланка усієї системи планування на підприємстві і першою фазою в системі оперативного управління.

Два види систем оперативного планування:

• виштовхуюча

• витягуюча

Оперативне управління має на меті забезпечення чіткого виконання заданого плану випуску продукції за кількістю кожної номенклатури і в заданий час.

Система оперативного управління операційної діяльності включає:

• планування

• облік

• контроль

• аналіз

• регулювання

Складові оперативної системи

1. оперативно-календарне планування

2. диспетчерування

оперативно-календарне планування здійснюється:

**в масштабах всього підприємства (міжцехове оперативне планування)

**в масштабах окремих цехів (внутрішньо цехове оперативне планування)

система оперативно-календарного планування буває:

• по детальна

• комплектна

• на замовлення

Відрізняються характером основних елементів системи оперативного планування (облікова одиниця календарно-планової нормативи)

Інструментом оперативного планування і контролю в ОС, що виготовляють матеріальну продукцію, є графіки Ганта – це таблиця, в якій надається перелік робіт, які повинні бути виконані покроково у чітко-визначений час. Фокусом планування є проблема розподілу матеріальних ресурсів.

Інструментом оперативного планування і контролю в ОС, що надають послуги, є розклади. Фокусом планування робіт є проблема розподілу персоналу.

Календарний план-графік в ОС сервісного типу повинен:

% мінімізувати кількість персоналу, що є необхідною для виконання денної норми

%мінімізувати розрив між необхідним та можливим виробітком

Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба або виробничо-диспетчерський відділ.

Типові функції календарного планування і управління – західний підхід.

1.розподіл замовлень, устаткування і персоналу по виробничим ділянкам (планування виробничої потужності)

2.визначення послідовності виконання замовлень, встановлення пріоритетів

3.ініціювання виконання графіка робіт (диспетчерування)

цехове управління, що включає контроль стану і ходу виконання замовлень, а також прискорення виконання критичних замовлень

правило формування пріоритетів для планування послідовності робіт

@ перший прийшов - перший обслуговується (FIFO)

@ по найкоротшому часу виконання

@за встановленими термінами закінчення

@за раннім терміном початку виконання роботи (першою виконується робота, що має ранню дату початку виконання)

@за найменшим залишком запасу часу

@за найменшим залишком запасу часу на одну операцію

@ за критичним відношенням, розраховується як різниця між встановленою датою виконання і поточною датою, що поділяється на час виконання роботи.

@ За коефіцієнтом черговості, розраховується як час, що залишився за графіком, поділений на плановий час перебування в черзі

@Останній увійшов – першим обслуговується

@У вільному порядку

Правильність встановлення пріоритетів оцінюється ефективністю календарного плану:

Це простежується у наступному:

-дотримання термінів, що встановлені замовниками

-мінімізація «тривалості потоку»

-мінімізація обсягів незавершеного виробництва

-мінімізація простоїв верстатів і працівників

встановлення пріоритетів – правило Джонсона – застосовується при вирішенні задачі розподілу двох або більшої кількості робіт на двох верстатах у певній послідовності, спрямоване на мінімізацію тривалості потоку з моменту початку першої роботи до моменту завершення останньої.

Етапи використання правила Джонсона:

1.скласти список операційних витрат часу для кожного завдання на обох верстатах

2.обрати найкоротший операційний час

3.якщо цей час відповідає першому верстату, виконання завдання планується першим на першому верстаті; якщо воно відповідає другому верстату, запланувати його виконання останнім.

4.повторювати п.2,3 для кожної роботи до тих пір, поки не буде повністю складено календарний план