3.3. Класифікація ринків

Ринки класифікуються по групах залежно від обраної основної ознаки.

Залежно від виду товару існують ринки: м'яса, молока, зерна, цукру, нафти, цементу і т.і.

За територіальною ознакою: світовий, державний, регіональний, локальний.

Залежно від співвідношення попиту та пропозиції: ринок продавця та ринок покупця.

За галузевою ознакою: галузевий, ринок концерну, фірми, підприємства.

Залежно від сегментації бувають ринки товарів і послуг для школярів, для бідних, багатих, дуже багатих та ін.

Залежно від рівня конкуренції ринки бувають: чистої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополістичної конкуренції, чистої монополії.

Ринок чистої конкуренції. Складається з безлічі продавців і покупців, що укладають угоди за схожими товарами. Жоден окремий продавець або покупець не має великого впливу на рівень поточних цін. Продавець не в змозі запросити ціну вище ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку кількість товару за ринковою ціною в інших продавців-конкурентів. Не будуть продавці встановлювати ціну нижче ринкової, оскільки не мають труднощів із продажем. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, тому що доти, поки ринок залишається ринком чистої конкуренції, роль маркетингових досліджень, реклами, стимулювання збуту та іншого мінімальна. Слід зазначити, що більша частина підприємств ресторанного господарства працює в умовах чистої конкуренції.

Ринок монополістичної конкуренції. Складається з покупців і продавців, що укладають угоди не по єдиній ринковій ціні. Широкий діапазон цін пояснюється здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів і послуг: вироби можуть відрізнятися якістю, властивостями, оформленням, а також супутніми послугами. Покупці бачать різницю в пропозиції продавців і готові платити за товари по-різному. Щоб виділитися, продавці прагнуть розробити різні пропозиції для різних споживчих сегментів і широко використовують присвоєння товарам марочних назв, рекламу і методи прямих продаж. Через велику кількість конкурентів зростає роль маркетингу.

Ринок олігополістичної конкуренції. Складається з невеликого числа продавців (від грецького „олігос” – небагато, „полео” - продаю). Вони досить чутливі до політики ціноутворення і маркетингових досліджень один одного. Невелике число продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко проникнути на цей ринок. Кожен продавець чуйно реагує на стратегію і тактику конкурентів. Олігополіст ніколи не впевнений, що може домогтися довгострокового результату, знижуючи ціни. З іншого боку, якщо олігополіст підвищить ціни, конкуренти можуть не наслідувати його приклад. І тоді йому доведеться або вертатися до колишніх цін, або ризикувати втратою покупців (на користь конкурентів).

Ринок чистої монополії. Утворюється при ситуації, коли на конкретному товарному ринку всього один продавець. Це може бути державна організація, приватна регульована або нерегульована монополія. У кожному окремому випадку ціноутворення здійснюється по-різному.

Державна монополія може за допомогою політики цін досягати самі різні цілі: може встановлювати ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, які не в змозі здобувати його за повну вартість (наприклад, окремі види ліків або поштові послуги); може встановити досить високу ціну для скорочення споживання (наприклад, тютюнових виробів, алкогольних напоїв).

Регульованій приватній монополії (компанії) держава дозволяє встановлювати ціни, що забезпечують одержання певної (“справедливої”) норми прибутку, яка дає можливість підтримувати виробництво, а при необхідності розширювати його.

Нерегульована приватна монополія (фірма) сама може встановлювати будь-яку ціну,яку тільки витримає ринок (найбільш типовий випадок - при виході на ринок з новим товаром). Проте, із ряду причин фірми не завжди вимагають максимальну ціну: побоюються державного регулювання, не бажають “допомогти” цим своїм конкурентам, прагнуть швидше проникнути на всю глибину ринку.

Вивчаючи можливості найбільш ефективного вкладення капіталу на перспективу, підприємство неодмінно повинне ознайомитися із положенням справ на усіх доступних йому ринках.

Велике значення має місткість ринку, тобто обсяг платоспроможного попиту споживачів, що визначається у натуральному та вартісному вираженні. Далі з'ясовуються співвідношення попиту та пропозиції, позиції покупців і продавців, збалансованість попиту, пропозиції та цін на продукцію.

Найважливішою характеристикою ринку є його стабільність, тобто наявність відповідності між попитом та пропозицією, вигідних умов торгівлі для всіх учасників. Наступна найважливіша характеристика ринку – його динаміка, що проявляється у вигляді росту, стагнації, скорочення. Ринки, на яких домінує ріст, створюють для підприємства умови росту обсягів виробництва і продажів, що, у свою чергу, приводить до зниження питомих витрат на одиницю продукції, сприяє поліпшенню показників роботи підприємства. При скороченні ринкового товарообороту економічне становище підприємства погіршується. Стагнація ринку не змінює економічної ситуації на підприємствах. Тенденція набуває стійкого характеру, з'являється проблема збуту.

Проблема збуту продукції навіть на самому потужному підприємстві не може бути вирішена раз і назавжди. Жодне з них не може досягти переваги продукції за усіма параметрами одночасно: якості, цінам, асортименту, сервісу та ін. Необхідність вибору пріоритетів та розробка правильної стратегії - неминуща проблема кожного підприємства усіх форм власності.

Як сфера товарообороту ринок базується на двох головних повторюваних діях: продаж товару і купівля товару. Формування ринку, таким чином, визначається не ідеологією і не політикою, а постійною наявністю основних ринкових компонентів: товару та грошей, продавця та покупця.

1. Потреби, споживання і попит

2. Ринок, його структура та основні елементи

3. Класифікація ринків

1. Потреби, споживання і попит

- сукупність матеріальних і духовних благ, які необхідні суспільству та його членам.

Абсолютні – це ідеальні або потенційні потреби людей у предметах споживання, породжувані ходом суспільного розвитку, незалежно від можливості їх задоволення.

Суспільно-необхідні – потреби, що задовольняються реально, при даному рівні цін і грошових доходів населення.

- процес задоволення потреб.

- частина потреб, забезпечена грошима.