Різновиди економічної діагностики

Процес діагностики може мати дослідницький, пошуковий та пізнавальний характер. Об'єктом діагностування можуть бути високоорганізовані системи або їх елементи. Завданням діагносту­вання є визначення заходів, прийняття управлінських рішень, які спрямовані на удосконалення роботи всіх складових елементів системи та способів їх реалізації, усунення шкідливого впливу та відхилень критеріальних значень.

Класифікацію типів та видів діагностики можна навести за допомогою такої схеми (рис. 1.1.):

Господарська структура підприємства характеризується двома фундаментальними економічними вимірами. З одного боку, це функціональний стан основних факторів виробництва, який охо­плюється поняттям "фінансово-економічний стан", а з іншого боку, підлягають дослідженню (виміру) види діяльності, яких, за А. Файолем, налічується шість:

• технічна діяльність, яка враховує виготовлення або вироб­ництво;

• комерційна діяльність;

• фінансова діяльність;

• робота із гарантування безпеки;

• облікова діяльність;

• управлінська діяльність, що охоплює прогнозування, плануван­ня, організацію, управління, координацію та контроль.

За вітчизняним досвідом в діагностиці соціально-економічної системи виділяють такі напрямки:

• вивчення соціально-економічної системи як об'єкта діагнос­тики;

• побудова та дослідження відповідних моделей соціально-економічної системи;

• дослідження діагностичних систем та їх взаємозв'язок з об'єктами діагностики.

Рис. 1.1. Класифікація типів та видів економічної діагностики

Перший напрямок передбачає вирішення таких завдань:

• вивчення умов функціонування та стану виробничих соціально-економічних систем;

• вивчення елементів систем та зв'язків між ними;

• вивчення можливих станів системи;

• аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризують стан системи;

• збір та обробка статистичних даних, що дозволяють визначити імовірність станів системи;

• збір експериментальних даних про витрати, пов'язані з дослідженнями виробничих соціально-економічних систем.

Другий напрямок передбачає вирішення таких завдань:

• розробка методів діагностування кризи та причини її виникнення;

• формування правил побудови моделей, що дозволяють визначити кризовий стан системи.

Третій напрямок передбачає вирішення таких проблем:

• аналіз наявних діагностичних систем;

• виявлення принципів побудови діагностичних систем;

• розробка методів аналізу та застосування діагностичних систем;

• оцінка оптимальних способів діагностики;

• вибір критеріїв інформативності базових показників.

1.3. Інструментарій в економічній діагностиці

Будь-яка діагностика передбачає збір загальних відомостей про підприємство. У ході економічного діагностування аналітикові дово­диться мати справу як із досить великими за обсягом інформацій­ними масивами, так і з обмеженою, неповною інформацією. Еко­номічну інформацію для діагностики можна згрупувати таким чином:

Загальні дані: точне найменування та адреса; місце реєстрації; рік створення; номер телефону, факсу; банківські реквізити, дані про керівництво тощо.

Характеристика фірми: розмір підприємства, вид госпо­дарської діяльності, форма власності, джерела формування капіталу, національна належність капіталу, тип об'єднання тощо.

Характер діяльності: масштаби, місце та роль на ринку або у певному сегменті, номенклатура продукції, спеціалізація, наявність зовнішньоекономічної діяльності, місце підприємства на світовому ринку, питома вага фірми в національному виробництві тощо.

Науково-дослідна та дослідно-конструкторська робота та виробництво: розмір витрат на науково-дослідну роботу, кваліфі­кація персоналу лабораторій, конструкторських бюро, оцінка спо­живачами науково-технічного рівня та якості продукції, виробнича програма, виробничі потужності, характеристика парку машин та устаткування.

Комерційна діяльність: позиція на ринку в порівнянні з конкурентами, джерела росту продажу та прибутку, репутація підприємства стосовно якості і дотримання договірних зобов'язань, особливості цінової політики (базові ціни, цінові знижки), джерела постачання сировини, енергії, пально-мастильних матеріалів та ціни на вказані товари.

Організаційна структура управління фірми: склад ради директорів, прізвище голови та віцеголів, склад правління, їх повноваження і відповідальність, назви виробничих відділень, ступінь господарської самостійності і т. д.

Показники ефективності діяльності підприємства: при­буток, обсяг реалізації, витрати виробництва, капітал озброєність праці, коефіцієнт обігу основного капіталу тощо.

Фінансове становище: розмір та стан власного капіталу, можливість освоєння нової продукції, можливість отримання додаткового капіталу, заборгованість, ліквідність, ділова активність.

Джерелами інформації може бути:

• інформація, яка офіційно публікується;

• довідники фірм;

• інформація, що публікується самими фірмами;

• інформація про фірми, що надається на замовлення урядових організацій;

• ростери (досьє) на фірми, що формуються в міжнародних економічних організаціях в рамках ООН чи ЄЕС.

Джерела вихідних даних для діагностики на підприємстві:

- паспорт підприємства;

- виробнича структура підприємства;

- штатний розклад;

- організаційна структура управління;

- плани підприємства та звіти про виробничо-господарську діяльність;

- накази, розпорядження по підприємству;

- науково-технічна документація;

- правові акти;

- стандарти;

- положення;

- норми та нормативи, що регламентують певну діяльність або відносини;

- матеріали документальних ревізій – як внутрішніх, так і зовнішніх.