33.Поняття та ознаки публічного та приватного права, критерії їх утворення.

Приватне право – це підсистема норм права, що регулює відносини між юридично рівними суб’єктами права диспозитивним методом.

Ознаки приватного права: задоволення особистого (приватного) інтересу, волевиявлення декількох суб’єктів; відносини рівносторонні, їх суб'єкти юридично рівні; диспозитивний метод (координаційні способи впливу); майновий характер відносин між суб'єктами; використання договірних форм.

Галузі приватного права: цивільне, сімейне, корпоративне, господарське, комерційне, аграрне.

Публічне право - це підсистема норм права, що регулює відносини між юридично підпорядкованими суб'єктами імперативним методом.

Ознаки публічного права: задоволення загального (публічного) інтересу; одноособове волевиявлення суб'єктів; відносини між юридично підпорядкованими суб'єктами; імперативний метод регулювання (субординаційні способи впливу); немайнові відносини.

Галузі публічного права: конституційне, кримінальне, кримінально - процесуальне, адміністративне, фінансове, цивільно-процесуальне.

34.Правотворчість: поняття, ознаки, види, стадії. Поняття та стадії законотворчості в україні.

Правотворчість - це юридична діяльність правотворчих суб'єктів, що спрямована на створення (об'єктивацію), зміну, припинення та систематизацію нормативно-правових приписів.

ОЗНАКИ ПРАВОТВОРЧОСТІ: - спрямована на створення та об'єктивацію нормативно-правових приписів; - здійснюється спеціально уповноваженим правотворчим суб'єктом; - спрямована на зміну або припинення нормативно-правових приписів; - є різновидом юридично значущої діяльності;

- спрямована на систематизацію нормативно-правових приписів; - є процедурною діяльністю органу держави чи міждержавної організації; - є послідовним процесом, що складається з певних послідовних стадій, що регламентується нормами права; - результати цієї діяльності фіксуються в юридичних (зовнішніх) формах вираження.

ВИДИ ПРАВОТВОРЧОСТІ

За способом правотворчості: 1) пряма (здійснюється шляхом прийняття рішень на референдумі чи на загальних зборах); 2) опосередкована (здійснюється шляхом прийняття рішень уповноваженим на те органом чи посадовою особою)

За суб'єктами правотворчості: 1) правотворчість народу; 2)органів держави; 3) спеціально уповноважених посадових осіб держави; 4) органів місцевого самоврядування; 5) недержавних організацій; 6) об'єднань громадян; 7) фізичних осіб, які використовують найману працю.

За способом формування нормативно-правових приписів:

- створення (встановлення); - санкціонування.

За способом надання юридичної сили: - делегована; - договірна; - санкціонована; - прецедентна.

За значущістю: - Законотворчість; - підзаконна правотворчість.

СТАДІЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ: 1. Підготовка проекту джерела прав. 2. Прийняття джерела права правотворчим суб'єктом. 3. Оприлюднення джерела права.

Законотворчість - це правотворча діяльність органів законодавчої влади або народу, яка спрямована на створення (об'єктивацію), зміну, припинення та систематизацію нормативно-правових приписів.

ВИДИ ЗАКОНОТВОРЧОСТІ

За способом здійснення: - прийняття закону шляхом референдуму; -прийняття закону шляхом здійснення законотворчої процедури.

За суб'єктами: - закони, прийняті народом; -закони, прийняті органом законодавчої влади

СТАДІЇ ЗАКОНОТВОРЧОСТІ

1. Законодавча ініціатива Підготовка проекту джерела права:

• розробка концепції закону;

• підготовка законопроекту;

• внесення законопроекту до органу законодавчої влади

2. Обговорення законопроекту:

• підготовка до слухання (в т. ч. розгляд у профільному комітеті);

• заслуховування доповіді суб'єкта законодавчої ініціативи;

• заслуховування доповіді представника профільного комітету; виступи народних депутатів, представників фракцій;

• прийняття законопроекту чи одного з альтернативних законопроектів у першому читанні

3. Прийняття закону: прийняття під час процедури другого читання (постатейно та в цілому);

• неприйняття (відхилення);

• прийняття (під час процедури третього читання) доопрацьованого законопроекту, за який не проголосовано в цілому під час процедури другого читання;

• підписання прийнятого в цілому закону керівником законодавчого органу

4. Підписання главою держави прийнятого закону

5. Офіційне опублікування закону та набрання ним чинності