65.Особливості тлумачення міжнародних договорів україни

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України;

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» такі договори застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства;

Ст. 9 Конституції України визначає, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, є можливим лише після внесення відповідних змін до Конституції України;

Ст. 18 Конституції України визначає, що зовнішьополітична діяльність України здійснюється за загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права;

Ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» містить таке застереження; «Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору»;

Підставами тлумачення нормативно-правових приписів міжнародних договорів є:

1) неузгодженість норм міжнародного та внутрішньо-державного права,

2) відсутність сталої та чіткої практики застосування норм міжнародного права;

Закон України «Про Конституційний Суд України» визначає коло суб'єктів права на конституційне подання щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість (Президент України, Кабінет Міністрів України); строк конституційного провадження у даній категорії справ - не більше ніж 3 місяці з моменту його відкриття;

У справах з питань офіційного тлумачення міжнародних договорів України Конституційний Суд України дає висновки; тлумачення нормативно-правових приписів міжнародних договорів здійснюється на пленарних засіданнях Конституційного Суду України, які є правомочними за умови присутності не менше ніж 12 з 18 суддів; висновки Конституційного Суду України вважаються наданими, якщо за них проголосували не менше ніж 10 суддів;

Дія висновків про тлумачення міжнародних договорів поширюється на всіх суб'єктів права на всій території України;

Ці висновки є тлумаченням Конституції України та є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені;

Тлумачення нормативно-правових приписів міжнародних договорів України є важливим для правотворення, а також уподібненого правоза-стосування та правореалізації;

При тлумаченні міжнародних договорів України необхідно враховувати:

1) положення міжнародного права про пріоритет загальновизнаних принципів та норм міжнародного права,

2) положення щодо належності Конституції України до найвищої юридичної сили в системі джерел права України

66. Правомірна поведінка: поняття, значення, види

Правомірна поведінка - це діяння суб'єкта права, що відповідають вимогам нормативно-правових приписів.

ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА

здійснюється суб'єктами права;

є суспільно чи особистісно корисним діянням;

має вольовий характер;

є усвідомлюваною;

відповідає нормативно-правовим приписам;

спрямована на досягнення позитивних юридичних наслідків;

забезпечує інтереси суб'єктів права;

гарантується державою

Правомірну поведінку можна класифікувати. Класифікація може здійснюватись на основі різних підстав:

I. Залежно від суб'єктів розрізняють:

— правомірну індивідуальну поведінку;

— колективну поведінку (діяльність трудових колективів, державних органів).

II. Залежно від об'єктивної сторони розрізняють:

— активні дії;

— бездіяльність.

III. Залежно від форм реалізації норм права розрізняють:

— дотримання;

— виконання;

— використання;

— застосування.

IV. Залежно від юридичних наслідків, які бажає досягти суб'єкт реалізації, розрізняють:

— юридичні акти;

— юридичні вчинки.

V. Залежно від суб'єктивної сторони розрізняють:

— соціально активну поведінку, яка характеризується високим ступенем активності суб'єктів, цілеспрямованістю їх діяльності у процесі реалізації своїх прав, обов'язків, у межах правових норм;

— законослухняну поведінку — це свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на основі високої правосвідомості суб'єктів;

— конформістську поведінку — це поведінка, яка характеризується низьким ступенем соціальної активності суб'єктів, їх пристосованістю, вона не відрізняється від поведінки інших суб'єктів, основним принципом даної поведінки є «роби як всі»;

— маргінальну поведінку, яка перебуває на межі між правомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяє страх перед юридичною відповідальністю;

— звичну поведінку, яка є різновидом діяльності суб'єктів, ввійшла у звичку в силу багаторазового повторення, не потребує додаткових затрат.