Тема Інноваційний процес

1. Сутність інноваційного процесу

2. Характеристика етапів інноваційного процесу

3. Класифікація інновацій

1.Сутність інноваційного процесу

Інноваційний процес – це процес перетворення наукового знання в інновацію.

Форми інноваційного процесу

• простий внутріорганізаційний (натуральний) - процес створення і формування нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення не приймає безпосередньо товарної форми

• простий міжорганізаційний (товарний) - процес відділення функції виробника нововведення від функції його споживача: діють як мінімум два господарюючих суб'єкти: виробник і споживач. Тут нововведення виступає як предмет купівлі-продажу.

• розширений - процес створення нових виробників нововведення, порушення монополії виробника-початківця.

Натуральний інноваційний процес переходить у товарний, а потім і у розширений завдяки дифузії.

У міру перетворення інноваційного процесу виділяються дві його органічні фази:

а) створення|створіння| (включає послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організацію дослідного виробництва і збуту, організацію комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки|лише| створюються передумови такої реалізації)

б) дифузія — це поширення вже один раз освоєної і використаної інновації в нових чи умовах місцях застосування. У результаті дифузії зростає число як виробників, так і споживачів та змінюються їхні якісні характеристики. Дифузія відбувається через рекламу, ознайомлення із інноваціями, виставки, ярмарки тощо.

Інноваційні процеси поділяються на основні та допоміжні (забезпечувальні) (рис. 9.1 і табл. 9.1).

Рис. 9.1. Класифікація інноваційних процесів

Суб'єкти інноваційного процесу розділяють на наступні групи:

1. Новатори є генераторами ідей, науково-технічних знань. Уміють серед великого числа інформації, сформувати нову ідею і бачити можливість її реального втілення. Це можуть бути індивідуальні винахідники, дослідницькі організації. Найчастіше не беруть безпосередньої участі у комерціалізації інновації, а лише зацікавлені в одержанні частини доходу від продажу винаходів виробничим організаціям

2. Імітатори:

• Ранні реципієнти – підприємці, що першими заснували нововведення (”піонерські" організації), прагнуть до одержання додаткового прибутку шляхом якнайшвидшого просування нововведень на ринок.

• Рання більшість - фірми, які услід за піонерськими фірмами застосовують нововведення у виробництво, що забезпечує їм додатковий прибуток (спричиняють розвиток конкуренції)

• Пізня більшість - фірми, які завдяки конкуренції перетворюють нововведення на масовий товар.

• Відстаючі фірми зіштовхуються із ситуацією, коли запізнювання з нововведеннями приводить до випуску виробів, що уже морально застаріли.

2. Характеристика етапів інноваційного процесу

Інноваційний процес має циклічний характер, він не закінчується впровадженням і не переривається після впровадження на ринок, завдяки поширення (дифузії) нововведення вдосконалюється, набуває нових споживчих властивостей. Діяльність, яку зумовлює інноваційний процес, розпадається на окремі різні частини і в результаті розподілу праці матеріалізується у вигляді функціональних організаційних дій (одиниць).

Інноваційний процес у спрощеному вигляді має такий вигляд:

Інновація розпочинається з ідеї. Зародження інноваційної ідеї і можливість використання нових наукових результатів відбувається на етапі фундаментальних, прикладних досліджень. Більшість організацій проводять НДДКР, дослідження ринку протягом усього життєвого циклу товару, щоб модифікувати його чи знайти нові ринки. Зв’язок і труднощі кожної стадії відрізняються для різних виробів за технологією і виробничим циклом.

Фундаментальне (теоретичне) дослідження (ФД) – це генерація ідей, обґрун­тування та експеримен­тальна перевірка їх здатності задово­льняти суспільні потреби формування концепцій, гіпотез, теорії щодо певної галузі наукової діяльності, на основі яких створюють нові чи удосконалюють існуючі технології, вироби тощо. ФД складає фундамент інноваційного процесу, наукової діяльності. Кінцевий результат ФД – теоретична дослідницька діяльність, спрямована на одержання і переробку нових, оригінальних знань та інформації. Приблизно 90% фундаментальних досліджень можуть мати негативний результат і лише 10 % завершуються з позитивним результатом. Ціль ФД — пізнання і розвиток процесу (теорії питання).

Прикладне дослідження (ПД) - це спроба втілення теоретичних розробок у життя, виявлення шляхів і способів застосування відкритих законів та явищ природи у певній галузі або сфері виробництва. Передбачає виконання робіт, пов’язаних з пошуком практичного застосування наукових відкриттів, результати яких подаються у вигляді винаходів та визначення кількісних характе­ристик нового продукту, вибір чи розроб­лення технології виготов­лення.

|дослідний|Проектно-конструкторські роботи, експериментальні розробки (інженерні, дослідне виробництво і розробки) – створення дослідних зразків нової продукції, коректу­вання і доробка технічної докумен­тації, розроблення стандартів та технічних умов. Включає виконання робочої конструкторської документації, ескізно-технічне проектування. 95-97% цих досліджень закінчується позитивно. Виконавцями робіт на цих етапах є творчі колективи вчених та інженерно-технічних працівників вузів, університетів, інститутів НАН України, державних та недержавних науково-технічних центрів, може успішно займатися заводська наука (науково-дослідні і проектно-конструкторські сектори на підприємствах).

Комерціалізація та дифузія - дослідження ринку, розроблення маркетингових програм, реклами, організація виробництва і продажу новинки, обґрунтування доцільності продажу ліцен­зії на випуск нового продук­ту іншим підприємствам, доведення нової продукції до споживача.