68.Юридична відповідальність: поняття, ознаки, функції, види.

Юридична відповідальність - це передбачений нормативно-правовими приписами обов'язок правопорушника зазнати негативні юридичні наслідки за вчинення правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності: передбачена в нормативно-правових приписах; є обов'язком правопорушника зазнати негативні для себе наслідки; забезпечується державою; підставою застосування юридичної відповідальності; склад правопорушення; застосовується лише спеціально уповноваженими суб'єктами; виконує охоронну, захисну, каральну, виховну функції; є одним із засобівдержавного примусу.

Функції юридичної відповідальності: запобіжна; охоронна; захисна (відновлювальна); каральна (штрафна); виховна

Принципи юридичної відповідальності: справедливості (відповідальність має бути співмірною зі ступенем небезпечності вчиненого правопорушення; законності (юридична відповідальність повинна застосовуватися лише у випадках, передбачених законом); гуманізму (неможливість застосування заходів примусу, що принижують людську гідність); доцільності (вибір найбільш ефективних засобів примусу); невідворотності юридичної відповідальності (жодна особа не повинна уникнути відповідальності за кожне вчинене правопорушення); обґрунтованості (аргументованість щодо фактичних обставин правопорушення та обраної міри відповідальності

Види юридичної відповідальності: конституційна (усунення Президента України з поста в порядку імпічмент; прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів України); кримінальна (виправні роботи, арешт, довічне позбавлення волі); адміністративна (попередження, адміністративний арешт, штраф); цивільна (відшкодування збитків, витребування майна з чужого незаконного володіння, присудження обов'язку до виконання); господарська (анулювання ліцензії, примусовий поділ монопольного утворення, скасування державної реєстрації); дисциплінарна (догана, звільнення, пониження у військовому званні); матеріальна (видання наказу про стягнення з зарплата працівника шкоди, завданої його винними діями підприємству); земельна; екологічна; сімейна (розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, відібрання дитини); процесуальна; міжнародна (реституція, сатисфакція, зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосування індивідуального режиму ліцензування).

69.Поняття правового регулювання: поняття, типи, сфери, межі.

Правове регулювання - це вплив спеціальних правових засобів на поведінку учасників суспільних відносин для узгодження їх інтересів та впорядкування суспільних відносин.

Тип правового регулювання - це порядок сполучення дозволів, зобов'язань та заборон для впорядкування суспільних відносин.

Тип правового регулювання визначається спрямованістю правового впливу та є таких видів:

Загальнодозвільний - це такий порядок сполучення способів регулювання, за якого найбільша частка належить дозволам, здійснюється за принципом: особі дозволено чинити все, за винятком того, що прямо заборонено (напр., регулювання підприємництва).

Спеціальнодозвільний - це такий порядок сполучення способів регулювання, за якого частка зобов'язань та заборон є значно вищою, ніж дозволів, здійснюється за принципом: особі заборонено чинити все, за винятком того, що прямо дозволено (напр., регулювання надурочних робіт).

Сфера правового регулювання - це соціальний простір, в якому може здійснюватися правовий вплив на учасників суспільних відносин.

Межі правового регулювання - це ті явища, які окреслюють сфери правового регулювання.

Види сфер правового регулювання:

• Потенційного регулювання - це соціальний простір, де потенційно може здійснюватися правовий вплив на учасників суспільних відносин. Межі: - предмет правового регулювання; - юридичні властивості правових засобів; - юридичні властивості суб'єктів права.

• Необхідного регулювання - соціальний простір, в межах якого існує об'єктивна потреба в здійсненні правового впливу на учасників суспільних відносин і впорядкуванні таких відносини. Межі: - потреби суспільства; - потреби фізичних осіб та юридичних осіб.

• Законодавчого регулювання - це соціальний простір, де здійснюється правова регламентація суспільних відносин. Межі: - принципи правової системи; - принципи системи права; - принципи правотворення; - принципи системи джерел права.

• Правореалізаційного регулювання - це соціальний простір, де нормативно-правові приписи реально здійснюються учасниками суспільних відносин. Межі: - юридичні властивості системи джерел права; - визначаються особливостями юридичної практики.

70. СТАДІЇ, МЕХАНІЗМ ТА МЕТОДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ Механізм правового регулювання — це система правових засобів (способів і форм), за допомогою яких забезпечується впорядкування суспільних відносин, їхня відповідність вимогам правових норм.

Елементи механізму правового регулювання:

1. Норми права і принципи права, об'єктивовані в нормативно-правових актах — основа механізму правового регулювання, оскільки саме зі сформульованих у них правил поведінки починається правовий вплив на соціальні відносини.

2. Юридичні факти — породжують, змінюють і припиняють суб’єктивні юридичні права та обов’язки конкретних суб’єктів, а відповідно конкретні правовідносини.

3. Правовідносини (конкретизують взаємні права та обов’язки конкретних суб’єктів).

4. Акти тлумачення права (інтерпретаційні акти).

5. Акти застосування норм права (правозастосувальні акти).

6. Акти реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів правовідносин (тобто дії або бездіяльність конкретного суб’єкта, в межах яких він використовує своє право чи виконує обов’язок). Механізм правового регулювання складається з декількох стадій:

Перша стадія — регулювання суспільних відносин, тобто розробка правових норм (встановлення загальнообов’язкових правил поведінки). Друга стадія передбачає індивідуалізацію певної правової норми щодо вимог певного конкретного випадку, тобто виникнення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків у конкретного суб’єкта суспільного життя. Третя стадія — це реалізація правової норми у правомірній поведінці суб'єктів правовідносин, іншими словами реалізація суб’єктивних юридичних прав та обов’язків.