10.Механізм та апарат держави: поняття, склад.

Механізм держави - система державних органів, установ і підприємств, які здійснюють завдання та функції держави.

Механізм держави складається з таких елементів:

• державні установи, які здійснюють функції держави у сферах, де немає потреби у владних повноваженнях: освіта, культура, охорона здоров’я;

• державні підприємства, які здійснюють функції держави у сфері виробництва, надання послуг, виконання робіт;

• апарат держави, органи держави, які наділені повноваженнями та самостійні у відповідній сфері державної діяльності.

Апарат держави - система органів держави, що забезпечують державну владу шляхом виконання завдань та реалізації функцій держави.

Ознаки апарату держави:

• функціонує як ієрархічна система органів;

• складається з органів, які наділені державно-владними повноваженнями (законодавчих, виконавчих, судових тощо);

• для забезпечення владних повноважень використовує засоби управління та примусу;

• має структурно-функціональну будову.

Елементи апарату держави (органи держави):

• органи законодавчої влади;

• органи виконавчої влади;

• органи судової влади;

• контрольно-наглядові органи.

11.Орган держави: поняття, види. Проблеми формування сучасного державного апарату україни.

Орган держави - це структурно-організований колектив державних службовців та інших працівників, які наділені відповідними повноваженнями та необхідними засобами для виконання завдань та реалізації функцій держави.

Органи держави є елементи апарату держави:

1. органи законодавчої влади; 2) органи виконавчої влади; 3) органи судової влади; 4) контрольно-наглядові органи.

Сучасні моделі систем державних органів:

• центрально-сегментарна (заснована на принципі розподілу влад; апарат складається з центральних і місцевих органів влади. Частина повноважень передана органам місцевого самоврядування; характер апарату - полісистемний);

• монотеократична (заснована на принципі єдиновладдя, пов'язаного з догмою, традиційною релігійною ідеологією; глава держави є водночас і вищою релігійною особою, утворює консультативні інституції, до якої належать авторитетні релігійні та світські особи);

• моноцефальна (заснована на принципі єдиновладдя; вся повнота влади перебуває в одному центрі (глава держави, рада); централізований характер влади тісно пов'язаний з однопартійністю. Рішення приймаються одноособово; роль держави перебільшено).

Ознаки органу держави:

• є елементом апарату держави;

• складається з державних службовців;

• наділений державно-владними повноваженнями;

• здійснює повноваження в межах, установлених законом;

• наділений матеріальними засобами, необхідними для здійснення повноважень;

• видає обов'язкові до виконання юридичні акти;

• має юридично визначену форму та компетенцію.

12.Політична система суспільства: поняття, елементи, типи.

Політична система суспільства - це структурно організована сукупність людей та їхніх об'єднань, у результаті взаємодії яких забезпечується здійснення політичної влади та досягнення соціальної стабільності. Функції політичної системи - це основні напрями забезпечення її життєздатності. Ознаки політичної системи суспільства: - наявність елементів - суб'єктів політики; - наявність стійких зв'язків між суб'єктами (політичних відносин); - виникнення зв'язків завдяки політичній діяльності; - забезпечення стійкості зв'язків завдяки політичним та правовим нормам; - наявність необхідних структурних частин: інституційної, функційної, нормативної; - метою є досягнення соціальної стабільності; - наявність політичної влади як системоутворювальної умови.

Елементи (суб'єкти) політичної системи:

- люди; - держава; - політичні партії; - соціальні групи; - громадські організації; - нації; - недержавні організації; - органи місцевого самоврядування; - групи політичного лобіювання.

В сучасній науці про політику існують різні класифікації політичних систем, визначаються їх різні форми і типи в залежності від критерію поділу.

1)за стилем управління: - командна; - змагальна; - соціально-консолідована (примиренська);

2)за рівнем політичної культури: - примітивна; - сучасна; - традиційна;

3)за змістом управління: - авторитарна; - ліберально-демократична; - змішана; -консервативна;

4)за кількістю політичних партій: - однопартійна; - двопартійна; - багатопартійна;

5)за політичним режимом: - тоталітарна; - авторитарна; - демократична;

6)за характером взаємодії із зовнішнім середовищем: - відкрита; - закрита;

7)за типом політичної культури та політичними ролями суб’єктів: - західна; - східна; - демократично орієнтовані; недемократичні (тоталітарні); - до індустріальні; - індустріальні, постіндустріальні, частково індустріальні; євро континентальні; - англо-американські

Виділяють політичні системи перехідного типу, які включають у себе елементи модернізованої системи, що народжується, і елементи старої системи. Політична система сучасної України носить риси подібної перехідності, що проявляється у поєднанні лібералізму з авторитаризмом, у відсутності раціональної, тобто відповідальної і компетентної бюрократії, в слабкості інститутів громадянського суспільства.

13.МІСЦЕ ТА РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ З ІНШИМИ СУБ’ЄКТАМИ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ. Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в собі різноманіття політичних інтересів, надає усталеність політичній системі за допомогою впорядкування її діяльності.

Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об’єднань:

1) у кожній політичній системі суспільства може існувати лише одна держава, а громадських об’єднань — багато; 2) держава — організація всього населення, а громадські об’єднання — частини населення; 3) лише держава є одноособовою повновладною організацією в масштабі всієї країни, здатною захистити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території; 4) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальний апарат, який займається управлінням громадськими справами; 5) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальні установи та заклади примусового характеру і має монопольне право застосовувати примус на своїй території; громадські об’єднання позбавлені цих ознак; 6) лише держава має монопольне право видавати юридичні норми, обов’язкові для всього населення, і забезпечувати їхню реалізацію. Громадські об’єднання приймають програми, статути, поточні рішення, що мають внутрішньо організаційне значення; 7) лише держава має монопольне право встановлювати і стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет;

8) лише держава є офіційною особою (представником усього народу) всередині країни і на міжнародній арені — суверенною організацією. Громадським організаціям такі якості і функції не властиві. Вони вирішують локальні за своїм змістом та обсягом завдання у суворо визначеній сфері громадського життя.