50. Юридична техніка

Юридична техніка — це система засобів, правил і прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів. Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правоза-стосовній діяльності.

Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів).

Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки. Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів. Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність спеціальних правових засобів, що забезпечують додержання нормативно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).

ВИДИ ЗАСОБІВ ТА ПРИЙОМІВ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ —►логічні; —►мовні; —►соціологічні; —►психологічні; —►технічні; —►ідеологічні; '—►організаційні

ПРАВОТВОРЧА ТЕХНІКА (СКЛАД): — правотворча (юридична) термінологія; — правотворчі (юридичні) конструкції; — правотворча (юридична) стилістика; —засобиорганізаційно-документальногооформлення; — особливі засоби правотворчої (юридичної) техніки.

ВИДИ ТЕРМІНІВ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У ПРАВОТВОРЧОСТІ

А) Загальновживані (колектив, батьки, діти, народ, житло, земля), Б) Спеціально технічні (техніка безпеки, габарити, маркування, потужність), В) Спеціально юридичні (заповіт, судочинство, договір, позов, апеляція) (продовження)

Юридична техніка в правозастосовній діяльності містить: 1) методики роботи над текстами правозастосовних актів; 2) прийоми найдосконалішого викладу думки правозастосу-вача (суду, адміністрації та ін.) у судовому рішенні, рішенні арбітражних судів та інших актах; 3) вибір найдоцільнішої структури правозастосовного акта, термінології і мови та ін.

51.Правові відносини: поняття, ознаки, структура, види.

Правові відносини - передбачені нормами права зв'язки між суб'єктами права, що виникають у процесі здійснення ними прав та обов'язків.

Ознаки правовідносин: є різновидом суспільних відносин; це відносини, передбачені нормами права; мають вольовий характер; суб'єкта правовідносин є право-, діє- та деліктоздатними; наявність об'єкта, з приводу якого виникає, змінюється чи припиняється право; наявність правового зв'язку між суб'єктами правовідносин; наявність суб'єктивних прав та юридичних обов'язків у суб'єктів правовідносин; виникають на підставі юридичних фактів; охороняються державою (державами).

Склад правовідносин: суб'єкт, об'єкт, юридичний зміст.

Види правовідносин:

• За галузевою належністю: конституційно-правові; цивільно-правові; кримінально-правові; цивільно-процесуальні; трудові.

• За характером правовідносин: матеріальні; процесуальні.

• За характером дій зобов'язаного суб'єкта: активні; пасивні.

• За визначеністю кількості учасників: загальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів не визначена); конкретні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів є визначеною).

• Залежно від розподілу прав та обов'язків між суб'єктами: односторонні (кожен учасник або наділений правом або на нього покладено обов'язок); двосторонні (кожен учасник має і право, і обов'язок).

• За функціями в правовому регулюванні: регулятивні; охоронні.

• За часом здійснення: одноактні; триваючі.

• За кількісним складом учасників: прості (два учасники); складні (три та більше учасників).