Тема 3.

ОБЛІК ДОХОДІВ, ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ВИДАТКІВ ПО ЗАГАЛЬНОМУ ФОНДУ

1. Методологічні основи фінансування.

2. Характеристика доходів загального фонду та їх бухгал­терський облік.

3. Облік грошових коштів загального фонду.

4. Склад і класифікація видатків.

5. Бухгалтерський облік видатків по загальному фонду.

Використані джерела

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-111.

1. Методологічні основи фінансування

Бюджетне фінансування — це виділення коштів із бюджету (дер­жавного чи місцевого) в розпорядження керівників установ на здій­снення видатків, передбачених кошторисом установи.

Основні принципи побудови бюджетної системи в Україні, її структура, правові основи функціонування визначені Бюджетним кодексом України.

Фінансування здійснюється з дотриманням таких основних прин ципів:

• Цільовий характер бюджетних асигнувань. Бюджетні асигну­вання мають використовуватися виключно за призначенням. Кошти з бюджету на утримання установ виділяються тільки при наявності затвердженого кошторису доходів і видатків бю­джетної установи та плану асигнувань, де вказуються конкрет­ні напрями використання бюджетних коштів.

Якщо в процесі виконання кошторису контролюючими органа­ми буде встановлено, що розпорядники витрачають грошові кошти на цілі, які не відповідають затвердженим бюджетним призначенням, такі дії кваліфікуватимуться як нецільове використання бюджетних коштів.

При встановленні контрольно-ревізійними органами випадків нецільового використання коштів, на підставі Акту ревізії розпоряд­никам зменшуються бюджетні асигнування та їх повернення в дохід відповідного бюджету.

• Фінансування здійснюється в межах асигнувань, передбаче­них кошторисом бюджетної установи.

Бюджетні установи мають право брати зобов'язання та викорис­товувати бюджетні кошти тільки на цілі і в межах встановлених в кош торисах.

• Безповоротність бюджетних асигнувань. Суми, що виділені з бюджету не підлягають поверненню. Тобто, вони надходять на покриття видатків установи відповідно до кошторису для здій­снення установою статутних функцій.

• Безоплатність бюджетних асигнувань. За користування бю­джетними коштами, які передбачені затвердженими в установ­леному законодавством порядку, або кошторисом установа чи організація не сплачує будь-яких процентів.

• Отримання максимального ефекту при мінімумі витрат. Це досягається при оптимальному фінансуванні завдань, як еко­номічного так і соціального розвитку держави та зворотного притоку коштів від вирішення цих завдань. Цей принцип ре­алізується через запровадження програмно-цільового методу фінансування.

Для фінансування бюджетних установ існують певні методи бю­джетного фінансування. На сьогодні розрізняють наступні:

1. Пряме бюджетне фінансування. Сутність цього методу полягає в наданні бюджетних асигнувань, які забезпечені відповідними джерелами надходжень. При цьому суми надходжень з місце­вого чи державного бюджету, що передбачені в кошторисі за­раховуються бюджетним установам на їх реєстраційні рахунки.

2. Трансферти. У разі незабезпеченості необхідних витрат відпо­відними джерелами надходжень або недостатності цих джерел на регіональному рівні використовуються дотації та субвенції. Субвенції та дотації як безповоротні платежі виділяються з бюджету як бюджетним установам так і іншим підприємствам. Наприклад, сільськогосподарським підприємствам виділяють­ся дотації з бюджету на розвиток певних галузей, виробництва

молока, тварин, проведення селекційної роботи. Метою їх на­дання є вирівнювання розвитку регіонів чи галузей.

3. Бюджетні позики. До цієї категорії належать платежі бюдже­тів усіх рівнів, у результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до позичальників, які передбачають обов'язкове повер­нення коштів, у тому числі резервного фонду державного або місцевого бюджетів, асигнування за якими відкриті на умовах повернення. Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибут­ків.

При цьому у позичальника з'являються зобов'язання перед бюд­жетом і ці кошти повинні бути повернені до бюджету, що є ресурсами бюджету і можуть бути спрямовані як на подальше надання кредитів так і на здійснення видатків.

Такий вид фінансування займає проміжне положення між безпо­воротним бюджетним фінансуванням і позиками комерційних банків. Відмінність від бюджетного безповоротного фінансування полягає в тому, що цей вид позик надається з умовою повернення, але або без процентів або за пільгові проценти, які набагато нижчі від процентів, які застосовують комерційні банки. Надання цього виду позик здій­снюється на основі розпорядження Кабінету Міністрів України.

Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом