4. Аналіз відвіданого теоретичного заняття

13.02.2012 я відвідував урок теоретичного заняття у Мозгової Світлани Юріївни. Заняття проходило в 36 групі, на тему: «Кулінарна характеристика страв з риби у відвареному, смаженому вигляді під різними соусами». Метою цього заняття було сформувати знання учнів в кулінарній характеристиці страв з риби у відвареному, смаженому вигляді під різними соусами. Основний метод, який використовувався - словесний, а саме бесіда, розповідь та пояснення.

На початку заняття Світлана повідомила учням тему та ціль заняття, перевірила відсутніх та наявність зошитів. Після цього вона перевірила домашнє завдання. Перевірка проходила за допомогою питань, на які учні відповідали достатньо активно і тим самим показали, що вони на високому рівні засвоїли минулу тему. Потім Світлана повідомила учням план заняття та почала розповідати новий матеріал. Вона гарно знала зміст уроку, але трохи нервувала та інколи губилася при поясненні деяких моментів. Але не зважаючи на це учні уважно слухали Світлану та записували новий матеріал.

Закріплення нової теми відбувалося за допомогою нескладних питань, на які учні відповідали за допомогою конспектів. Багато з них отримали гарні оцінки, за рахунок того на скільки активно вони відповідали на запитання минулої теми та за уважність на уроці. В кінці заняття Світлана задала їм домашнє завдання з теми яку проходили на цьому уроці.

На мою думку Світлана повністю справилася з поставленою метою та чітко визначила методи проведення заняття.

5. Виховна година Тема: Бути людиною…

Звучить «Ave Maria» у виконанні Лучано Паваротті

Ведучий.

Милосердя… Це те слово, до якого ми останнім часом звертаємося все частіше. Чому? Тому що наше суспільство вже втомилося від грубощів, несправедливості, розбещеності, черствості душ людських, жорстокості. Невже ми забули що ми люди? Здатність совісливим – це здатність бути милосердним. Перед добрими, лагідними очима, вчинками, словами не встоїть жодне жорстоке серце.

1-й учень.

Милосердя і доброта ще з часів давньоруських була в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомагати нещасному, знедоленому, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, врятувати хворого і каліку, захистити скривдженого.

2-й учень.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про тяжку біду.

Бо доброта, не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині,

Не має віщої святині,

Ніж чисте сяйво доброти!

1-й учень.

Доброта, милосердя – багатоликі. Потреба в них повсякчасна. Навіть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні і твердь не хитається під ногами.

Милосердя і доброта, як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило свою цінність? Невже для того, щоб ви іскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба у повсякденному житті ми не можемо бути милосердними? Чи поруч немає людей, яким потрібна допомога, чуйність і розуміння?

– В Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей. Близько 200 тис. – нездатні себе обслуговувати, 15 тис. проживає у будинках інтернатах. Їх об’єднує немічність і самотність. У злигоднях живуть сьогодні 1,5 млн. наших земляків. Вони існують у жахливих умовах. Цифри ці сумні. Але це – правда життя.

Але люди страждають не лише тоді коли немає що їсти, не менші страждання душевні.

Скажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

2-й учень

Лікування добротою потребують не тільки хворі і самотні, а часом і цілком здорові люди, але в яких черства і глуха до чужого горя. Лікування добротою потрібне і тим, хто не бачить і не чує чужої кривди, болю горя несправедливості.

(Звучить «Ave Maria»)

Не нарікай на глухість душ людських,

І не гостри в злобі на них зубів,

А ти що людям доброго зробив?

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти.

І зваж і переваж, а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини,

А сам в своє нутро душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать?

І променем світилася святим?

І ти збагнеш що до твоїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань.

А ти шукаєш в людях доброти.

Поряд з нами живуть, а часто і доживають останні дні ті, кому допомогти може моя і ти, наші друзі, сусіди. І допомогти можна сьогодні, зараз, бо завтра буде пізно.

3-й учень.

Навчаймося добра, як вчаться мові діти, -

Щоб потім все життя його творить святе,

Лекаймо крізь роки троянди ніжні й жито

Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік світився небокрай

Щоби беріз пісні лунали до нестями

І повнився добром наш дім і рідний край.

4-й учень.

Лікуймо наші зболені серця

Лікуймо наші душі зачерствілі

Несемо правди непочесний стяг –

І кривда в нашу долю не поцілить

Звучить пісня Н. Яремчука «Чуєш мамо»

Ведучий.

Кожен народ, кожна людина має якісь святині. У нашого народу це перш за все пошана до матері.

Приказка говорить, що мати тримає хату за три кути, а батько – за один. Усі клопоти по дому по вихованню дітей на плечах матері. Вона, за ради своїх дітей, віддає своє здоров’я, свій час, жертвуючи часом і своїм життям. Мати – це той вогонь, який зігріває хату щирою любов’ю, затишком, який єднає всіх членів родини.

1-й учень.

Знаємо, який холод віє по хаті, коли не стає матері. Мама – символ всього найкращого, найріднішого. Мати й батько – найрідніші і найближчі люди. Вони дали нам життя, вчать нас людяності, доброті, милосердю.

4-й учень.

Мати – це перше слово, яке з радістю і посмішкою вимовляє дитина. Мама – це те слово, яке найчастіше вимовляє дитина у хвилини горя і страждання. Кожна мама несе у своєму серці любов. Безмежна її ніжність та вірність. Як би стільки доброти, стільки випромінює серце мами, розповсюдилось на всіх, зло загинуло б на землі.

5-й учень.

Ніякою мірою не виміряти, ні чим не вилікувати незагоєних ран материнської душі. Мати – вічність життя. То ж кажіть своїм матерям ласкаві слова щодня і щогодини, бо ж вона боронить нас від бід. Не даремно в народі кажуть «Болить у дитини пальчик, а у матері – серце»

6-й учень.

«Три нещастя є у людини» - говорить народна мудрість. Це старість, смерть, лихі діти.

Старість – не відворотна, смерть – невмолима. Перед цими нещастями не закриєш двері свого дому. Лихі діти. Уберегти дім від лихих дітей можна і треба. І це залежить не лише від ваших батьків, а й від вас від вашого бажання.

Пам’ятай, що ранні старість і хвороби батькам приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки! Будьте гідними своїх батьків!

.