23.Позитивне право: поняття, сутність, ознаки, призначення.

Позитивне право - це система юридичних норм, встановлених та забезпечених державою.

Юридичне, «законодавче право» нерідко визначають як «позитивне право». Це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як система норм, що містять права та обов'язки, офіційно закріплені державою, начебто то протиставляється «природному праву», яке має глибший, обґрунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини. Джерело прав людини — вона сама, її потреби та інтереси, її спосіб існування та розвитку. Вона же виступає їх носієм.

Загальносоціальна сутність права (вираження узгодженої волі суб'єктів): є результатом узгодження інтересів учасників суспільних відносин; фіксується у відповідних джерелах права; здатна бути еталоном поведінки для учасників суспільного життя; забезпечується державою.

Компонентами позитивного права є об'єктивне право (є первинним щодо суб'єктивного права; не залежить від індивідуальної свідомості суб'єкта); суб'єктивне право, юридичний обов'язок (є вторинними щодо об'єктивного права; їх реалізація залежить від волі та свідомості суб'єкта).

Ознаки права: встановлюється (санкціонується) державою; формулює правила поведінки у виглядіправ та обов'язків; забезпечується державою; розмежовує права та обов'язки; утворює цілісну систему норм права; і ану є як єдина система норм у суспільстві; має визначені межі дії; є формально визначеним за змістом; має зовнішні, юридичні форми вираження; спрямовує на регулювання, охорону та захист суспільних відносин; має загальнообов'язковий характер.

Призначення права: регулювати, охороняти і захищати суспільні відносини.

24.Функції об’єктивного права: поняття, види.

Об’єктивне право - це система норм права, встановлених (санкціонованих) та забезпечених державою, з метою регулювання, охорони та захисту суспільних відносин.

Функції права - це основні напрями впливу права на людину та суспільство, що розкривають його сутність та призначення.

Ознаки функцій права: розкривають сутність права; відображають його основні ознаки; визначають призначення права; визначають напрями його впливу на поведінку суб'єктів; характеризуються стабільністю та тривалістю дії.

Види функцій права:

• За сферою економічного життя: - економічні; - політичні; культурні.

• За територією поширення: - внутрішні; - зовнішні,

• Загальносоціальні:

• соціального компромісу (забезпечення компромісу інтересів);

• організаторсько-управлінська (організація суспільних відносин, розв'язання соціальних проблем);

• комунікативна (є засобом зв'язків між учасниками суспільних відносин);

• орієнтаційна (спрямовує поведінку суб'єктів суспільного життя, визначає засоби задоволення інтересів);

• оцінювально-пізнавальна (є джерелом знань про право, визначає критерії правомірної та неправомірної поведінки суб'єктів);

• ідеологічно - виховна (є засобом формування світогляду).

4. Спеціальносоціальні:

-- регулятивна: а) статична або закріплювальна (фіксує існуючі суспільні відносини); б) творча або динамічна (прогнозує або розвиває нові відносини); в) стимулювальна (забезпечує розвиток бажаних відносин);

-- охоронна: а) обмежувальна (встановлює заборони для небажаної поведінки); б) витісню вальна (сприяє усуненню небажаних відносин;

• захисна або відновлювальна (відновлює порушені відносини).