3. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства

Привабливість стратегічних зон господарювання підприємства визна­чається за формулою:

(2.1.)

де

G – оцінка перспективи росту в СЗГ;

R – оцінка перспективи рентабельності в СЗГ;

Т – оцінка нестабільності бізнесу, здійснювана за допомогою схеми, яка показує вплив характеру змін світового ринку у часі на діяльність підпри­ємства;

– питомі коефіцієнти, які відбивають індивідуальний підхід підпри­ємства до вибору ринкової стратегії господарювання, тобто

Як демонструє рис. 2.4., основна тенденція розвитку ринку полягає в безпере­рвному збільшенні його мінливості і нестабільності. Узагальнена оцінка стану рин­ку на діаграмі представлена у вигляді шкали нестабільності в балах, де найбільша кількість балів відповідає найвищому рівню нестабільності. Ця шкала наведена з урахуванням того, що ряд підприємств і галузей можуть працювати в умовах від­носної стабільності (газова, нафтова, лісова промисловість), а інші – в умовах нестабільності (харчова, радіотехнічна, автомобільна галузі).

Отже, користуючись рис 2.4, можна констатувати, що одні підприємства пра­цюють сьогодні в умовах 1930-1940 рр., а інші – в умовах кінця дев'яностих років минулого століття.

Рис. 2.5. Основні тенденції розвитку світового ринку в XX столітті

4. Галузеві ключові фактори успіху та їх характеристика

Галузеві ключові фактори успіху – це ті дії з реалізації стратегії, конкурентні можливості, результати діяльності, які кожна фірма має забезпечити задля своєї конкурентоздатності та досягнення фінансових успіхів. Ключові фактори успіху в різних галузях різняться.

Ключові фактори успіху охоплюють:

• Технології – якість наукових досліджень, можливість інновацій у виробничому процесі, можливість розробки нових товарів, ступінь оволодіння наявними технологіями;

• Виробництво – низька собівартість продукції, якість продукції, високий ступінь використання виробничих потужностей, вигідне місце розташування підприємства, доступ до кваліфі­кованої робочої сили, висока продуктивність праці;

• реалізацію продукції – широка мережа оптових дистри­б'юторів, широкий доступ до точок роздрібної торгівлі, наяв­ність точок роздрібної торгівлі, що належать компанії, низькі витрати на реалізацію;

• маркетинг – висока кваліфікація співробітників відділу реалі­зації, доступна для клієнтів система технічної допомоги в разі купівлі та використання продукції, чітке виконання замовлень покупців, різноманітність моделей та видів продукції;

• професійні навички – особливий хист, ноу-хау у галузі кон­тролю якості, компетентність у дизайні, ступінь оволодіння технологією, здатність створювати ефективну рекламу;

• організаційні здібності – рівень інформаційних систем, здат­ність швидко реагувати на змінні умови, досвід та ноу-хау у галузі менеджменту;

• інші фактори – сприятливий імідж, загальні низькі витрати, сприятливе розташування, приємність у спілкуванні, доступ на фінансові ринки, наявність патентів.

З можливих ключових факторів кожне підприємство має обрати не більше трьох-чотирьох, а серед них виокремити два найважливіші. У кожній галузі є свої вимоги до ключових факторів успіху, які відображають особливості галузі.

Ключові фактори успіху можуть відрізнятись залежно від типу діяльності, від обраної ринкової стратегії, і тому кожна фірма може виокремити свої фактори, провести їх діагностику і зміцнити свій бізнес.

Ключові фактори успіху визначають те, в чому фірма повинна досягти максимальної ефективності, а також те, які ресурси та навички потрібні для цього.

Діагностика ключових факторів успіху може бути використана для всіх компаній і дає три корисні результати:

• примушує фахівців думати про ключові форми успіху;

• дає можливість порівняти конкурентоспроможність головних конкурентів;

• виокремлює напрямки, за якими можливе проведення більш ефективних заходів для поліпшення становища підприємства.