7.4. Роль фінансових ресурсів у формуванні оборотних виробничих фондів
Для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг підприємству разом із основними фондами необхідні оборотні виробничі фонди, що включають у свій склад виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара та ін.), залишки незавершеного виробництва і витрати майбутніх періодів. Споживані в процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже в товарній формі (у вигляді готової продукції на складі), що потім - при реалізації готової продукції - переходить у грошову (кошти в розрахунках, кошти в касі підприємства, на його рахунках у банку).
Товарна і грошова форми ресурсів, що перебувають у сфері обігу, відносяться до фондів обігу. Для забезпечення безперебійного процесу виробництва та реалізації продукції кожне підприємство повинне оперувати одночасно і оборотними виробничими фондами, і фондами обігу. Тому, в момент введення в експлуатацію воно має потребу в такій величині коштів у складі сформованого статутного фонду, що забезпечить придбання матеріальних оборотних фондів і буде достатньою для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, становлять обігові кошти підприємства.
Об'єднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті засновано на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов'язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу. Обігові кошти забезпечують поточні потреби підприємства. Характерна риса оборотних коштів полягає в тому, що при нормальному здійсненні господарської діяльності вони не залишають виробничої сфери: обігові кошти не витрачаються, а авансуються в різні види поточних витрат підприємства. Обслуговуючи кругообіг виробничих фондів (Д-Т...П...Т1 -Д1), обігові кошти (Д) приймають різні функціональні форми: матеріальну (Т), виробничу (П), товарну (Т1), вертаючись після закінчення кожного виробничого циклу до своєї начальної грошової (Д1) форми.
Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Приміром, нестача коштів, авансованих на придбання матеріальних запасів, може призвести до скорочення виробництва, невиконання виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують реальну потребу, приводить до „заморожування” ресурсів, їх неефективного використання.
Тому дуже важливо правильно розрахувати оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах. Вона визначається шляхом нормування, основна мета якого – забезпечити максимальний обсяг виробництва та реалізації продукції при мінімумі оборотних коштів. Для формування оборотних коштів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси.
Власні кошти відіграють головну роль в організації кругообігу фондів, оскільки підприємства, що працюють на засадах комерційного розрахунку, повинні мати певну майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справу рентабельно і відповідати за прийняті рішення. Разом з тим, залучення позикових коштів теж дуже важливо, тому що скорочує загальну потребу господарства в оборотних коштах, стимулює прагнення до їх ефективного використання.
Кредиторська заборгованість може виступати у виді товарного, комерційного і фінансового кредитів.
Товарний кредит – будь-яка господарська операція об'єкта підприємницької діяльності, що передбачає реалізацію продукції на умовах відстрочення платежу, якщо така відстрочка більше звичайних строків банківських розрахунків або перевищує 30 календарних днів з дати реалізації.
Комерційний кредит – будь-яка господарська операція, що передбачає авансування (попередню оплату) продукції з відстрочкою дати реалізації, якщо така відстрочка більше звичайних строків або перевищує 30 днів з дати здійснення авансового платежу.
Фінансовий кредит – будь-яка господарська операція, що передбачає надання коштів у позику на певний строк і під певний відсоток з поверненням основної суми заборгованості й нарахованих відсотків.
Склад оборотних коштів та їх класифікація можуть бути представлені в такий спосіб (рис. 7.3.). Формування власних оборотних коштів відбувається в момент організації підприємства, коли створюється його статутний фонд. Джерела формування тут майже ті самі, що і основних коштів: акціонерний капітал, пайові внески, стійкі пасиви, бюджетні кошти (у державному секторі), кошти, що перерозподіляються (якщо зберігається вертикальна система управління).
О
знака
групування
Функціональне
призначення
Роль у
виробництві
Принцип
організації
Джерела
формування
Рис. 7.3. Кругообіг вартості оборотних коштів
Надалі, первісна величина власних оборотних коштів може змінюватися залежно від обсягу, умов і результатів господарської діяльності на даному підприємстві. Успішне виконання виробничої програми, економія матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції, безперебійна реалізація і т.п. – все це позначається на стані оборотних коштів, їх ефективному використанні.
У свою чергу, забезпеченість підприємства оборотними коштами, ефективність їх використання впливають на відтворювальний процес, сприяючи його безперебійності, ритмічності.